30 котів і собак, а також пернаті: історія евакуації з тваринами останньої мешканки села під Добропіллям

У новому сезоні проєкту "Тревел нашого часу" ведучий і волонтер Денис Христов знову вирушив до Донецької області. Головна мета поїздки — евакуація останньої мешканки, яка залишилася в селі Новокриворіжжя, що знаходиться у Покровському районі недалеко від Добропілля. Крім прифронтових умов, складність евакуації полягала в тому, що разом з бабусею вивезли 30 собак і котів, а також домашніх птахів.

Шлях до Новокриворіжжя пролягав через прифронтові Білозерське та Криворіжжя, ситуацію в яких також показав волонтер.

Нюанси пересування

До Донецької області Денис Христов заїжджав із села Слов'янка — це Дніпропетровщина на кордоні з Донеччиною.

Якщо до 2024 року цей шлях був безпечним, можна було пересуватися на звичайній машині, то зараз потрібно броньоване авто із встановленими системами радіоелектронної боротьби (РЕБ), особистий захист (бронежилет, каска). А ще — зброя, що необхідна для відбиття ворожих дронів.

При в'їзді у Донецьку область потрапляєш в антидроновий тунель — траси накриті спеціальними сітками, які захищають від ворожих БпЛА. Також сіткою накрита центральна стела регіону.

"За рік тут все змінилося. "Кілл-зона" зараз також стала набагато більшою. Якщо раніше можна було почуватися у відносній безпеці на відстані 10 км від сірої зони, то зараз можна зловити дрон і за 30 км від неї", — зазначив Денис Христов.

Білозерське

Місто Білозерське розташоване за 9 км від Добропілля і за 15 км від лінії фронту. До 2022 року тут проживало понад 15 тисяч осіб, станом на 15 серпня 2025 року залишалося 6,5 тисяч жителів, зараз — і того менше.

Як і більшість населених пунктів Донеччини, Білозерське — шахтарське місто. До повномасштабної війни містоутворюючими підприємствами були шахти "Білозерська" і "Новодонецька".

Зараз місто піддається постійним російським обстрілам. Ворог б'є насамперед по гірничодобувних підприємствах.

"Це містечко з більш ніж столітньою історією, і більш ніж типове для Донбасу. Це місто шахтарів. Білозерська вугільна шахта давала мільйони тонн сировини та місця роботи людям з усього регіону. А тепер ви самі бачите, як її "визволяють", — прокоментував Денис Христов.

Рятувальники Донбасу

Станіслав — начальник частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) одного з міст цього району, розташування якого краще не розголошувати з міркувань безпеки. Станіслав родом з міста Сіверськ, працював рятувальником у сусідньому Бахмуті. Обидва рідні для чоловіка міста росіяни окупували і зруйнували дощенту.

У Бахмуті Станіслав встиг побудувати для своєї сім'ї будинок.

"У мене був великий будинок. Альтанка, де ми збиралися сім'єю, з друзями щовихідних. Дуже шкода, але це реальне життя, треба приймати належне, як воно є", — сказав він.

Коли фронт наблизився до Бахмута, Станіслава з колегами перевели до сусіднього Часового Яру. Потім — до начальників частини в Костянтинівку, звідти — до Дружківки. Останні кілька місяців він працює на Добропільському напрямку.

Останній рік, обстрілюючи цивільні об'єкти, окупанти використовують тактику подвійних ударів: перший наносять по будівлі, другий — через деякий час, коли на місці трагедії збирається найбільша кількість рятувальників, медиків, поліцейських.

"При кожному "прильоті" вони моніторять ситуацію своїми дронами. У нас є засоби виявлення їхніх дронів, і ми бачимо, як їхні БпЛА літають над пожежею, над аварійно-рятувальними роботами. Повторні "прильоти" трапляються кожен другий наш виїзд", — розповів Станіслав.

Він також був поранений внаслідок такого подвійного удару, це було ще під час служби в Костянтинівці.

"Ми виїхали на пожежу на двох автомобілях, гасили приватний сектор. Бачу, літають два дрони. Один полетів далі, а другий розвернувся, зробив коло над нами, побачив, що працюють пожежники. Другий "приліт" був між автомобілями і мною. FPV-дрон. Мені тоді дуже пощастило", — згадує Станіслав.

Крім того, що рятувальники ліквідують наслідки обстрілів, вони займаються евакуацією цивільного населення. Для цього в їхньому розпорядженні є броньований автомобіль.

"Наші ДСНС-інспектори розмовляють з цивільним населенням, кажуть їм евакуюватися з даної місцевості. Але з тих, хто залишився, ніхто не слухає, ніхто. Поки не прилетить біля них, поки не вб'є сусіда, тільки тоді, може, щось там у них і клацне", — пояснив Станіслав.

Криворіжжя

Село Криворіжжя розташоване за 15 км від Добропілля і за 17 км від зони бойових дій. До повномасштабної війни тут мешкало близько тисячі людей. Село є адміністративним центром Криворізької сільської громади, яка об'єднує понад 20 прилеглих населених пунктів.

"Тобто Криворіжжя для цього краю не тільки точка на карті, це невеликий місцевий вузол комунікації та життя", — зазначив Денис Христов.

Автомобільні дороги у Криворіжжі теж затягнуті антидроновою сіткою, тому що ворожі БпЛА тут не рідкість, як і російські кориговані авіабомби (КАБ).

У центрі села — сквер на честь захисників періоду Другої світової війни.

"У кожному населеному пункті є такі пам'ятники. Це, до речі, з приводу заяв російської пропаганди, що ми зносимо все радянське. Ні, у нас шанують героїв", — наголосив Христов.

Примітно, що і радянський танк на постаменті теж зазнав російських обстрілів.

"Це не просто так. Росіяни, мабуть, вирішили, що це військова техніка, і почали бити саме по ньому", — пожартував волонтер.

Багато жителів Криворіжжя загинули, захищаючи Україну в опорі нинішньому російському вторгненню.

"Дошка пошани воїнів, які загинули під час цієї війни. Люди з цього населеного пункту. І це Донбас, це Донецька область, це недалеко від Добропілля. Це черговий доказ, що тут живуть свідомі люди, справжні українці, які не хочуть тут бачити "русский мир", — прокоментував Денис Христов.

Евакуація з Новокриворіжжя

Головна мета сьогоднішньої поїздки — евакуація 69-річної Алли Коляди, яка живе в селі Новокриворіжжя. Село розташоване за 5 км від центру громади — Криворіжжя. До великої війни тут мешкало всього близько 100 осіб. З 2025 року загарбники руйнували село дронами та КАБами. І тут залишилася тільки одна мешканка — пані Алла.

Денис раніше кілька разів приїжджав до жінки, привозив гуманітарну допомогу. Тоді вона не планувала виїжджати, бо в Доброполі, недалеко від неї, зі своєю сім'єю залишався син Віталій, який працював гірничорятувальником. Але він загинув 7 березня 2025 року під час обстрілу міста.

Того дня пізно ввечері росіяни почали обстріл Добропілля. Сім'я Віталія почала швидко збиратися, щоб виїхати в село до пані Алли.

"Невістка і старший онук побігли на п'ятий поверх за сумками. Маленький онук сидів у машині. Віталік стояв біля машини, курив. І тут "приліт". Касетний снаряд", — розповіла пані Алла.

У пані Алли було двоє синів. Віталій був молодшим. За 40 днів до його смерті від хвороби помер старший син В'ячеслав. Трохи більше ніж рік тому жінка поховала чоловіка.

Пережити горе жінці допомагали домашні тварини — кішки та собаки. За цей час вона прихистила тварин сусідів, які покинули село. Всього під її опікою опинилися десяток собак і понад 15 кішок. А ще кури, гуси, качки... І всіх потрібно було евакуювати, без них жінка відмовлялася виїжджати.

Однією машиною тут не впоратися. Тому Денису допомагає команда ДСНС Донецької області.

"Стільки машин ще жодного разу не приїжджало за однією бабусею. Сьогодні разом з підрозділом ДСНС “Фенікс” забираємо останню мешканку села Новокриворіжжя. Забираємо разом з усіма її тваринами", — зазначив Денис Христов.

Волонтер заздалегідь знайшов для пані Алли будинок у селі Новокалинівка Дніпропетровської області, це за 50 км від Дніпра. Небайдужа жінка віддала будинок просто за оплату комунальних послуг.

"Будиночок хороший, будиночок зі світлом, з сарайчиками. Так що вся ця живність, всі тварини розмістяться. Ось такий у нас Ноїв ковчег, який ми привезли з Новокриворіжжя. Тьотя Алла зайшла у свій новий будинок без сина і без свого колишнього життя. Але з тими, кого не змогла залишити. Іноді після великої втрати в людині залишається тільки одне — здатність берегти когось іншого. Так, ми не можемо повернути те, що забрала війна. Але ми можемо допомогти один одному. Пам'ятайте, допомога — це не обов'язково гучний вчинок. Найчастіше це просто дія в правильному напрямку", — резюмував Денис Христов.

Попередні випуски проєкту "Тревел нашого часу":

• Село перестало існувати: наслідки війни у Студенці показав Денис Христов (ФОТО, ВІДЕО)
• Перейменований "Артем", вціліла Лавра і знищене місто: реалії Святогірська показав Денис Христов
• Військові будні з делікатесами: особливості прифронтового Краматорська показав Денис Христов
• Звідси все почалося у 2014-му: розповідь очевидця про російську окупацію Слов'янська та її наслідки
• Залишки храму закатали в асфальт: історичні місця та легенди Слов'янська