"Одна з кращих стрічок сучасної України": про міжнародне визнання соціальної драми "Як там Катя?" говоримо з режисеркою Крістіною Тинькевич та акторкою Анастасією Карпенко

Соціальна драма "Як там Катя?" здобула спеціальний приз журі на одному із найвпливовіших кінофорумів у швейцарському Локарно. Стримінговий сервіс HBO Europe придбав стрічку для показу європейському глядачеві, а самі українці зможуть побачити історію у кіно з 25 січня.

Фільм розповідає історію лікарки швидкої допомоги, яка втрачає доньку в автокатастрофі. Перед жінкою постає важкий вибір — пробачити чи помститися. Соціальну драму, яка порушує чимало етичних питань, міжнародна преса та критики назвали однією з кращих стрічок сучасної України.

Про міжнародне визнання, режисерський та акторський дебюти, а також етичні межі, які люди переступають під впливом тих чи інших обставин, у "Ранку Вдома" говоримо з режисеркою фільму Крістіною Тинькевич та акторкою Анастасією Карпенко.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Розкажіть про жанр цього фільму та про сюжет. 

Тинькевич: Насправді — це драма. Історія в нас досить серйозна. Анастасія Карпенко — наша головна героїня, грає Анну, лікарку швидкої допомоги. У неї є донька, якій 12 років. Одного ранку Анна веде свою доньку до школи, але тоді стається аварія. За кермом машини донька кандидата в мери. Тут починається протистояння Анни і системи, тому що Анна бореться за життя своєї доньки та за справедливість. Ця історія досить серйозна, але цікава.

— Ми знаємо, що стрічка має довгу історію та базується на вашій короткометражці. Скільки часу тривала робота над фільмом?

Тинькевич: Досить довго. Ми випустили короткометражку у 2016 році. Там також в головній ролі знімалася Анастасія. Я зрозуміла, яка це чудова акторка. Настя мене надихнула на те, щоб я писала повний метр з цієї історії. Ми протягом трьох років писали сценарій. Вже у 2020 році почали знімати фільм "Як там Катя?". Перший знімальний день у нас мав бути у квітні, але за тиждень до цього почалася пандемія коронавірусу. До речі, ми були одними з перших продакшенів, які зайшли у фільмування під час карантину.

— Чи правда, що фільм базується на реальних подіях?

Тинькевич: Він базується на збірному образі багатьох реальних подій. Думаю, що ми всі знайомі з історіями, які відбувались в нас в Україні. Був дуже відомий кейс Олени Зайцевої в Харкові. Звісно, ми взяли частину цієї історії. На жаль, в нашій країні дуже багато історій, коли впливові люди збивають людей і потім користуються своєю владою. Тому ми проаналізували декілька таких кейсів і створили збірний образ.

— Наскільки ми знаємо, це акторський дебют Анастасії Карпенко?

Карпенко: Насправді в мене вже була робота в повному метрі, але в статусі головної героїні — це дебют.

— Які ваші відчуття? 

Карпенко: Хочу сказати саме про співпрацю з Крістіною. Я мала можливість бути співтворцем. Я поставилася до проєкту як до власного, в якому мені все важливе. З власного досвіду скажу, що занадто велика участь в процесі не потрібна. Коли ти переймаєшся процесами, які тебе не стосуються, тебе швидко ставлять на місце і нагадують, що ти лише актор. Тут я мала можливість бути співучасником, радитися та перейматись результатом. Це мій акторський кайф.

Тинькевич: Я також маю зазначити, що Анастасія така акторка, з якою дуже комфортно співпрацювати. Яка може бути повноцінним співтворцем. Мені було важливо, щоб вона зі мною це створювала. Вона мене надихнула цю історію перетворити у повний метр.

Коли я писала сценарій, я мала в голові образ Анастасії. Для багатьох сценаристів це дуже рідкісний досвід. Адже образи в голові сценариста досить абстрактні. Матеріалізується все під час кастингів. Ми вже багато де показували фільм. Перше, що ми чули, це компліменти Насті. Завжди казали, що це чудова акторка. Я просто розумію, що мені пощастило. За час роботи над фільмом ми стали близькими подругами. Думаю, що якісь риси характеру Насті я перенесла у сценарій. Гадаю саме через це вона органічно виглядає у фільмі.

— Анастасія, ви отримали приз за найкращу жіночу роль на Міжнародному фестивалі у Локарно. Поділіться своїми емоціями.

Карпенко: Це була така спокійна радість.Коли мені Крістіна повідомила про це, то я зрозуміла, що це логічне продовження нашої роботи. Адже у нас була потужна команда. Ми всі працювали як один організм. Ми заслужили цю нагороду.

— На яких фестивалях показували фільм? 

Тинькевич: Це близько 30 фестивалів. Ми почали у Швейцарії, в Локарно. Це, до речі, один з найбільших глядацьких фестивалів. Потім був Стокгольм, Севілья. Цього тижня відбудеться показ в Лондоні. Дуже багато країн Європи. Ми були в США та навіть в Ріо-де-Жанейро. Тепер повернулися додому — в Україну. 

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Як "Книга-мандрівка. Нескорені" потрапила до президента США та стала частиною освітньої програми в українських школах: інтерв'ю з авторкою проєкту Іриною Тараненко
• Українська прем'єра сімейної комедії "Мій карпатський дідусь": інтерв'ю з режисером Зазою Буадзе
• Музичне шоу "Мультитрек" з українськими артистами: інтерв'ю з шоуранерами проєкту Євгеном Тріпловим та Владом Булавою
• Артистка Міла Нітіч розповіла про життя на дві країни, скандал через пісні Скрябіна та плани на 2024 рік
• Посівають лише хлопці, щедрують — дівчата: про українські різдвяні традиції розповів менеджер гурту "Щука-риба" Степан Андрущенко
• Простою мовою про Різдво, новорічну ялинку та Діда Мороза: інтерв'ю з науковицею та авторкою книги "Під подушку чи під ялинку. Антропологічне дослідження свят" Дар'єю Анцибор
• Життя під час війни очима дітей: інтерв'ю з ініціаторами проєкту Behind Blue Eyes Дмитром Зубковим та Артемом Скороходьком
• Відеопроєкт "Нація, яка пам’ятає": співзасновниця платформи "Меморіал" Лєра Лауда розповіла про збереження пам'яті та майбутній музей