Простою мовою про Різдво, новорічну ялинку та Діда Мороза: інтерв'ю з науковицею та авторкою книги "Під подушку чи під ялинку. Антропологічне дослідження свят" Дар'єю Анцибор

Книга "Під подушку чи під ялинку. Антропологічне дослідження свят" — путівник у світ різдвяно-новорічних традицій. Видання побачило світ у 2023 році, саме напередодні зимових свят. Авторка книги Дар'я Анцибор дає відповіді на низку запитань, які хвилюють усіх. Зокрема, які символи містяться в традиційному й сучасному українському святкуванні Різдва? Чому ми чекаємо Святого Миколая та як він пов'язаний із Сантою Клаусом? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — продукт радянської ідеології? Коли українці почали прикрашати ялинку? Про дослідження святкової теми у "Ранку Вдома" розповіла авторка книги "Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят", фольклористка, наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Дар'я Анцибор.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що книга "Під подушку чи під ялинку. Антропологине дослідження свят"?

— Там є трохи інформації про традиційне українське Різдво, про генеалогію ялинки — як ялинка стало новорічним деревом. Потім розбираємося з історією про Святого Миколая та Діда Мороза. Основа — це святкування зимових свят.

— Чи ставили ви якісь географічні та часові обмеження під час дослідження? Взагалі, який період досліджували? Які територія?

—Вся Україна. Мені хотілося показати саме, як все відбувалося у нас в містах і селах, тому що історія дещо відрізняється. Наприклад, німецькі колоністи, голландські, чи вихідці з інших європейських держав, які теж впливали на розвиток саме цього різдвяного культу ялинки. Звичайно, що інтелігенція могла собі дозволити одні обряди, селяни — інші.

Я мала завдання подивитися не лише на традиційні історії слов'ян. Мені хотілося глянути, дійсно, як саме цей звичай дійшов до нас, як він привів Миколая і Діда Мороза, Снігуроньку. Найбільше мене цікавило насправді зробити розвідку, яка б відповідала на типові питання. Зараз багато інформація, яка не перевірена.

— Скільки джерел вам довелося опрацювати, аби розібратися з цією тематикою?

— Точно понад дві сотні джерел. Тобто насправді люди, які хочуть докопатися глибше і перевірити, наприклад, першоджерела, в книзі це знайдуть. Ми зробили всі примітки. Орієнтовно ми додали 250 джерел.

— Чи спіткали вас саму якісь неочікувані відкриття під час дослідження?

— Я не перший рік з цією темою працюю, тому аж таких вау фактів не було. Втім, найцікавіше стосувалося звичаю встановлення ялинки. У цьому нам допомогли німецькі колоністи. Я детально вивчала історію менонітів, які проживали на сході України. Вони лишили після себе багато цікавих спогадів. Вони є в книзі. Трепетно дивитися на те, як на початку XX століття діти з анабаптистських сімей уявляли собі різдвяного діда, як вони бігли з самого ранку під ялинку шукати від нього подарунки, як вони мали батькам прочитати спеціальні різдвяні вірші, які вони писали в школі. Це було насправді дуже цікаво, тому що це традиція, яка абсолютно невідома для українців. Це була частина історії України, адже ці люди тривалий час впливали на те, як саме цей звичай поширювався.

Також мене цікавило, що робив південь України з ялинками, тому що їх там не було. Їм інколи доводилося придумувати ерзаци ялинок. Вони вигадували або штучні дерева, або дерев'яні дерева. Бо хотіли зберегти цей звичай. Але насправді 150 років тому ялинок не було на півдні. Це досить нова історія. Зі сходом насправді так само. Наприклад, в Краматорську неможливо було зняти ялинкою. Її везли зі Святогірська, бо там були ліси.

Якщо ми подивимось на ялинку взагалі то це дійсно історія традиційна, відома українцям. Наприклад, під час Івана Купала, або на весілля, або на Різдво. Інколи навіть два роди — молодого та молодої, мають обов'язково підготувати це прикрашене деревце як символ роду і єднання родів. Є ще й поховальна історія, коли ми дуже часто використовуємо саме хвойні дерева, які є символом вічності. Вінки робимо, або застеляємо шлях такими гілками.

Цікаве дослідження Олени Соболєвої — це дослідниця саме кримськотатарської культури. Вона, наприклад, згадує, що гільця прикрашали на обряд обрізання. Коли хлопчикам робили обрізання. Це ініціальний період, коли ми змінюємо свій статус чи то календарний, чи то наш фізичний, чи метафізичний. Тож таким чином ялинка супроводжувала нас у різних обрядах.

Різдвяна ялинка походить від райських містерій, які ставилися в середньовіччі на площах при церквах та соборах. Ялинка символізувала дерево пізнання. Мало бути якесь товарне дерево, зелене дерево товарного вигляду, яке прикрашали яблуками, золотими ланцюжками, які символізували змія. Насправді сама історія ялинки має християнське коріння. 

— Як трансформувалося святкування Нового року на наших землях? Як варто провести ніч проти 1 січня, щоб стати частиною цієї традиції?

— Це важко сказати, бо традиційна українська асоціюється більше з селами, то це водіння Маланки. Коли Маланка бешкетує, ми щедруємо. Тоді Маланка забігає до оселі і робить там хаос. Її намагаються всіляко задобрити, дають їй ласощі. Це була історія поширена по всій Україні.

Тобто Маланка — це переодягнений хлопець. Зазвичай це робили підлітки або дорослі. Це травестія, дівчина перебирається у Василя, а хлопець у Маланку. Це ритуальний хаос, як його називаємо у фолькльористиці. Коли нам потрібно створити такий безлад, з якого потім постане новий організований світ.

Якщо ми говоримо про ялинкові історії, то вже на початку XIX століття її ставили та прикрашали на благодійних балах, маскарадах. Це перші краудфандингові кампанії, коли благодійники влаштовували новорічні вечори, продавали квитки, влаштовували лотереї, забави, музичні вечори. За вторговані кошти вони купляли канцелярію, одяг, постіль для сиротинців або допомагали дитячим лікарням.

Проводити такі благодійні ялинки для бідних дітей було популярно в багатьох містах. Потім це ставало дуже престижним явищем серед заможного населення, яке брало під протекторат школу, чи ліцеї, чи сиротинці. Діти влаштовували перші прототипи новорічних ранків — вірші декламували, пісні співали, сценки розігрували. Тобто це не нова історія з ранками.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Нова музика, популярність фронтових пісень та трек-присвята волонтерам: інтерв'ю з авторкою проєкту "Пісні війни" Галиною Гузьо
• Про благодійність, зміну амплуа, стародавні колядки та плани: інтерв'ю зі співачкою Sowa
• Психотерапевт Антон Семенов пояснив, чому варто святкувати Різдво під час війни
• Про взаємодію військових та цивільних розповідають у подкасті "Прийом": інтерв'ю зі співавторкою проєкту Іриною Виговською 
• Як "Книга-мандрівка. Нескорені" потрапила до президента США та стала частиною освітньої програми в українських школах: інтерв'ю з авторкою проєкту Іриною Тараненко
• Українська прем'єра сімейної комедії "Мій карпатський дідусь": інтерв'ю з режисером Зазою Буадзе
• Які небезпеки для дітей таїть безконтрольний інтернет-серфінг: аналіз та поради психологині Олени Архипенко
• Музичне шоу "Мультитрек" з українськими артистами: інтерв'ю з шоуранерами проєкту Євгеном Тріпловим та Владом Булавою
• Артистка Міла Нітіч розповіла про життя на дві країни, скандал через пісні Скрябіна та плани на 2024 рік
• Посівають лише хлопці, щедрують — дівчата: про українські різдвяні традиції розповів менеджер гурту "Щука-риба" Степан Андрущенко