"Я вже знаю, що таке Олімпійські ігри, я вже розумію, для чого це роблю": інтерв'ю Олега Верняєва про золоті вершини та ціну перемог

30-річний Олег Верняєв є переможцем Олімпіади-2016 у вправах на брусах та володарем "срібла" Ігор у Ріо-де-Жанейро в багатоборстві. Також він вигравав "золото" чемпіонату світу та є шестиразовим чемпіоном Європи. 

28 квітня в італійському Ріміні завершився чемпіонат Європи зі спортивної гімнастики серед чоловіків. У командному багатоборстві українська команда у складі Іллі Ковтуна, Олега Верняєва, Назара Чепурного, Ігоря Радівілова та Радомира Стельмаха здобула "золото". Окрім того, Олег Верняєв завоював срібло в особистому багатоборстві. У програмі "Коло спорту" на телеканалі "Дім" він розповів про свій блискучий виступ на чемпіонаті Європи та найвище досягнення разом із командою, згадав минулі Олімпіади та поговорив про підготовку до Ігор у Парижі.

Ведуча — Діана Звягінцева.

— Якщо озирнутися назад, який момент запам'ятався вам найбільше?

— Можна сказати і про першу, і про другу Олімпіаду. Перший памятний момент, мабуть, вийшов більше негативним. Ми їхали в Лондон командою, думаючи, що просто виступмо, що буде прикольно. А тут бац — ми у фіналі. Вже раділи, приміряли медалі, аж тут японці, протест. У результаті англійців посунули з другого місця на третє, а нас — на четверте. І все — в тебе немає нічого. 

Олімпіада в Ріо, в принципі, вся була цікавою. Коли я виходив на бруси в день фіналу, став на ваги — плюс чотири чи п'ять кілограмів після багатоборства. Мабуть, не варто було їсти в МакДональдзі всі ці дні. В мене тоді нічого не виходило. Психонув і подумав: "Як вже буде, так і буде". Змагання я тоді не дивився, бачив лише, що китаєць упав. Я одразу зрозумів, що моє завдання — просто від початку до кінця пройти програму, не ризикуючи. В принципі, так і вийшло. Я зіскочив з брусів, приземлився і пішов. Я знав, що виграв. Хоча в мене ще був фінал на перекладині.

— Чи траплялись якісь казуси на Олімпійських іграх? Історії, які зараз згадуєш і або посміхаєшся, або думаєш: "Що це було таке?" 

— Авжеж. Наприклад, коли я перед фіналом на брусах заснув о четвертій ранку, бо у нас під вікном, поверхом нижче хтось голосно музику увімкнув і дуже радів. Я знаю хто, і ця людина знає, але казати не буду. 

— Як гадаєте, що саме допомогло вам здобути нагороди Олімпійських ігор? 

— Те, що від самого початку ми тренером обрали напрямок прогресу, який ми бачили, а не той, який бачили всі інші. Нам всі казали, що ми неправильно працюємо, що потрібно прибирати складність, що я нестабільний і падаю. Мені якось було по цимбалах. Я довіряв своєму тренеру. Ми просто працювали, працювали і працювали. Виграв чемпіонат Європи, чемпіонат світу, а потім ще й Олімпійські ігри. Тому я вважаю, що потрібно просто знати свій напрямок і розуміти, що ти можеш. Авжеж, все це індивідуально. Якщо чесно, то можна сказати, що це просто був збіг тисяч зірок і обставин. Медаль на Олімпійських іграх — це не тільки праця. Це і психологічна, і фізична робота, і суддівство. Так багато всього повинно скластися, щоб ти виграв хоча б бронзову медаль. Мабуть, трішки удачі завжди повинно бути. 

— У нас є чемпіонат світу, чемпіонат Європи, є інші міжнародні змагання. Але для кожного спортсмена Олімпійські ігри — це щось особливе. В чому для тебе полягає ця магія Олімпіади?

— Для когось це магія, а для когось — проблема. Це психологія — раз на чотири роки, ти довго готуєшся, це твої перші чи, можливо, останні Олімпійські ігри. Якщо говорити про мене, то за місяць-два всі починають: "Ну, що, скільки медалей привезете? Дві, три, п'ять, десять? Золоті? Не золоті?". Когось це, може, і змотивує, але воно більше тисне, що для спортсменів не бажано.

Нам не вистачає психологічної підтримки у спорті. Це дуже важливо, тому що на тебе постійно щось тисне, тобі потрібно з кимось поспілкуватися. Так, ти завжди можеш поговорити з близькими, з друзями і батьки тебе завжди підтримують, але не завжди вони зможуть розкопати і виявити цю проблему. І вирішити її не кожен зможе. 

— Ви згадали про Олімпіаду в Лондоні, коли команда зупинилася за крок від нагороди. Зараз у нас теж дуже потужна команда, всі про це говорять. Що потрібно зробити цій збірній, аби здобути нарешті командну нагороду? 

— Є головний тренер, який відповідає за цю команду і за її результат. Він повинен влаштовувати контрольні тренування, дивитися на результати на змаганнях і ще купа інших факторів. Він має вибирати не за іменами, не тих, котрі колись щось якось зробили. Це я кажу виключно про спортивну гімнастику, а не про всю федерацію. Зараз ми ніби підтримуємо одне одного, кубки світу проходимо разом, ми точно можемо боротися. 

— Є особисті передчуття перед Олімпіадою в Парижі? 

— Передчуття нормальні, ми працюємо. Найголовніше — не хворіти, берегти здоров'я. Є, де додавати і де підіймати складність. Думаю, що все буде добре. Моє завдання — готуватися і відповідати за себе. 

— Якщо порівнювати вашу форму на минулих Олімпіадах із тим Олегом Верняєвим, який є зараз, які зміни відчуваєте?

— Якщо згадувати Ріо, то я був молодим, багато було енергії, не звертав уваги на травми. Зараз у мене є конкретний напрямок, від якого я нікуди не відходжу. Без куртки чи без шапки не ходжу, тому що розумію ризики. Якщо випадаєш навіть на тиждень, це вже погано. В психологічному плані зміни є теж. Те, як ми тренуємося — це трішки інше: то тривога, то прильот. Я переживаю за друзів і не можу думати тільки про свою справу. Але будемо намагатися робити свою роботу ще краще і готуватися ще більше, тому що я вже знаю, що таке Олімпійські ігри. Я вже розумію, для чого це роблю. 

Більше спортивних новин:

• "Бійці нації": у Києві відбувся перший відкритий чемпіонат України з кіокушинкай карате
• 6 медалей: чоловіча збірна України стала чемпіоном Європи зі спортивної гімнастики
• Україна розгромила Естонію на чемпіонаті світу з хокею
• Українська альпіністка Антоніна Самойлова збирається втретє піднятися на Еверест 
• Найкращий результат за 5 років: Дар'я Білодід стала чемпіонкою Європи з дзюдо