Феміністка, модниця і письменниця, яка стояла біля витоків формування української нації: цікаві факти про життя і творчість Олени Пчілки

Її знають, як матір Лесі Українки і сестру Михайла Драгоманова. Аристократка, письменниця, перекладачка і націоналістка. Перша жінка член-кореспондент Всеукраїнської академії наук України. Вона була гостра на язик і боролася з більшовиками навіть у свої 70 років. Вона запровадила моду на вишиванки та чокери, а також відправила чоловіка в декретну відпустку. У новому випуску програми "Код ідентичності" мова йде про унікальну особистість, яка стояла біля витоків формування української нації — Ольгу Драгоманову-Косач, знану як Олена Пчілка. Разом із ведучою Світланою Леонтьєвою про неї говорять:

• Ірина Щукіна — завідувачка музею Лесі Українки, лауреатка премії імені Олени Пчілки,
• Оксана Константинівська — cтарша наукова співробітниця Музею видатних діячів української культури,
• Сергій Романов — професор Волинського національного університету імені Лесі Українки, доктор філологічних наук.

Феномен роду Драноманових

Ольга Драгоманова народилася 17 липня 1849 року в місті Гадяч, що на Полтавщині, у відомому ще з часів Гетьманщини роді Драгоманових. Її предки були на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького. 

"Цей рід зберігався упродовж ХІХ-ХХ століть, а якщо дивитися ще глибше, то з часів козаччини, коли напівміфічний-напівреальний засновник роду Стефан Драгоманов з грецьким корінням служив у війську Богдана Хмельницького. Косачі свій рід теж з козацьких часів ведуть чи навіть від Середньовіччя, якщо простежити до того Косового поля", — розповів професор Волинського національного університету імені Лесі Українки Сергій Романов.

Рід Драгоманових-Косачів дав українській культурі не лише митців-літераторів, а й видатних правників, вчених природничих наук, соціологів, істориків, політологів, кооператорів. 

Ольга була однією з шістьох дітей у сім'ї письменника й поміщика Петра Драгоманова та його дружини Єлизавети Драгоманової. Батьки мали дворянські титули, однак родина не була заможною. Петро Драгоманов був високоосвіченою людиною, знав іноземні мови, мав багату бібліотеку, передплачував книжки і журнали. Діти росли в атмосфері любові до всього українського.

"Насправді Ольга Петрівна спілкувалася з батьками російською. З братом частково теж. Листи до матері писала російською. Майбутній чоловік її говорив російською з українськими фразами. Їх мовна ідентичність не дорівнювала громадянській позиції чи етнічній приналежності. Це було просто мовне виховання. До речі, Михайло Драгоманов більшість своїх праць теж писав російською", — додав Романов.

Початкову освіту Ольга здобула вдома, а з 12-ти років навчалась у Київському пансіоні шляхетних дівчат. У той час у Києві Ольга мешкала у брата Михайла Драгоманова — майбутнього відомого історика й громадського діяча. 

"Напевно, така була традиція — старший син відповідав за освіту молодших братів та сестер. Тож Михайло привіз Олю в Київ і влаштував у приватний пансіон для шляхетних дівчат. У них була велика різниця у віці, тож у відносинах панувала велика шана, пієтет. Свідомість Олени Пчілки сформувалась такою завдяки старшому братові і київському оточенню, в яке вона потрапила", — розповіла cтарша наукова співробітниця Музею видатних діячів української культури Оксана Константинівська.

Завдяки знайомствам брата Ольга Драгоманова долучилася до літературних та культурних кіл Києва. Якраз там, у культурно-освітній організації ліберальної української інтелігенції "Громада", Ольга Драгоманова познайомилася з на сім років старшим Петром Косачем — другом брата Михайла і студентом правничого факультету. Коли дівчина закінчила навчання в пансіоні, пара одружилася і переїхала до Звягеля, де служив Петро.

Всупереч Емському указу

Після переїзду на Волинь Ольга почала занотовувати місцеві пісні й обряди та збирати зразки народних вишивок. Етнографія була її великим захопленням. До речі, саме волиняни звали дівчину Оленою, що стало основою її творчого псевдоніму.

У травні 1876 року вийшло розпорядження російського імператора Олександра II — Емський указ, який був спрямований на витіснення української мови з культурної сфери. Цього ж року під ім'ям Олена Пчілка 27-річна етнографістка написала свою першу велику працю — альбом "Український народний орнамент (зразки вишивання, ткацтва, писанок)".

Видання вражало: передмова, 31 таблиця узорів, ретельні коментарі до кожного з них, 298 зразків вишивок на 26 таблицях, шість типів тканини і п'ять зразків прикрас, вісім зразків орнаментів на килимах і 23 візерунки на писанках. Зразки були впорядковані за способом шиття та техніками виконання, що засвідчували декаду їхнього виникнення. Обережно вона збирала коштовну самобутність та деталізувала багатство народної орнаментики. Цю роботу високо оцінили як в Україні, так і за кордоном. Альбом витримав п'ять перевидань.

"Це був не просто опис і представлення. Це було її наукове осмислення, аналітика. Коли вона готувала і писала цю працю, то вела постійні консультації з братом, з Антоновичем, з істориками, культурологами — людьми, які знаються на науковому викладі. Все це вона легко сприйняла і адаптувала у своїй роботі настільки вдало, що це стало цікавим навіть Європі", — розповів Сергій Романов.

Мода на вишиванки і чокери

Невідомо, чи були б у наш час настільки популярними вишиванки, якби не Олена Пчілка. Вона була аристократкою, яка вміла зі смаком носити модний того часу одяг, однак полюбляла вбиратися і в національні строї. Вона сміливо змінювала ошатні аристократичні сукні й пишні зачіски на народний український стрій з косою та вінком і виходила так не лише до гостей дому, а й в люди — у справах, на заходи, зустрічі, що в час зросійщення й заборони усього українського було викликом. Вважається, що саме Олена Пчілка також ввела моду на чокери з українськими орнаментами.

Володіючи мистецтвом одягатися, Олена Пчілка ще яскравіше підкреслювала свою індивідуальність і природну чарівність, а також уміння вловити відповідність між одягом і зачіскою. Така елегантність була недешевою, адже кравчині й модистки брали за пошиття й оздобу чималі гроші — пошиття блузи, наприклад, коштувало від 1 до 5 рублів. Хоча Ольга Петрівна й усі її дочки вміли шити, одяг на вихід вони замовляли у модисток. Відомо, що у 1890-х роках вона була клієнткою кравецького закладу Бернар у Києві.

Фемінізм Олени Пчілки

Активна діячка українського жіночого руху Олена Пчілка стала видавчинею першого в Україні феміністичного альманаху "Перший вінок". Його у Львові вона заснувала разом із подругою Наталією Кобринською. Вийшов обсягом 464 сторінки за активної допомоги Івана Франка. У ньому Олена Пчілка давала можливість видатним жінкам того часу, письменницям і активісткам друкувати свої оповідання, маніфести, роздуми. 

"З її допомоги там друкувалися 16-річна Леся Українка і Людмила Старицька. Тут були твори тільки авторок-жінок і підіймалися жіночі питання. Я не знаю, чи першою, але вона у своїх творах озвучила таке поняття, як "коштовна простота". Вбрання коштовної простоти. Тиха розкіш", — зазначила Оксана Константинівська.

Альманах "Перший вінок" важливий тим, що першим в Галичині й в Україні поставив жіноче питання як проблему: становище жінки в суспільстві, питання жіночих організацій, дитячі заклади, які б вивільняли час для трудівниць, міжнародний феміністський рух.

В альманасі Олена Пчілка публікувала й свої твори: "Товаришки", "За правдою", "Світло добра і любові". "Товаришки" стали однією з найвідоміших робіт Пчілки. Вона розповідає про емансипованих жінок. У центрі сюжету — дві дівчини, що замість вийти заміж прагнуть вирушити до Швейцарії, щоб здобути університетську освіту й лікарський фах.

"Чоловіки розкритикували цю повість і сказали, що це неправда. У 70-ті роки, про які пише Олена Пчілка, українські жінки ще не їздили за кордон на навчання. Була Пчілка ображена на Івана Франка, до речі. Зі своїм редакторським голосом він відкинув повість тоді ще нікому невідомої Ольги Кобилянської. Не взяв її в альманах. Навіть коли минули десятиліття потому, Пчілка йому те не пробачила", — поділився Сергій Романов.

"Українські колядки"

Талановита Олена Пчілка знаходила час і для запису колядок. У підсумку у чотирьох номерах журналу "Киевская старина" за 1903 рік опублікували її працю "Українські колядки". Пчілка наголосила, що весь матеріал був записаний нею лише на поліській Волині.

"Пансіони давали дуже якісну освіту. Там викладали професори з університету і там була якісна музична освіта. Люди вчилися не просто грати на піаніно, а повністю нотній грамоті. Саме тому фольклорні записи Пчілки, як і Лесі Українки, були дуже грамотними, з нотами, з мелодіями, а не просто слова", — розповів Романов.

У часи своєї експедиційної роботи Олена Пчілка не мала звичного для нас обладнання — диктофона, фотоапарата чи відеокамери. Для запису фольклору та етнографічних реалій у неї були лише папір та олівець. Тому часто їй доводилося прохати місцевих повторити фразу чи куплет пісні по кілька разів. Маючи музичний слух, Олена Пчілка заучувала мелодії народних пісень напам'ять.

Які слова з'явилися в українській мові завдяки Олені Пчілці

Олена Пчілка, як і Михайло Старицький, Іван Франко та Леся Українка, займалась реформуванням української літературної мови. Цей процес тоді дістав назву "кування", тобто виковування, утворення слів. Так, Олені Пчілці ми завдячуємо прикметниками "палкий" і "променистий", а також іменниками "переможець" і "мистецтво".

"1882 року вийшла перша збірка Олени Пчілки для дітей "Українським дітям". Хоч і написано, що вона для дітей, але там є переклади досить складних літературних текстів. Наприклад, "Мцирі" Лермонтова. Вона брала російські твори і перекладала їх українською, роблячи посторінкові виноски — зворотний переклад. Коли я вперше це побачила, то не зрозуміла, що це. Коли починаєш аналізувати, тоді й розумієш. Уявіть, у якому стані було українське громадянство. Розвитку української мови не було, а тому люди мало знали вишуканих слів. До того ж, вона додавала свої неологізми. Лексика, яка використовувалась, була суто побутовою, але твори красного письменства побутовою мовою не перекладеш", — пояснила завідувачка музею Лесі Українки Ірина Щукіна. 

На думку завідувачки музею Лесі Українки, це є прикладом тогочасної лагідної українізації суспільства.

Роль бездоганної матері була одним із покликань Олени Пчілки. Вона послідовно і вимогливо виховувала своїх доньок і синів. Не бажаючи віддавати дітей до зросійщеної школи, до певного віку самотужки вчила їх музики, малювання, мов, викладу думок. Коли старша Леся почала складати вірші, Пчілка стала її першим цензором. Донька називала її "королевою-матір’ю" та "Її величністю".

Матір українського націоналізму

Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів і світобачення Олени Пчілки. Вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмом, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

Її називають матір'ю українського націоналізму. Саме вона на засіданні галицької "Просвіти" виголосила доповідь, яку закінчила словами: 

"А що ти зробив, що кожен з нас зробив для того, щоб наші діти були українцями і любили Україну?".

На відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві письменниця попри царську заборону принципово виступала українською мовою — єдина з представників підросійської України. Згодом у складі української делегації Олена Пчілка відправилася до Санкт-Петербурга, де вимагала скасування заборони на україномовний друк і шкільництво.

У 1920-му радянська влада заарештувала 70-річну письменницю за "контрреволюційний виступ" — під час святкування дня народження Тараса Шевченка в Гадяцькій гімназії Олена Пчілка огорнула погруддя Кобзаря синьо-жовтим стягом. Це розлютило місцевого комісара, і він зірвав прапор. Письменниця стала скандувати "Ганьба!" і всі присутні підтримали її.

Під вартою два конвоїри показово провели Олену Пчілку через усю базарну площу до будинку Ревкому. На сигнал негайно прибули співробітники ОГЧК (Одеська губернська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем і злочинами за службовим становищем), але у справу втрутився військовий комісар. Він посприяв звільненню письменниці.

Після арешту Олена Пчілка виїхала спочатку до Могилева, де перебувала до 1924 року, а потім оселилася в Києві. Тут вона працювала в комісіях Всеукраїнської академії наук, а 1925-го стала її членкинею-кореспонденткою. У ці роки найбільше часу вона присвячувала етнографічним розвідкам.

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч із донькою, чоловіком та сином.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Борис та Марія Грінченки: невідомі факти про відоме подружжя однодумців
• Крим — це Україна: велична історія півострову від античних часів до сьогодення
• Письменництво в тіні репресій: як жили "ролітівці" Бажан, Рильський і Малишко під загрозою арештів
• Життя письменників під тиском КДБ: невідомі факти з історії будинку "Роліт" у Києві
• З 66 квартир репресували мешканців 40-ка: невідомі факти з історії будинку "Слово" у Харкові
• Перший український письменник, який мав отримати Нобелівську премію: цікаві факти про Івана Франка
• Чарівна Баттерфляй: невідомі факти про оперну діву Соломію Крушельницьку