Головна
Публікації
Україна
Культура
Перший український письменник, який мав отримати Нобелівську премію: цікаві факти про Івана Франка

Перший український письменник, який мав отримати Нобелівську премію: цікаві факти про Івана Франка

02 Жовтня / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

Іван Франко — перший український письменник, який мав отримати Нобелівську премію. Він написав 6000 творів і знав 19 мов. Його шлюб із киянкою Ольгою Хоружинською став символом соборності України. Про їхніх нащадків і те, за що їх знищила радянська влада, разом із ведучою Світланою Леонтьєвою у програмі "Код ідентичності" говорять:

заступниця директора Міжнародного фонду Івана Франка Ольга Нижник,
завідувачка науково-дослідницького відділу музею "Іван Франко і Київ" Люцина Ольховська,
письменник, історик, викладач Київського університету імені Бориса Грінченка Ігор Стамбол.

Перший український письменник, який мав отримати Нобелівську премію

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року на території Австро-Угорщини, мав австрійський паспорт, добре володів польською, німецькою та її австрійським варіантом, однак свідомо обрав українську.

"У XIX столітті більшість країн пройшли націєтворчі процеси: у когось раніше, як італійці з французами, в когось пізніше — поляки й німці. Франко еволюціонував від соціалістичних радикальних поглядів до національних", — каже історик Ігор Стамбол.

Саме Іван Франко став першим претендентом від України на Нобелівську премію з літератури. Кандидатуру Каменяра висунув 26 листопада 1915 року професор, доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Доказ цього зберігається на сторінках 6-7 відповідного документа в архіві Шведської академії. На жаль, лист-подання надійшов до Стокгольма із запізненням, коли питання про лауреатів уже було вирішене, а список претендентів — затверджений.

"Це питання затримки заявки. Застирець начебто відправив її вчасно, але відбулися прикрі бюрократичні затримки", — пояснює завідувачка науково-дослідницького відділу музею "Іван Франко і Київ" Люцина Ольховська.

У 1916 році Франко помер, а за правилами Нобелівського комітету, премія вручається лише живим претендентам.

Дружба Івана Франка і Соломії Крушельницької

У Львові на вулиці Соломії Крушельницької, 23, знаходиться музей Соломії Крушельницької. Ця будівля свого часу була домом видатної української оперної співачки. Гостював там і Іван Франко, про що пізніше неодноразово згадував його син Тарас.

Перша заочна зустріч Крушельницької з Франком відбулася у 1885 році в Тернополі на концерті до пам'яті Тараса Шевченка. Франко прийшов туди як гість, а Крушельницька виступала на сцені у складі ансамблю Євгенії Любович разом зі своїми сестрами.

Ймовірно остання зустріч Крушельницької та Франка відбулася у Римі, куди письменник разом із Михайлом Грушевським приїхав 1904 року. Про цю подію також згадує син Франка у своїх споминах.

Чоловік старшої сестри Соломії, Осипи, був не лише добрим товаришем Франка та його опікуном наприкінці життя, а й щиро захоплювався письменником. Карл Бандрівський боготворив його і соромився попросити про спільне фото, якого за життя так і не зробив. А наймолодшій доньці Бандрівських і небозі Соломії Крушельницької Одарці ми завдячуємо збереженням споминів її батька про Франка та її власних, а також створенням музею Соломії Крушельницької у Львові.

Переслідування письменника-борця

Іван Франко був письменником-борцем, громадянином, демократом-революціонером. Він жив з народом і для народу. За свої твори і за боротьбу, письменник-революціонер постійно переслідувався. За ним стежили, його арештовували чотири рази, судили, заточували в тюрму, над ним знущалися. Судова справа Івана Франка за 1877/78 рр. та інші зберігаються у Львівському обласному історичному архіві. Слідство і вся судова процедура Львівського окружного суду була відкритим знущанням над письменником.

"Три останні арешти були наслідком того першого і дуже тяжкого соціалістичного процесу. Цей процес був настільки винятковим на той час, що присяжні в суді не знали, що означає слово "соціалізм", — зазначає Люцина Ольховська.

Вперше Івана Франка арештували 12 червня 1877 року, на 21 році життя. Обвинувачення — поширення соціалістичної пропаганди і приналежність до таємного товариства. При арешті провели ретельний обшук, відібрали приватну кореспонденцію і бібліотеку зі 184 книжок.

Майже дев'ять місяців довелося просидіти Франкові в тюрмі в очікуванні суду. Протягом цього часу велося тривале слідство, адже австрійський уряд намагався сфабрикувати величезний процес проти "змовників", які об'єдналися в "таємні товариства" і провадили соціалістичну пропаганду. Після судового процесу Франка засудили ще на шість тижнів ув'язнення.

Попри короткий термін покарання, наслідки для Франка були жахливими:

людина з судимістю не могла стати вчителем і науковцем, тож мета навчання у Львівському університеті стала неясною;
перебуваючи в ув'язненні, Франко сильно застудився – пізніше ця хвороба перейшла в хронічну форму та переслідувала його протягом усього життя;
священник Михайло Рошкевич (батько Ольги Рошкевич, нареченої Франка) відмовив Івану у сватанні та заборонив дочці бачитися й листуватися зі "злочинцем".

"Після другого арешту Франка, коли конвой вів його пішки босим майже 30 кілометрів, то йому поцілували ноги перед тим, як передати іншому", — додає заступниця директора Міжнародного фонду Івана Франка Ольга Нижник.

Не серцем обрана дружина і шлюб, як символ соборності України

Ольга Хоружинська народилася 10 квітня 1864 року на Харківщині. Батько був членом Київської громади, родина жила досить заможно. Оля здобула ґрунтовну освіту, навчалася в Харківському інституті шляхетних панянок, закінчила вищі жіночі курси в Києві, знала п'ять мов.

У 1885 році Іван Франко вперше приїхав до Києва в політичних справах. Сестри Ольги Хоружинської на той час уже вийшли заміж, їхні чоловіки також були членами Київської громади. Якось до них завітав і Франк. 29-річний Іван досі парубкував і мав репутацію ловеласа. Почувши, що 21-річна Ольга має досить небідний посаг, вирішив одружитися.

У травні 1886 року в Павлівській церкві при Колегії Павла Ґалаґана в Києві Іван Франко та Ольга Хоружинська одружилися. Щоправда, наречений спізнився на власну ж церемонію. Пояснив Іван це досить просто — мовляв, знайшов у бібліотеці старовинний вірш і треба було негайно його переписати.

Після одруження молодята поїхали до Львова. Посаг дружини (500 000 золотих рублів) одразу ж пішов на справи Франка. На ці кошти видавався заснований Іваном журнал "Життє і слово", книжка "В поті чола", збірка "З вершин і низин". Ольга ж писала статті, адаптовувала українською іноземних авторів, допомагала чоловікові збирати український фольклор.

"У листі він писав, що дружину свою обрав не з кохання, а з доктрини. Але в їхньому шлюбі народилося четверо прекрасних дітей. Ця жінка була завжди поруч і завжди допомагала, фінансувала видавництво його творів, була опорою і підтримкою. Для нього вона робила все можливе", — розповідає заступниця директора Міжнародного фонду Івана Франка Ольга Нижник.

Союз Франка-галичанина з "українкою" сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдності заходу та сходу України.

"На момент їх знайомства вони мали спільне бачення на родинні стосунки і на взаємини чоловіка та жінки. Ця позиція була відмінною від традиційного галицького ставлення до стосунків. На момент вінчання Ольга мала православне віросповідання, а Франко був греко-католиком. Священик, який наважився обвінчати їх, мав потім купу проблем, його викликали на допити, аби з'ясувати, на підставі чого і чому без дозволу церковних ієрархів, це відбулося. Це також був міжстановий шлюб, адже формально Ольга мала шляхетне походження, була дворянкою, а Франко — селянином", — пояснює завідувачка науково-дослідницького відділу музею "Іван Франко і Київ" Люцина Ольховська.

Ольга Хоружинська народила у шлюбі з Іваном четверо дітей: трьох синів (Андрій, Петро, Тарас) і дочку Анну. Кожен із них видав свої спогади про батька. Петро, наприклад, писав, що коли б він не підійшов до тата, той завжди знаходив вільну хвилинку для своїх дітей, навіть коли був завалений роботою.