В'ячеслав "Білка", Віталій "Хром" і Сергій "Якут": завершальний чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"

У соціально-спортивному реаліті "Без меж" 12 ветеранів війни Росії проти України, які перенесли ампутацію, змагаються заради втілення своєї мрії. Ветерани пройдуть складну смугу перешкод, щоб довести собі і глядачам, що війна їх не зламала. Учасники демонструють, що цілі досягаються, а мрії — збуваються.

Всього в півфінал з 12 ветеранів проходять вісім учасників. Чотири найспритніших потраплять до півфіналу. А вже у фіналі буде обрано одного переможця, який отримає можливість втілити свою мрію.

У четвертому завершальному чвертьфіналі проєкту змагаються В'ячеслав "Білка" Кут'їн, Віталій "Хром" Лобода і Сергій "Якут" Корячка.

Ведучі — Надія Хільська та Анатолій Анатоліч.

В'ячеслав "Білка"

29-річний В'ячеслав "Білка" Кут'їн пережив ампутацію двох ніг, витримав 13 місяців у полоні, повернувся до коханої дівчини та зробив їй пропозицію. А ще Слава круто читає реп і мріє про спільний трек з Yarmak.

В'ячеслав народився у Дніпропетровській області, виріс у Луганську, зараз живе в Харкові.

"Я в Луганську відчув, що таке бомбардування. І мені стало соромно, що я тоді, з 2014-го, не захищав Луганськ, Донецьк. І вирішив це виправити", — сказав він.

Коли почалася повномасштабна війна, хлопець уже кілька років працював у Польщі. Він одразу звільнився, повернувся до України і попрямував до військкомату. 6 березня 2022 року В'ячеслав уже був у лавах ЗСУ.

"Спочатку я потрапив до територіальної оборони. Ми трохи побули в Києві, відбулися події в Бучі, Ірпені. І вже тоді поїхали на Харківський напрямок. Там ми відчули всі реалії війни: життя в окопі, в бліндажах, постійні "прильоти", постійні обстріли", — розповів В'ячеслав.

"Білка" захищав країну у складі 118-ї окремої механізованої бригади, був стрільцем-снайпером.

Після Харківського був Запорізький напрямок, де В'ячеслав отримав поранення і потрапив у полон.

Він з побратимом був на позиції в бліндажі, йшов бій. Окупанти підійшли занадто близько до них, на відстань близько 5-7 метрів.

"Почали питати: "Який полк?". Я зрозумів, це орки, тому що ніхто з наших не буде питати, який полк. Я відразу відкрив вогонь. Потім до нас в бліндаж залетіла перша граната. Я зрозумів: якщо я нічого не зроблю, то ми всі загинемо. І я просто поклав на неї свою ногу. Ногу мені відразу відірвало. Вони кричали: "Здавайтеся!". Я продовжував вести бій, болю не відчував, чисто на адреналіні. Вони кидають ще одну гранату. Всього чотири гранати Ф-1 у мене вибухнули в ногах", — згадує "Білка".

До них у бліндаж стрибнули чотири російські військові, які виявилися "зеками", вони розповіли, що пішли на “СВО” заради звільнення з в'язниці. У бліндаж прилетів FPV-дрон, і окупанти кажуть: "Ми пішли, бо хочемо жити. А ви що хочете, те й робіть". І навіть зброю у захисників не забрали.

"Білка" з іншим пораненим побратимом залишилися вдвох і почали чекати. Однак на третю добу побратим, на жаль, помер. У В'ячеслава вже не було правої ноги, а ліва була повністю пошкоджена вибухами.

Поранений В'ячеслав провів у бліндажі в полі вісім днів без їжі, без води. Єдине, що його врятувало, — пішов сніг, який він їв.

"Було дуже сильне зневоднення і зупинка серця. Сім днів, і я вже не можу, я вмираю. Бачу, що на відірваній нозі сидить миша і їсть мене. Був момент, що я навіть хотів застрелитися, але тільки щоб не потрапити в полон. Взяв автомат, вже палець на спусковому гачку. Але тут я згадав, що обіцяв синові повернутися. І в останній момент я відкинув автомат", — розповів він.

На восьмий день до бліндажу підійшли росіяни. Так В'ячеслав потрапив у полон.

У зв'язку з тим, що у "Білки" було важке поранення, першим місцем його утримання був госпіталь в окупованому Криму. Там йому зробили три операції і ампутували другу ногу.

З госпіталю В'ячеслава перевезли до російського Таганрога, який вважається одним з найгірших місць утримання військовополонених.

"Їм було абсолютно все одно, як ти будеш пересуватися. Я пересувався на четвереньках, на колінах і на руках. Ніякого крісла колісного. Там більше, мабуть, був психологічний тиск. Кричали постійно, обзивали. Підводили дуже близько собаку, щоб вона імітувала статевий акт з тобою. Одна з собак вкусила мене за бік. Змушували двох військовополонених імітувати статевий акт. Для орків це було весело. Навіть коли тебе б'ють, якщо ти впав, ти повинен просити дозволу встати", — поділився ветеран.

Але найболючіші тортури були в Сибіру — тортури струмом. Чіпляли два контакти: один на вухо, другий — на вказівний палець.

"І коли вони починали крутити, заводити струм, то аж піна з рота йшла. Вони не зупинялися, навіть якщо ти втрачав свідомість. Тебе приводять до тями й продовжують це робити", — згадує "Білка".

В'ячеслав пробув у полоні загалом 13 місяців, дев'ять з них він вважався безвісти зниклим, тому що російська сторона не подавала його Україні як полоненого. Каже, що вижив завдяки думкам про сім'ю, про те, як повернеться додому.

В'ячеслава Кут'їна обміняли 15 січня 2025 року.

"Я ніколи не забуду, коли я лежу в швидкій, відчиняються двері, і я чую: "Ну, що, зробимо тобі залізні ноги?" Блін, це було так круто!", — сказав він.

Ветеран пройшов протезування в квітні цього року, виписка на перших його протезах — 1 травня. А на активних протезах він буквально півтора місяця. І проєкт "Без меж" — це його перший марафон на протезах.

В'ячеслав досі військовослужбовець, який служить.

"Я поки вагаюся — списуватися мені чи ні. Мене тягне знову туди, знову до хлопців, і виконувати якусь корисну роботу", — зазначив він.

Нещодавно В'ячеслав зробив своїй нареченій пропозицію, і завдяки перемозі в "Без меж" він хоче здійснити свою мрію — організувати весільну подорож в якесь дуже гарне місце на морі або навіть на океані.

Віталій "Хром"

47-річний киянин Віталій “Хром” Лобода — батько двох синів, які вмовили тата взяти участь у "Без меж", адже вони впевнені в його перемозі.

Після закінчення професійно-технічного училища Віталій пішов на строкову службу, яку проходив у Донецькій області. До повномасштабної війни він жив з братом. Їх разом призвали до лав ЗСУ наприкінці травня 2023 року.

На жаль, брат Віталія наразі перебуває в статусі зниклого безвісти. У березні 2024 року під селом Макіївка в Луганській області він виходив з побратимом супроводжувати логістику. Був скид з дрона.

"Сказали, що він загинув, але не могли його дістати. 90% кажуть, що він загинув, але ми тримаємося за ці 10%, що він все-таки просто втратив свідомість і його орки взяли в полон. Мій брат — мій найкращий друг, мені його не вистачає", — сказав Віталій.

Віталій "Хром" служив у 25-й окремій повітряно-десантній бригаді, штурмовик, старший навідник.

Він прослужив три місяці, був поранений у першому бойовому виході — 20 серпня 2023 року, Луганська область, село Новосілівське.

"У мене було бойове розпорядження вийти на позицію. Я утримував цю позицію. Ми просувалися в повній темряві, було багато дронів. Вже майже доходили до позиції, і я наступив на міну-"пелюстку". Відірвало ногу, я впав. Побратими вдвох мене витягли", — згадує “Хром”.

Потім були госпіталі, реабілітація і протезування.

У Віталія з дружиною двоє дітей, проте подружжя розлучилося у 2014 році.

"Я повністю віддавав себе дітям. Дуже багато приділяв їм уваги. А дружині, на жаль, менше уваги. Швидше за все, наше розлучення було через це. Я не відсторонювався від допомоги синам: я їх вранці водив до садочка, до школи, забирав на вихідні до себе. Для мене діти — це життя. Без них я не буду відчувати себе живим", — наголосив ветеран.

Одна з цілей участі Віталія в проєкті "Без меж" — додаткова мотивація для власних синів, що не можна зупинятися, життя — це вміння долати виклики. А також випробувати самого себе.

"Я вирішив взяти участь у проекті "Без меж", тому що, можливо, я на щось здатний більше, ніж я можу зараз. Хочеться перевірити", — сказав він.

Мрія Віталія — автомобіль, щоб бути більше в русі.

Сергій "Якут"

30-річний Сергій "Якут" Корячка 12 років служив у ЗСУ — став на захист країни ще 2014 року, а повномасштабне вторгнення зустрів в Авдіївці.

Після школи Сергій одразу пішов до Збройних сил. Пройшов строкову службу і підписав контракт з 25-ю окремою повітряно-десантною Січеславською бригадою, служив у підрозділі розвідки.

Минуло пів року служби, і почався Майдан. А у 2014-му, в період АТО/ООС, 25-ту бригаду направили під Краматорськ.

Позивний "Якут" пов'язаний з місцем народження Сергія — з Якутією.

"Так сталося. Але ми не вибираємо, де нам народжуватися. Головне, що я громадянин України і захищаю її", — наголосив він.

Примітно, що Сергій зустрічався з якутами на полі бою в Донецькій області, декілька з них його підрозділ взяв у полон.

"Я з ними не розмовляв, бо в них своя мова. Вони навіть російську не розуміють, хоча влада РФ каже, що вони прийшли "захищати російську мову", — зазначив "Якут".

Сергій був поранений 6 червня 2023 року на Луганському напрямку під селом Червонопопівка. Бійці перебували на позиції, і біля їхнього бліндажа вибухнула міна.

"Я був посередині, хлопці — по боках. І так сталося, що мене зачепило", — зазначив він.

"Якута" евакуювали, він пройшов кілька лікарень, остання була в Києві. За півтора року Сергій переніс 52 операції, але все-таки ногу ампутували.

"Спочатку намагалися врятувати ногу. Взяли мою кістку з таза, вставили в ногу, але вона не прижилася. Цю кістку витягли, знову поставили апарат і зачепили сідничний нерв — я не міг пересуватися зовсім, навіть на інвалідному візку. Це була велика проблема. І тоді я покликав свого лікаря: "Давай не будемо мучитися. Два роки, я втомився і моє здоров'я після стількох наркозів. Давай ампутувати. Я швидше так встану, ніж ми будемо ще боротися за неї". Провели складну операцію і ампутували. І я відчув таке відчуття легкості. Це було просто кайф. У мене зник біль. І я лежав вже як щаслива людина, яка захотіла заново жити", — поділився ветеран.

Сергій був позитивно налаштований на швидке одужання, що вже скоро у нього буде протез, і він почне бігати, займатися в спортзалі. І у нього все вийшло.

Зараз у ветерана один з новітніх протезів, він на ньому всього три місяці — і вже бере участь у змаганнях "Без меж".

Сергій зазначив, що хоче повернутися на службу у свій підрозділ розвідки.

А ще одна його мрія — власний автомобіль, тому що авто Сергія було розбито під час виконання бойових завдань.

У ніч перед зйомками цього випуску проєкту "Без меж" українські міста зазнали чергового масованого обстрілу. Сергій з особистих причин не зміг потрапити на зйомки. Проте він пройшов дистанцію, але в інший день, окремо від двох учасників.

Змагання

Учасникам потрібно подолати дистанцію у 3 км — вона точно безпечна для ветеранів, але зовсім не проста. На цьому шляху на них чекають п'ять перешкод.

Змагатися ветерани будуть на швидкість. І двоє найспритніших та найсильніших потраплять до півфіналу. А ось з одним учасником, на жаль, доведеться попрощатися.

Кожен з учасників стартує через 3 хвилини після попереднього, на фініші фіксується підсумковий час кожного з них. Важливе уточнення: коли ветерану потрібно поправити протез, повернути його на місце або прочистити — в цей момент таймер його часу зупиняється, і цей час не враховується. Як тільки він продовжує рух — таймер запускається.

Першим стартував Віталій "Хром", через 3 хвилини після нього — В'ячеслав "Білка". Сергій "Якут" пройшов дистанцію в інший день.

Перша перешкода — рукохід. Якщо учасник ногами стає на землю, то випробування починається спочатку.

Друга перешкода — три стіни, які потрібно перелізти. Однак кожна з них вища за попередню.

Третя перешкода — тягоблок, потрібно 100 метрів протягнути важкий блок.

Четверта перешкода — пройти дистанцію, несучи важкий ланцюг.

П'ята перешкода — перевернути 10 разів колесо.

Під час подолання етапів ветерани зіткнулися з чималими труднощами. Якими саме — можна дізнатися з відео випуску.

За учасників вболівали рідні та друзі. Саме вони зустрічали їх на фініші.

Першим до фінішу прибіг Віталій "Хром" Лобода.

Другим фінішну лінію перетнув В'ячеслав "Білка" Кут'їн.

Сергія "Якута" Корячку, який окремо проходив дистанцію, на фініші зустрічали кохана, друг і фізичний терапевт.

За часом проходження 3-кілометрової дистанції та після п'яти випробувань результати такі:

1. В'ячеслав "Білка" — 33 хвилини 33 секунди;
2. Віталій "Хром" — 34 хвилини 6 секунд;
3. Сергій "Якут" — 50 хвилин 35 секунд.

Отже, до півфіналу виходять В'ячеслав "Білка" Кут'їн і Віталій "Хром" Лобода.

"Я відчуваю себе сильним. Я побачив в очах своїх синів радість. Я побачив, що ми все-таки переможці", — зазначив Віталій "Хром" Лобода.

"Останні секунди до фінішу — у мене хлюпає в ногах, у мене неймовірно болять ноги. Мені хочеться просто перетнути фінішну пряму і впасти. Я буквально півтора місяця як на активних протезах, і для мене це було насамперед особистим випробуванням. По-перше, люди на протезах можуть дуже-дуже-дуже багато. По-друге, я зрозумів: якщо у мене є мета, то я до неї дійду, навіть якщо я буду повзти, але я все одно дійду до кінця", — поділився враженнями В'ячеслав “Білка” Кут'їн.

"Я прийшов на фініш і видихнув — дійшов. Я дуже задоволений, що дійшов до фінішу, і наскільки мені було важко, але я не здався. Трохи замахався, але не здався. Я буду і далі займатися, вдосконалювати себе, і прийду на другий сезон "Без меж". Це обов'язково", — резюмував Сергій "Якут" Корячка.

Попередні випуски проєкту "Без меж":

• Олександр "Вовк", Вадим "Люк" і Анатолій “Буйвол”: перший чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"
• Дмитро "Дейтірі", Артем "Тьомич" та Анатолій “Рудий”: другий чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"
• Олександр "Гав", Руслан "Сивий" і Микола "Колян": третій чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"