Олександр "Гав", Руслан "Сивий" і Микола "Колян": третій чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"

Їх не зупинили ні війна, ні ампутація нижньої кінцівки. У третьому чвертьфіналі соціально-спортивного реаліті "Без меж" змагаються Олександр "Гав" Головко, Руслан “Сивий” Пелехатий і Микола "Колян" Баглай.

Всього в проєкті беруть участь 12 ветеранів війни Росії проти України, які перенесли ампутацію ніг. Ветерани, розділені на трійки, змагаються в чотирьох чвертьфіналах, і місце в півфіналі отримають тільки вісім учасників. Далі відбудуться два півфінали, де визначиться четвірка фіналістів першого прем'єрного сезону проєкту "Без меж". І тільки один ветеран здобуде перемогу й отримає можливість втілити свою мрію.

Ведучі — Надія Хільська та Анатолій Анатоліч.

Олександр "Гав"

36-річний Олександр "Гав" Головко — боєць аеророзвідки 116-ї бригади, який отримав поранення на Куп'янському напрямку.

Олександр родом з Одеси.

"Звичайно, Одеса на мене вплинула. І через всю війну, через всю службу я йшов з посмішкою як одесит. Це набагато простіше і легше", — сказав він.

Чоловік виріс у досить заможній за одеськими мірками родині. Батько був моряком, дуже багато працював, "тому в моєму дитинстві було все". Мама працювала на залізниці керівницею відділу статистики.

"У мене є старший брат. Він давно живе в Штатах, дуже поважна людина. Він великий вчений, доктор природничих наук, керівник генетичної лабораторії, яка шукає ліки від раку. Мої батьки також в США. З нашої родини тільки я був на війні", — поділився ветеран.

24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, Олександр був вдома, в Одесі.

"Покрутився деякий час, а потім пішов до військкомату. Я почав службу в піхоті підрозділу протитанкових військ. Але мене завжди тягнуло в авіацію. Тому, коли я почав керувати дроном, то зрозумів — це моє. І перейшов в аеророзвідку", — розповів він.

“Гав” отримав поранення на Куп'янському напрямку у травні 2024 року. Йому потрібно було зустріти наш дрон.

"Виходжу, виставляю руку. Бачу, а там ще один дрон летить. Підіймаю голову, бачу, що він зі скидом. Встиг зробити тільки крок лівою ногою назад, і вже перший скид полетів", — згадує ветеран.

Олександр отримав складне поранення правої ноги, а ліву хірурги змушені були ампутувати.

У лікарні з ним у палаті лежав ще один військовослужбовець, і його часто відвідувала Тетяна. Він був другом її сім'ї. Так Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

Каже, що бере участь у проєкті "Без меж" насамперед для впевненості в собі.

"Щоб довести собі, що я можу. Більше того, я знаю, що зараз я можу більше, ніж раніше. Я не асоціюю себе ні з інвалідом, ні з ампутантом. Я відкриваю нові горизонти і намагаюся робити щось нове для себе і розвиватися — як ментально, так і фізично", — наголосив ветеран.

Олександр мріє відкрити сімейний ресторанчик, щоб у ньому також працювали ветерани.

Руслан "Сивий"

47-річний Руслан "Сивий" Пелехатий, попри ампутацію ноги, працює в Національній поліції Тернопільської області, він — помічник начальника з питань ветеранів. Руслан був одним з героїв проєкту "Міста" телеканалу "Дім" (див. Людей розшукує штучний інтелект: унікальний центр діє в поліції Тернопільщини (ФОТО, ВІДЕО).

Руслан працював поліцейським і до повномасштабної війни. На початку 2023 року у складі Національної поліції була сформована штурмова бригада "Лють", чоловік вступив до її лав, і вже в березні 2023 року був на полігоні. Дружині про своє рішення повідомив пізніше, вже перед відправкою на фронт.

"Думаю, що найскладніший момент для кожного бійця — це перший бойовий вихід. У тому бою, на жаль, загинули двоє наших хлопців. Один з них — наш, з Тернополя, позивний "Фін". Я його добре знав, ми провели з ним багато часу на полігоні. Його смерть для мене стала холодним душем. Одразу всім стало зрозуміло, що це війна. І що так просто тут нічого не буде", — згадує “Сивий”.

Поранення отримав наприкінці жовтня 2023 року. Під час бойового завдання наступив на протипіхотну міну.

"Я вже й сам бачив по нозі, що там нічого не залишилося. Після ампутації зрозумів, що мені потрібно з цим щось робити. І коли ще лежав у лікарні в Дніпрі, почав вивчати інформацію про протезування, про протезні клініки", — розповів Руслан.

Своєю участю у "Без меж" Руслан хоче показати, що життя після ампутації не закінчується.

"Життя триває. Перед тобою просто нові виклики, це новий досвід, не потрібно його боятися", — наголосив ветеран.

Руслан з побратимами в Тернополі розвиває ветеранський спорт, зараз у їхніх планах — спортивне плавання.

"Ми хочемо придбати для басейну ліфт, підйомник, щоб людей з ампутаціями, з ушкодженнями хребта, можна було опускати в басейн і підіймати з нього", — розповів про свою мрію учасник "Без меж".

Микола "Колян"

42-річний Микола "Колян" Баглай — далекобійник із Чернігова, став на захист країни з перших днів війни. Попри втрату кінцівки, повернувся до професії і продовжує виходити в тривалі рейси.

В ніч на 24 лютого 2022 року Микола з напарником повертався з рейсу з Молдови. Вже приїхали в Україну, стояли під Одесою на завантаження, мали потім вирушати до Орші (Білорусь).

"О пів на п'яту ранку напарник почав стукати мені в двері, що війна почалася. Під Одесою почалися вибухи, ракетами крили. Я зрозумів, що завантаження скасовується, почалося щось серйозне. Зателефонував дружині в Чернігів, і там були обстріли. До ранку ми з напарником вже були в Чернігові", — згадує він.

Микола одразу пішов до військкомату. Потрапив у 165-й батальйон 119-ї бригади територіальної оборони.

"Щодо позивного я особливо не заморочувався, як було, так і було — "Колян", потім були варіанти "Шизанутий сапер" або "Шизанутий далекобійник", — з посмішкою каже він.

У батальйоні Микола спочатку був водієм. Але з перших днів робота була пов'язана з вибухівкою. Вивчився на снайпера і продовжив службу уже на Донбасі в саперному складі 119-ї бригади.

У березні підрозділ дислокувався в місті Сіверськ, звідси виходили на бойові завдання в Сріблянський ліс. 5 березня 2024 року Микола був поранений.

"Під ногами була міна. Я розумів, що підрив, розумів, що нозі хана. Пальців не було. Стопа розвернулася як ромашка. Хлопці вкололи один знеболюючий, потім другий, але якось це не працювало. У мене були такі зварювальні рукавиці, я одну затиснув у роті, щоб якось терпіти біль. За 6 годин, що тривала евакуація, я цю рукавицю з'їв", — згадує "Колян".

Також багато уламків потрапило в ліву руку, вона досі повністю не відновилася.

"Було поранення, сильна кровотеча. Через турнікет пішли вже трупні плями вгорі і внизу руки. Пальці майже не працювали. Хірург кілька днів ходив, дивився, каже: якщо рука не почне розроблятися, то потрібно буде різати. Так я ночами не спав, по одному пальчику розминав. Врятувати руку дуже хотілося. Слава богові, вдалося", — розповів ветеран.

Після реабілітації Микола повернувся до своєї мирної професії.

"Для мене кермо — це все. Півтора місяця, поки чекав протез, їздив на своїй машині, на механіці. Переробив у ній дещо, але їздив. Без роботи я ніяк. На кордонах, на вивантаженнях-завантаженнях хлопці дивляться, співчувають. Я кажу їм: "Та нормально, потягнемо". Останній рейс був три повні тижні. Після поранення, звичайно ж, важче. Але я справляюся", — зазначив він.

Микола вирішив взяти участь у "Без меж", щоб випробувати себе — потягне чи ні.

"Свої шанси я оцінюю 50 на 50. Тому що я звик більше їздити. А ось бігати — це вже буде навантаження", — пояснив ветеран.

У ветерана — міцна сім'я, разом з дружиною Ритою вони вже 22 роки. Мрія Миколи — допомогти своїм двом синам з придбанням житла.

Змагання

Учасникам потрібно подолати дистанцію в 3 км — вона точно безпечна для ветеранів, але зовсім непроста. На цьому шляху на них чекають п'ять перешкод.

Змагатися ветерани будуть на швидкість. І двоє найспритніших і найсильніших потраплять до півфіналу. А ось з одним учасником, на жаль, доведеться попрощатися.

Кожен з учасників стартує через три хвилини після попереднього, на фініші фіксується підсумковий час кожного з них. Важливе уточнення: коли учаснику потрібно поправити протез, повернути його на місце або прочистити — в цей момент таймер його часу зупиняється, і цей час не враховується. Як тільки учасник продовжує рух — таймер запускається.

Першим стартував Микола "Колян", другим Олександр "Гав" і третім Руслан "Сивий".

Перша перешкода — рукохід. Якщо учасник ногами стає на землю, то випробування починається спочатку.

Друга перешкода — три стіни, які потрібно перелізти. Однак кожна з них вища за попередню.

Третя перешкода — тягоблок, потрібно 100 метрів протягнути важкий блок.

Четверта перешкода — пройти дистанцію, несучи важкий ланцюг.

П'ята перешкода — перевернути 10 разів колесо. На цьому етапі Руслан, який стартував третім, обійшов Олександра, який стартував другим.

Під час подолання етапів ветерани зіткнулися з чималими труднощами. Якими саме — можна дізнатися з відео випуску.

За учасників вболівали рідні та друзі. Саме вони зустрічали їх на фініші.

Першим до фінішу прибіг Микола "Колян" Баглай.

Другим фінішну лінію перетнув Руслан "Сивий".

Третім дистанцію подолав Олександр "Гав".

Боротьба у третьому чвертьфіналі була запеклою. І попри те, що Руслан другим перетнув фінішну лінію, саме за результатами часу проходження 3-кілометрової дистанції та п'яти випробувань результати такі:

1. Руслан "Сивий" — 29 хвилин 35 секунд;
2. Микола "Колян" — 34 хвилини 46 секунд;
3. Олександр "Гав" — 44 хвилини 7 секунд.

Отже, до півфіналу виходять Руслан "Сивий" Пелехатий і Микола "Колян" Баглай.

"Здається, що 3 км — це фігня. Але нічого подібного. Свою роль відіграють ґрунтовка, пісок, місцями бруд, тому що недавно був дощ. Плюс сьогодні була жахлива спека. Дуже важко, біжиш і чекаєш: де там вже фініш? Думаєш, ось остання перешкода, і буде фініш — а його немає. І знову спуск-підйом, спуск-підйом. І коли я перетнув фініш, була просто величезна радість", — поділився Микола "Колян" Баглай.

"Коли я вже побачив фініш, почув голоси на фініші — відкрилося друге дихання. Я відчув приплив сил і, попри те, що нога трохи боліла, я зміг трохи прискоритися. Я біг заради того, щоб довести глядачам, довести ветеранам, довести цивільним, що ветеран — це людина, яка може все. Людина з інвалідністю — це не людина з обмеженими можливостями, це людина з безмежними можливостями", — наголосив Руслан "Сивий" Пелехатий.

"Я дуже задоволений собою. Я задоволений тим, що зміг пройти відстань, пройти перешкоди. На трибуні на мене чекали моя дружина Таня, дочка Настя. Коли добігав до фінішу, хотілося побачити Танюшку і просто здохнути. Деякі подумають, що ми ідіоти, деякі будуть сміятися. Мені все одно. Для побратимів і для людей, які отримали поранення, я хочу наголосити, що ампутація — це не кінець життя, це його продовження, але в іншому стані, з новими можливостями", — резюмував Олександр “Гав” Головко.

Попередні випуски проєкту "Без меж":

• Олександр "Вовк", Вадим "Люк" і Анатолій “Буйвол”: перший чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"
• Дмитро "Дейтірі", Артем "Тьомич" та Анатолій “Рудий”: другий чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"