Дмитро "Дейтірі", Артем "Тьомич" та Анатолій “Рудий”: другий чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"

У другому чвертьфіналі соціально-спортивного реаліті "Без меж" змагаються — Дмитро "Дейтірі", Артем “Тьомич” і Анатолій "Рудий".

Всього в проєкті беруть участь 12 ветеранів війни Росії проти України, які перенесли ампутацію ніг. Ветерани, розділені на трійки, змагаються в чотирьох чвертьфіналах, і місце в півфіналі отримають тільки 8 учасників. Далі відбудуться два півфінали, де визначиться четвірка фіналістів першого прем'єрного сезону проєкту "Без меж". І тільки один ветеран здобуде перемогу і отримає можливість втілити свою мрію життя.

Ведучі — Надія Хільська та Анатолій Анатоліч.

Дмитро "Дейтірі"

26-річний Дмитро "Дейтірі" Синиця — боєць 3-ї штурмової бригади. Тричі був поранений, але тільки ампутація зупинила його бажання повернутися на фронт.

У мирному житті Дмитро захоплювався комп'ютерними іграми, його нікнейм був Deytiri — звідси й позивний.

"Почалася повномасштабка. На YouTube дивлюся відео 3-ї штурмової, о 2 годині ночі подаю до них заявку, наступного ранку вже їду в їхній рекрутинговий центр. Потім відправка до Британії на учебку, яка була повністю за натівськими стандартами", — розповів він.

Спочатку Дмитро був рядовим солдатом у 1-му механізованому батальйоні 3-ї штурмової бригади, потім став командиром відділення.

Після Великої Британії боєць потрапив на Авдіївський напрямок на Донеччині. Перше поранення отримав на першому ж бойовому виході.

"Це були останні дні Авдіївки. Наше завдання було тримати наступ, поки всі інші підрозділи звідти виходять. Остання ніч, потрібно було вже виходити пішки, тому що нічого до нас не могло доїхати, всі дороги були прострілені. Поруч зі мною впала міна, уламок потрапив у мою ліву брову і око почало заливати кров'ю. До мене підбігає медик, показує мені на ногу: "Дивись, у тебе нога пробита, у тебе кров ллється", — згадує "Дейтірі".

Після лікування Дмитро повернувся в бригаду. Друге поранення було в спину.

"Це був просто вибух позаду мене, я підлітаю, падаю, і це як удар арматурою по спині. Пробило хребець", — сказав він.

Третє, найважче, поранення отримав 17 серпня 2024 року вже на Харківському напрямку.

"Я був командиром групи. Ми з побратимом заводили нові групи на зміну штурмовикам. Я пішов зустрічати групу. Хлопці під'їхали, почався обстріл, вирішили перечекати. Чую — FPV. Дрон скинув боєприпас і поранив одного з побратимів. Пішов його витягати, по дорозі до нього у мене спалах перед очима. Я падаю, дивлюся на свою праву ногу — а я як її поставив, коли біг, так вона і залишилася стояти. Лежу, дивлюся вгору і бачу — знову дрон висить наді мною. Офігенно, зараз мене другою гранатою будуть добивати. Але ні, нічого не сталося", — поділився ветеран.

Дмитра евакуювали, в Харкові провели ампутацію ноги.

"Втрата ноги — це взагалі нічого. Все, що робить твоя нога — це ходить. Я зустрічав чувака, який без рук, без ніг і вже не бачить. І він приїжджав до протезного центру, щоб навчитися ходити. Ось це я розумію. А у тебе немає всього лише ноги, і ти ниєш? Чувак, йди вилікуй голову", — зазначив "Дейтірі".

Попри ампутацію, Дмитро продовжує вести активний спосіб життя.

"Я намагаюся робити все те, що робив і до втрати ноги. Бігати, стрибати, тягати штанги. І в чомусь себе обмежувати я не збираюся. Проєкт "Без меж" зокрема для того, щоб люди, які втратили кінцівку, не думали, що це кінець життя. Це всього лише нога. У вас є ще одна", — наголосив він.

Дмитро мріє відкрити гриль-точку.

"Хочу відкрити точку з куркою-гриль або якийсь барчик. Думаю зробити в закладі такий день, коли весь прибуток буде йти на донат. Плюс це робочі місця. Я хочу давати людям нормальну заробітну плату", — поділився ветеран.

Артем "Тьомич"

46-річний Артем “Тьомич” Мороз після поранення та ампутації двох ніг подолав Бостонський марафон, а також знайшов для себе нове захоплення — танці.

У мирному житті Артем керував будівельними проєктами.

"У перший день війни біля мого будинку в Київській області стояли танки. Потрібно було вивозити сім'ю. Ми виїжджали з Макарівського району по Житомирській трасі. Я бачив на власні очі, що орки роблять з цивільними", — згадує він.

Після побаченого Артем Мороз відразу вирішив йти в ЗСУ.

"У перші дні війни намагався дати хабар, щоб потрапити до війська. Ніхто грошей, звичайно, не брав. Але поляну я накрив", — з посмішкою сказав ветеран.

Артем приєднався до 241-ї бригади Сил територіальної оборони міста Києва. 14 вересня 2022 року був поранений, внаслідок чого довелося ампутувати обидві ноги трохи нижче колін.

"Була мікроротація. Хлопці заїжджали-виїжджали. Я взяв у праву руку термос, у ліву дрон "Мавік" і пішов. У цей момент прилетіла міна. На жаль, троє побратимів миттєво загинули. Мене збило з ніг, я зрозумів, що поранений. По рації викликав евакуацію, це врятувало і моє життя, і життя інших побратимів, які теж були поранені. Орки продовжували накладати міни, і нас витягали під мінометним обстрілом", — згадує "Тьомич".

Після лікування в Україні захисник поїхав на реабілітацію до США, де також пройшов протезування. Після того, як Артем повністю навчився користуватися залізними кінцівками, він почав освоювати нові захоплення.

"Коли у мене були ноги, я був веселим. А тепер, коли у мене протези, ну що робити? Вмирати я не хочу. Мені рано. Тому що у мене двоє дітей. Тому я і бігаю, і плаваю з аквалангом, і вожу машину, і граю в театрі, і танцюю, і працюю — займаюся соціальними програмами. І це все на двох протезах", — наголосив ветеран.

Більше того, Артем — учасник марафонів, вже пробіг зокрема такі:

• Нью-Йорк, Central Park;
• Бостонський марафон, Массачусетс;
• Забіг ветеранів у Чикаго, США;
• Марафон морської піхоти у Вашингтоні (10 км без асистента і коляски).

"У Бостоні я біг в навчальних протезах, в скляних колбах. Це протези для тренувань у тренажерному залі, в реабілітаційному центрі, а не для бігу. Ну, а 10-кілометровий марафон у Вашингтоні — це було неймовірно, я плакав від щастя. У мене ноги потім заживали місяць", — поділився "Тьомич".

У Артема кілька бажань, одне з них він планує здійснити завдяки перемозі в проєкті "Без меж".

"Перше — щоб Путін здох. По-друге, хочу отримати права пілота вертольота", — сказав він.

Анатолій "Рудий"

45-річний Анатолій “Рудий” Кшанівський — доброволець, який присвячує свою участь у "Без меж" побратимам, які вже на щиті.

"Для мене війна почалася 24 лютого. Був у Києві, збирався на роботу. Рідні були у батьків у Стоянці (Бучанський район Київської області), подзвонили, сказали їхати до них. Коли я пройшов Ірпінський міст, буквально через пів години його підірвали, але я встиг пройти. Ми опинилися відрізаними. Орки розносили сусідню Бучу. У Стоянці у нас два будинки згоріли, один поруч з нами. У підсумку, ми завантажилися в машину і поїхали. А через дві години по нашій вулиці проїхали російські танки. Слава богові, реально встигли", — згадує ветеран.

7 березня Анатолій вирушив захищати Україну, попри імплант у спині та звільнення від служби.

Спочатку приєднався до 43-ї артилерійської бригади, потім перейшов до піхоти 44-го окремого стрілецького батальйону.

"Я був водієм-зв'язківцем. Спочатку ми хлопців завозили на позиції і з позицій забирали. Але людей не вистачало. І ротний якось запитує: "Підміниш?" Кажу: "А навіщо тоді я сюди прийшов? Звичайно, підміню". І ми почали з хлопцями виконувати бойові завдання", — продовжив "Рудий".

9 жовтня 2023 року Анатолій був поранений.

"Ми сиділи в посадці. Орки були десь за 80 метрів від нас. У той момент був просто обстріл. Щоб мене менше було видно, пірнаю під дерево і ловлю правою ногою міну. Відчуваю, що щось не так з ногою. Дивлюся, а ступня просто бовтається. 8 жовтня у мене день народження, а 9-го відбулося переродження", — зазначив він.

Зізнається, що після ампутації його рятує гумор.

"Відірвало ногу? Дякую, що одну. Тепер можна шкарпетки місцями міняти і два дні носити. Життя не зупиняється. І не треба його зупиняти самому. Треба йти далі", — наголосив ветеран.

Анатолій зараз отримує військову пенсію, але не сидить на місці — збирає дрони, тобто продовжує знищувати ворога навіть у тилу, навіть на відстані.

Зараз мрія ветерана — навчитися їздити на мотоциклі.

"Мотоцикл — це кайф! Свобода пересування, свобода прийняття рішення, де ти будеш сьогодні, де ти хочеш бути завтра. Тому що на автомобілі це трохи по-іншому", — пояснив він.

Змагання

Учасникам потрібно подолати дистанцію в 3 кілометри — вона точно безпечна для ветеранів, але точно не проста. На цьому шляху на них чекають 5 перешкод.

Змагатися ветерани будуть на швидкість. І двоє найспритніших і найсильніших потраплять до півфіналу. А ось з одним учасником, на жаль, доведеться попрощатися.

Кожен з учасників стартує через 3 хвилини після попереднього, на фініші фіксується підсумковий час кожного з них. Важливе уточнення: коли учаснику потрібно поправити протез, повернути його на місце або прочистити — в цей момент таймер його часу зупиняється, і цей час не враховується. Як тільки учасник продовжує рух — таймер запускається.

Першим стартував Анатолій "Рудий", другим Артем "Тьомич" і третім Дмитро "Дейтірі".

Перша перешкода — рукохід.

Друга перешкода — три стіни, які потрібно перелізти. Однак кожна з них вища за попередню.

Третя перешкода — тягоблок, потрібно певну відстань протягнути важкий блок. На цьому етапі Дмитро наздогнав Артема.

Четверта перешкода — пройти дистанцію, несучи важкий ланцюг. На цьому етапі Дмитро обігнав вже Анатолія.

П'ята перешкода — перевернути 10 разів колесо. На цьому етапі вже Артем обігнав Анатолія і вирвався на друге місце.

Під час подолання етапів ветерани зіткнулися з чималими труднощами. Якими саме — можна дізнатися з відео випуску.

За учасників вболівали рідні та друзі. Саме вони зустрічали ветеранів на фініші. Однак несподівано піднялася буря і знесла декорації, і межа фінішу стала умовною.

Першим до фінішу прийшов Дмитро "Дейтірі".

Другим фінішну лінію перетнув Артем "Тьомич".

Третім дистанцію подолав Анатолій "Рудий".

Боротьба у другому чвертьфіналі була дуже серйозна, кожен боровся з собою і переміг. А за результатами часу проходження 3-кілометрової дистанції та п'яти випробувань результати такі:

• Дмитро "Дейтірі" — 38 хвилин 15 секунд;
• Артем "Тьомич" — 50 хвилин 43 секунди;
• Анатолій "Рудий" — 1 година 2 хвилини.

Отже, до півфіналу виходять Дмитро "Дейтірі" Синиця та Артем "Тьомич" Мороз.

"Полегшення настало на фініші, коли я закінчив. Але цієї дистанції мені не вистачило, щоб по-справжньому перевірити себе. "Без меж" — це мої перші змагання, хочу побільше такого двіжу. Просто показати, що я можу, що я живий, поки йду. Суспільству показати, що ми такі й нас багато. Ми залишилися такими ж, як і ви. Просто у нас немає ноги", — зазначив Дмитро “Дейтірі”.

"Коли перед фінішем ти чуєш крики "давай, ти молодець", це додає сил. Я сьогодні перевершив себе. Я в шоці від себе, це кайф. Я це зробив, я дійшов. Я присвячую цей забіг хлопцям, які теж з ампутаціями, але які закрилися в собі, які всередині трохи зламалися. Я хочу, щоб вони встали з диванів і йшли в люди, в соціум, в суспільство. Нам приховувати нічого, боятися — це смішно", — наголосив Анатолій "Рудий".

У Артема "Тьомича" після фінішу було тільки одне питання: "А коли наступний забіг?".

Читайте також: Олександр "Вовк", Вадим "Люк" і Анатолій “Буйвол”: перший чвертьфінал змагань ветеранів з ампутацією "Без меж"