Він уже знає, що таке окупація, полон батька і важка хвороба: історія 4-річного Давида Кузнецова

У центрі Львова — акція на підтримку військовополонених. Але вся увага прикута до маленького хлопчика. 4-річний Давид Кузнецов тримає плакат з написом, який змушує зупинитися кожного: "Я двічі боровся за своє життя. Але тато цього не знає". У такому віці хлопчик вже знає, що таке окупація, полон батька і важка хвороба.

Про те, як маленьке серце витримує великі випробування, — у новому випуску проєкту "Я не забуду" телеканалу "Дім".

Ведуча — Ірина Хоменко.

Велике кохання

Марія та Леонід Кузнецови родом з Маріуполя. Познайомилися в Маріупольському державному університеті: Леонід навчався на реаніматолога, перейшов уже на третій курс, коли Марія вступила на викладача фізкультури.

"Льоня мене помітив майже відразу, коли я тільки вступила на перший курс. Остаточно ми з ним познайомилися 19 жовтня 2016 року, коли до нас в університет приїжджав Володимир Зеленський з "Лігою сміху". Нас з Льонею "Ліга сміху" і зв'язала. Він збирав команду, я підійшла: "Хочу бути в твоїй команді. Як це зробити?". Він запитав: "А ти вмієш жартувати?" Кажу: “Навчуся”. Увечері того ж дня він мені написав, ми почали спілкуватися. А повноцінні наші стосунки почалися в лютому 2017 року", — розповіла Марія.

Марія стала першою дівчиною, яку Леонід представив своїм батькам. Як наголошує мама хлопця, Маша — єдине кохання її сина. У 2019 році закохані одружилися.

Причому організацію весілля Леонід і Марія повністю взяли на себе. Батькам сказали: ваша справа — тільки прийти.

"Льоня якраз тільки закінчив університет, Маша ще продовжувала вчитися. Вони обоє додатково багато працювали. Льоня всі канікули, весь вільний час десь підробляв: і вожатим влітку в дитячому таборі відпочинку, і фітнес-тренером, і охоронцем на заходах. Де міг підробити, там і підробляв. Маша одночасно отримувала дві вищі освіти й теж підробляла в закладі. Вони самі зібрали кошти та самі влаштували весілля. А ми, батьки, були як гості", — зазначила Оксана Кузнецова, мама Леоніда.

Через два роки у подружжя народився довгоочікуваний Давид. Коли Леонід дізнався про вагітність дружини, то відразу сказав — буде син.

Осадний Маріуполь

Леонід бачив себе в правоохоронних органах, тому після закінчення університету у 2018 році пішов в армію і підписав контракт з Нацгвардією України, службу проходив в Маріуполі. В кінці 2021-го контракт закінчився, і чоловік готував документи для вступу до навчального закладу Нацполіції.

Але через кілька місяців почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, і 25-річний Леонід Кузнецов знову повернувся в частину.

Він наполягав, щоб Марія з Давидом виїхали з Маріуполя, проте дружина хотіла бути поруч з чоловіком і сподівалася, що ця війна ненадовго.

"Льоня хотів нас вивезти. Я сказала, що без тебе не поїду. Він намагався створити нам максимально комфортні умови, наскільки це було можливо тоді. Поки працювали магазини, ми максимально запаслися їжею, набрали води. Запасів у нас було на тиждень-півтора. У нас велика родина, ще плюс літні сусіди, і ми намагалися їм допомагати. Я з Давидом жила зі своїми батьками, сестрою, її чоловіком і сином. Коли запаси вичерпалися, ми шукали воду. Ми набирали воду з батарей, черпали з калюж, щоб хоч щось було", — згадує вона.

Леонід захищав Маріуполь, потім почалася облога "Азовсталі".

"Востаннє ми бачилися з Льонею на початку березня. Він приніс нам військові сухпайки, які їм видавали. Приніс і сказав: "Поділися з сусідами". Льоня востаннє бачив сина, коли Давиду було всього 1 рік і 3 місяці", — зазначила Марія.

У Маріуполі вже було неможливо залишатися з маленькою дитиною. І 20 березня Марії з родиною вдалося виїхати з обложеного міста.

20 травня 2022 року Леонід Кузнецов разом зі своєю бригадою виконав наказ, і вони одними з останніх вийшли з "Азовсталі" в російський полон.

"Останнє SMS від Льоні я отримала 17 травня. Він тоді майже не виходив на зв'язок. До цього він вийшов з чужого номера, сказав, що їх виводять з “Азовсталі”. Сказав, що обіцяли, що все буде добре, що через 3-4 місяці вони всі будуть вдома", — розповіла Марія.

Але обіцяні 3 місяці розтягнулися вже на 3 роки.

Марія дізнається про стан Леоніда від колишніх військовополонених, яким вдалося за обміном вийти з російської неволі.

"Його постійно переводять з камери в камеру. Тому досить багато хлопців можуть його побачити. Кажуть, що він намагається максимально добре триматися, і ще підтримувати інших", — сказала вона.

За 3 роки полону Леоніду дозволили лише один раз зателефонувати родині. Це сталося наприкінці 2023 року.

Випробування маленького Давида

Марія з Давидом і рідними виїхали на захід України, змінили багато місць проживання і наразі зупинилися у Львові.

Спочатку ні бабуся, ні мама не знали, як пояснити маленькому Давиду, що тато перебуває в полоні. Вони не розуміли, як пояснити дитині саме поняття "полон".

"Бо сказати, що тато перебуває у в'язниці, тоді буде сприйняття, що тато якийсь злочинець. Тому спочатку ми говорили, що тато на роботі, і що потрібно його дуже чекати, і він обов'язково повернеться", — пояснила Оксана, мама Леоніда.

Але зараз Давиду вже 4 роки і він вже розуміє, що таке полон. Хлопчик постійно розглядає фотографії та відео з татом, які збереглися у Марії на телефоні.

Також разом з мамою Давид відвідує акції на підтримку військовополонених.

"Ми ходимо на кожну акцію. Також я веду соціальні мережі, щоб більше людей дізналося про мого чоловіка, про нашу ситуацію. Плюс до всього, я намагаюся писати в усілякі організації, щоб вони не забували. Тому що, на жаль, бригада мого чоловіка найскладніша в обміні. І їх практично не міняють", — сказала Марія.

Чим старшим стає Давид, тим більше він розуміє, де його тато і що таке полон.

"Майже щодня він мене запитує: "Мамо, коли тато приїде?". Він розуміє, що тато в полоні. Хоч я і намагалася приховати від нього з зрозумілих причин, але він уже розуміє. І коли ми йдемо на акцію у Львові або їдемо на акцію до Києва, він розуміє, куди ми їдемо і навіщо. І друзям, рідним він постійно каже, що у мене найкращий тато, але він зараз у полоні", — продовжила мама хлопчика.

На акціях Давид тримає табличку з написом "Я двічі боровся за своє життя. Але тато цього не знає". У своєму віці хлопчик дійсно двічі був близький до смерті.

Перший випадок стався в липні 2024 року. Сім'я тоді жила в Мукачеві. Одного ранку Давид, якому було 3 роки і 8 місяців, прокинувся від болю в животі, почалася нудота. Марія відразу поїхала до лікарні, там поставили діагноз — ротавірус.

"Ми приїжджаємо додому, я даю всі необхідні ліки. А йому стає тільки гірше. Давид жовтіє, блідне, він постійно спить. Я не розумію, що відбувається, такого ніколи не було", — згадує Марія.

Потім вона помітила кров у сечі дитини. Викликала швидку. Давида відразу госпіталізували.

"Спочатку думали, що нирки. Відвезли в хірургію, взяли всі аналізи, зробили УЗД. УЗД показало збільшену печінку, але нирки були в порядку. До ранку його капали. Вранці зібрали консиліум, не могли поставити діагноз. У підсумку до мене вийшли лікарі й кажуть: ми поставили діагноз гемолітична анемія, але він неточний, щоб ви розуміли, з ним виживають 50%. Тобто все залежить від організму дитини, як вона буде боротися", — продовжила Марія.

Хлопчика поклали в реанімацію, маму до нього не пускали.

"Коли пустили, він був весь зв'язаний. Я в істериці, кажу: "Що ви робите?" Пояснюють: "Так треба". Мені повідомили, що у Давида гемоглобін 50 (при нормі 95-140 г/л, — ред.), що до ранку він може не дожити. Йому робили переливання крові. Ставало то краще, то гірше. Підготували кров спеціально для нього, влили, а Давиду стало настільки погано, що він почав закатувати очі", — розповіла мама Давида.

Стан хлопчика вдалося стабілізувати. Тепер потрібно стежити, регулярно обстежуватися, тому що дитина знаходиться в зоні ризику.

Але не встиг Давид оговтатися від нападу, як через два місяці нова трагедія — хлопчик отримав черепно-мозкову травму.

"Його випадково зачепила собака, і Давид впав головою прямо на штир, який пробив лобову кістку до головного мозку. Лікарі сказали, що це диво, тому що штир не дійшов буквально трохи, щоб зачепити мозок, мозкову оболонку тільки подряпав. Спочатку рану зашили. Потім ми зробили комп'ютерну томографію, вона показала, що кістки увійшли всередину, що в черепі дірка. І Давиду зробили операцію", — поділилася Марія.

Шахрайка

І на довершення всього в цей період Марія потрапила на шахрайку, яка за рік загалом виманила у неї близько мільйона гривень нібито за допомогу у звільненні Леоніда з полону.

"Вона писала, що у неї є можливість внести Льоню в списки на обмін, і через пару місяців він буде вдома. Я знала, що є шахраї на такі теми, тому на контакт з нею не йшла. Тоді вона почала спілкуватися з моєю сестрою. І коли ця дівчина повідомила, що всі її послуги безкоштовні, я вийшла з нею на зв'язок. Це було в грудні 2023 року", — сказала вона.

Спочатку шахрайка повідомила, що є можливість передати Леоніду в полон посилку. А в цей період Червоний Хрест дійсно збирав посилки для військовополонених, тому Марію пропозиція дівчини не насторожила.

"Вона сказала, що тільки на бензин потрібні гроші, й хлопці відвезуть. Все почалося з цієї посилки. Потім вона каже, що в кінці лютого буде обмін, і Льоня повинен в нього потрапити. І дійсно обмін був. Але Льоня не потрапив в цей обмін. Потім вона почала мені розповідати, що потрібні якісь підписи, що якісь поліцейські та хтось ще просять гроші — спочатку 500 доларів, потім 10 тисяч гривень. Це все тягнулося протягом року. І за цей рік вона у мене виманила майже мільйон гривень. І ніякого результату немає, вона тільки обіцяла і вимагала гроші. Вона вимагала у мене гроші навіть тоді, коли Давид був на межі життя і смерті", — зазначила Марія.

Мрія Давида

Давид продовжує разом з мамою ходити на мітинги на підтримку військовополонених. Але він бачить, що результату немає — тато досі в полоні. Хлопчик вважає, що його просто не чують, бо він маленький. Давид впевнений, що всі дізнаються про його тата і його вдасться повернути додому, якщо про це на всю країну скаже "велика людина".

"Я три роки чекаю, щоб тато повернувся. Моя мрія, щоб велика людина сказала, щоб тата повернули. Тому що я маленький, і мене не чують", — пояснив хлопчик.

Щодо "великої людини" Давид уточнив, що це має бути якийсь відомий дорослий. Він вірить, що якщо той розповість про його біду, то почують багато людей і, нарешті, його мрія збудеться, і тато буде вдома.

Давид любить музику, його улюблений виконавець — YAKTAK. І в проєкті "Я не забуду" YAKTAK став першою "великою людиною", яка закликала звільнити тата хлопчика з полону.

"Ти знаєш про мене, про мої пісні, про музику. А я знаю твою історію. Мені розповідали, що ти мрієш про те, щоб якась відома, велика людина допомогла тобі і підтримала в боротьбі за те, щоб твій батько повернувся з полону. Але я хочу сказати, що велика людина — це ти. І твоя родина, і твоя мама, і всі рідні, які поруч з тобою. Тому що на таких людях, як ти, тримається вся наша Україна", — звернувся до Давида співак.

YAKTAK закликав усіх підтримувати родини військовополонених.

"Адже це дуже важливо. Підтримувати словом, ділом, підтримувати, хто чим може. Виходити на мітинги. Це дуже важливо. І вірити в те, що колись настане час, що всі наші військовополонені, зокрема Леонід, повернуться додому. Я вірю, що наступного разу ми зустрінемося в цій студії вже разом з ним. Тому закликаю кожного: друзі, давайте зробимо все можливе, щоб це сталося. Тому що за Леоніда бореться його родина, і, зокрема, його дуже мудрий для своїх років син. І все обов'язково вийде", — додав він.

Улюблена пісня Давида у творчості YAKTAK — "Люди". Співак із задоволенням виконав цю композицію для маленького героя.

Попередні випуски проєкту "Я не забуду":

• Віддячити за врятоване життя: історія захисників Петра Варченка та Андрія Суржка
• 3 дні в полі поблизу окупантів, 9 годин евакуації до позицій: унікальна операція порятунку пораненого Віталія Колісника
• Зважився розшукати батька після 40 років мовчання: історія ветерана Олександра Горелова
• Хочу дарувати автомобілі побратимам: Андрій Хом'як переніс ампутацію ніг і заснував ініціативу "Мобільний ветеран"