Усі емоції важливі, усі емоції потрібні: психолог пояснює, як розвивати емоційний інтелект у дітей і дорослих

Емоційний інтелект називають найважливішим умінням нашого часу. З психологинею "Ранку Вдома" Оленою Архипенко ми розбираємося у тому, що таке емоційний інтелект, як розвивати його у собі та в дітях та як навчитися приймати та розуміти свої емоції.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

—  Що таке емоційний інтелект?

— Емоційний інтелект не має нічого спільного зі звичайним інтелектом.

Емоційний інтелект — це здатність розуміти свої емоції, вірно їх ідентифікувати й правильно реагувати. Як з ними боротися, якщо є потреба. Немає поганих емоцій, є неусвідомлені емоції, є неадекватна реакція на ці емоції. Але всі емоції є позитивними. Вони мають свою користь, всі вони про щось сигналізують.

До речі, емоційний інтелект — це здатність розуміти не тільки свої емоції, але й емоції інших людей. Наприклад, емпатія не просто так з'являється. Для того, щоб я зрозуміла, що відчуває інша людина, я маю зрозуміти, як це відбувається у мене, в яких ситуаціях я це відчуваю. Потім я можу спроєктувати це на іншу людину, і відповідно, зрозуміти, як вона буде реагувати, що мені потрібно зробити, щоб допомогти їй цю емоцію прожити.

— Чи можна навчити емоційному інтелекту?

— Насправді є базові складники емоційного інтелекту. Це вміння усвідомлювати свої емоції, тобто взагалі називати їх. Це уміння правильно відреагувати на цю емоцію. Якщо я щось відчуваю, я маю якось на це відреагувати. Не тільки позитивні, але знову ж таки й негативно забарвлені емоції.

Емпатія — це вміння відреагувати на людські емоції. Самосвідомість — це коли я розумію свої емоції, розумію, чого я хочу, і я можу ставити свої цілі відповідно до того, що принесе мені задоволення, щастя, радість.

Також це вміння будувати соціалізацію. Бо якщо ми не вміємо розуміти емоції інших людей, то як ми можемо будувати комунікацію? Як можемо вибудовувати міцні стосунки? Як ми можемо дружбу? Або тяжко, або ніяк.

— Коли формується емоційний інтелект?

— Емоційний інтелект насправді може формуватися протягом всього життя. Це те, що ми маємо в собі вибудовувати, те, що нам допомагають насправді вибудовувати батьки, які є першим таким провідником до цього емоційного інтелекту.

— Як це відбувається? Як батьки допомагають?

— Батьки показують приклад. Якщо в сім'ї не заведено говорити про емоції, якщо в сім'ї не прийнято взагалі нічого проявляти, особливо страх, гнів, агресію, то і діти виростуть в тій же самій парадигмі.

Тобто це будуть дорослі, які не реагують ніяк. Вони цей гнів проживають в собі та не можуть ніяк себе ні захистити, ні відреагувати в ситуації, коли це потрібно. Тому важливо батькам завжди починати з себе.

— Як зрозуміти, що у дитини не розвивається емоційний інтелект?

— Потрібно дивитися на дитячі прояви в ситуаціях. Якщо дитина буде казати: "Я на тебе злий, тому я не хочу розмовляти", то батьки зможуть відреагувати. Тобто дитина розуміє, що злиться. Якщо дитина не розуміє, що відбувається, то це просто буде істерика, яку неможливо зупинити.

Яскравий сигнал, який вказує на те, що немає достатньо розвиненого емоційного інтелекту, це істерики дитини. Тобто на будь-яку ситуацію дитина реагує істерикою, криком, плачем, але не може пояснити, що відбувається.

Дитину запитують що з тобою, а в неї просто істерика. Батькам треба звернути на це увагу та розвивати емоційний інтелект дитини своїм прикладом.

— Чи можна розвинути емоційний інтелект у дорослого?

— Шанси є, звісно. Можна поглиблювати емоції, можна чіткіше їх розуміти, швидше ідентифікувати. Буває таке, що через два дні ти зрозумів, що переживав у якийсь момент.

Цікаво, що першим на ситуацію реагує тіло, а потім йде усвідомлення. Тобто людина може пов'язувати тілесні відчуття з якоюсь емоцією. Коли ми усвідомлюємо якусь емоцію, ми можемо на неї зреагувати.

— Що порадите батькам, щоб вони допомогли дитині розвинути емоційний інтелект?

— Батьки мають почати з себе, почати називати свої емоції.  Позитивні, і негативні. Ми не ділимо на погані чи хороші емоції.

Емоції всього спектру мають право на життя. Тому ми емоції, як варті того, щоб їх озвучити, фіксуємо та реагуємо на них. Бо реакція буде. Яка? Прихована реакція внутрішня, або зовнішня — це вже вирішувати кожному з нас.

Батьки, якщо не вміють проявляти ніяких емоцій, нехай дізнаються про емоції. Почитають про них, прослідкують за людьми, поцікавляться, як інші люди проявляють емоції в ситуаціях. Можна запитати себе, як би я реагувала на цю ситуацію?

Можна прописати для себе якісь варіанти дій. Якщо я відчуваю злість, що я можу зробити, щоб цю злість зменшити? Як я можу відреагувати, якщо це відчуваю? Потрібно мати готові варіанти дій. Як діяти в такій ситуації, коли є щось таке відчуваю.

Знову ж таки, треба слідкувати за тілом. Тіло щось відчуває, є тілесна реакція. Якщо це, наприклад, та сама агресія, починається прискорене серцебиття, в голові з'являється це відчуття агресії. Тоді я ідентифікую, що це агресія і мені треба реагувати за тим сценарієм, який я собі прописав.

Дуже важливо, що усвідомлена емоція стишується. Коли ми не розуміємо, що це агресія, вона може нас захоплювати з головою, коли ми називаємо емоції своїми іменами, то емоція починає стихати. Бо вона вже усвідомлена, і ми можемо увімкнути свої когнітивні здібності.

Тобто ми можемо далі обдумати, що з тією емоцією робити, бо вона вже є усвідомленою.

— Як діяти щодо дітей?

— Дітям показуємо приклад. Тобто ми, як батьки називаємо свої емоції, а потім показуємо дітям: "Ти вдарилася ніжкою, тобі боляче, ти відчуваєш біль. Я тебе пожалію".  Тобто тут й емпатія проявляється. Тобі боляче — я тебе пожалію. Є причина — є наслідок.

Дитина вчиться усвідомлювати, що її емоції важливі. Я вчуся їх називати, і я вчуся проявляти емпатію. Дуже важливо давати дитині фізичну активність, тому що фізична активність вона знижує стрес та знижує пришвидшення процеси в організмі. Дитина має здатність краще усвідомити себе, відчути себе через фізичну активність.

Дайте дитині можливість соціалізуватися, тому що, дивлячись на інших, усвідомлюючи, що інші відчувають, вона може це переймати на себе. Знову ж таки, не ділити для дитини погане, хороше. Всі емоції важливі, всі емоції потрібні.

Важливо хвалити дитину. Якщо дитина відчуває, що її цінують за її прояви, за її старання, то вона буде старатися ще більше. Також дуже важливо пояснити зв'язок "причина-наслідок". Якщо ти відчуваєш це, ти можеш зреагувати так.

Ще для дитини дуже важливі тригерні сигнали. Не буває емоцій просто так. Емоція виникає внаслідок чогось. Це може бути якийсь звук, якась подія, якесь відчуття. Важливо допомогти дитині розібратися в тому, що спровокувало цю емоцію. Також треба дати емоції силу.

Читайте також: 

• Розпізнати аб'юзера та вийти з токсичних стосунків — поради сексологині
• Стрес, гормони та зниження сексуального потягу: про боротьбу з цими проблемами говоримо із сексологинею Оленою Архипенко
• Сексологиня Олена Архипенко назвала дві речі, які допоможуть парі повернути сексуальний потяг 
• Гендерні стереотипи: про упередження та боротьбу з ними говоримо із психологинею Оленою Архипенко
• Як жінці не "згоріти" в декреті — поради психологині 
• Сімейна криза після народження дитини: психолог назвала причини та способи розв'язання проблеми