Реформа в охороні психічного здоров’я: що зміниться з ухваленням нового закону, пояснює фахівчиня

У студії "Ранку Вдома" говоримо про ухвалення закону щодо системи охорони психічного здоров'я та критичну важливість цього документа. Допоможе нам розібратися в цьому питанні декан факультету психології "Зігмунд Фройд Університет" (Україна) Гелена Лазос.

Фахівчиня розповість, які основні зміни передбачає закон та чи готові державні установи до його впровадження.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Чому ухвалення цього закону зараз є таким важливим для України?

— Перше — це війна і її наслідки. Ми вже три роки живемо в умовах повномасштабної війни, яка зачепила абсолютно всі верстви населення — всіх нас.

Війна призвела до зростання кількості таких психічних захворювань, як посттравматичний стресовий розлад, депресія та тривожні розлади.

Ба більше, це XXI століття — війна відбувається і в онлайні. Ми постійно стаємо свідками трагічних подій і жорстокості, що спричиняє так звану травму свідка.

Мені здається, що ми досі не можемо повністю усвідомити наслідки, які чекають на нас після завершення війни.

На сайті Міністерства охорони здоров'я України оприлюднені тривожні цифри: за останніми даними, 70% населення мають психічні проблеми, пов'язані зі стресом, напругою та тривогою, і лише 2% звертаються по відповідну допомогу.

Окрім цього, важливо модернізувати нашу медичну систему, підтягнувши українські стандарти до європейських.

Нам потрібно створити систему психологічної допомоги, яка буде широко доступною для всіх верств населення та всіх категорій постраждалих.

Сподіваюся, що цей закон цьому сприятиме.

— Які головні зміни передбачає закон? 

— Змін багато. У першу чергу, нарешті з’явилося визначення понять. Наприклад, тепер ця система офіційно називається "охорона психічного здоров’я".

Визначено і таке поняття, як "психологічна послуга", адже раніше в нас цього не було.

Дуже важливо, що розмежовано поняття та чітко визначено функції й ролі фахівців сфери психічного здоров’я: психологів, психотерапевтів, реабілітологів — усіх, хто входить до цієї системи.

Раніше в нас досі панувала, можна сказати, радянська модель. 

Ми навіть у своїх наукових роботах і дослідженнях намагалися якось викручуватися, наприклад, з тим, що медичний психотерапевт — це не медичний психотерапевт.

Зараз же усе чітко визначено: функції, ролі, хто виписує препарати, а хто — ні.

Отже, це наближує нас до світової практики.

Розроблено стандарти, які визначають, які методи психотерапії є науково-доказовими — це важливо, адже у цьому переліку немає регресологів, фахівців із карт таро тощо.

Ще одне важливе нововведення — створення Національної комісії, яка буде займатися сертифікацією фахівців у сфері ментального здоров’я, розробляючи алгоритми їхньої сертифікації та атестації.

Крім того, цей закон надає більшу вагу професійним асоціаціям і громадським об’єднанням, адже саме вони є провайдерами освіти.

Саме вони готують психологів і психотерапевтів у відповідних методах.

Нарешті психологічна допомога вбудовується в систему загальної медичної допомоги та стає її повноцінною ланкою.

— На вашу думку, чи готові державні та недержавні установи до впровадження нових стандартів, передбачених законом?

— Для мене це також питання щодо державних установ. Я думаю, що все залежить від фінансування: підбору фахівців, їхнього навчання, створення інфраструктури.

Щодо недержавних установ, мені здається, вони більш гнучкі й здебільшого вже готові.

Багато моїх студентів і супервізанток працюють у страхових компаніях, і багато корпорацій уже сплачують за психотерапевтичну допомогу для своїх співробітників, яким вона необхідна. 

До того ж у недержавному секторі більше можливостей для обміну досвідом тощо.

— Чи стане підтримка ментального здоров'я на робочих місцях новою нормою для українського бізнесу?

— Я сподіваюся, адже в законі передбачені норми, які зобов’язують усі підприємства створювати відділи психосоціальної підтримки, що включає роботу зі стресом, підвищення резильєнтності фахівців тощо.

Хотілося б, щоб це поступово стало нормою.

До того ж закон передбачає певний перехідний період — шість років.

— Які кроки необхідно зробити, щоб ця стратегія стала реальністю, а не залишилася концепцією на папері?

— Я думаю, що багато залежатиме від стабільного фінансування та контролю за імплементацією цього закону. Все ж цей закон трохи занепокоїв наших фахівців, особливо психотерапевтів.

Важливо, щоб Національна комісія, яка займатиметься сертифікацією, була прозорою, чесною і кваліфікованою, аби ми знову не потрапили в корупційні схеми. 

Це важливо, бо в Україні є багато прекрасних фахівців, які з 1990-х років працюють у цій професії, займаються освітою та практикою. Також я за моніторинг і оцінку.

Треба постійно відслідковувати наукові дослідження, змінювати стандарти відповідно до нових даних, аби все було сучасним. 

Щодня проводяться численні дослідження, і ми отримуємо відмінні дані щодо нових психотехнологій та методів психотерапії. Отже, система має бути гнучкою.

Читайте також: Жіноче слово в любовній ліриці: про нову поетичну антологію від "Книголав" говоримо зі співзасновницею видавництва