Про народну архітектуру, солому, очерет та українське село: інтерв'ю з авторкою серіалу "Стріха" Тетяною Поставною

Тетяна Поставна. Скриншот: kanaldim.tv

2023 року в Україні стартував новий проєкт — документальний серіал "Стріха" про українську архітектуру від суспільно-культурного, мультимедійного, українознавчого проекту Ukraïner. Про всі деталі проєкту розповіла його авторка Тетяна Поставна в гостях програми "Ранок Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Як виникла ідея створення серіалу на тему народної архітектури? Чи на часі це під час повномасштабної війни?

— Повномасштабна війна сильно змінила нашу концепцію, бо проєкт про українську архітектуру ми хотіли створити ще до вторгнення, але планували концентруватися більше на архітектурі міст. Коли вже почалося повномасштабне вторгнення, ми побачили кадри зруйнованих будинків, як люди втратили свої домівки, і нам захотілося зробити проект теплішим, ближчим до поняття дому, рідної хати. Щоб він був і інформаційним, і емоційним водночас, щоб відсилав до національної ідентичності, але й трохи нагадував людині, шо таке рідна хата.

— Що означає термін "народна архітектура"?

— Є ще крутіший термін — вернакулярная архітектура. Це те ж саме. По суті, це локальна архітектура, створена без професійних будівельників та архітекторів самими людьми на основі традицій певного регіону та з матеріалів, наявних у цьому регіоні.

— А слово "стріха" означає дах?

— Так, це або очеретяний, або солом'яний дах. Народна архітектура дуже пов'язана з локальними матеріалами. 

Проєкт "Стріха". Фото: facebook.com/craftstory.studio

— Як ви обирали об'єкти для зйомок? Чим керувалися?

— Ми хотіли зробити такий собі архітектурний калейдоскоп — найбільш вражаючі речі. Наприклад, хата-ґражда в Карпатах, дерев'яне мереживо Чернігова, очеретяні хати у Вилково, ракушняк, мазанки. Також ми додавали у проєкт проблематику, яка виходить за межі "хати": як розвивати українські села, спільні громадські простори, відновлення зруйнованих регіонів. 

— Яка географія проекту? Які регіони показали? 

— Ми проїхали майже все, що є не окупованим сьогодні. Закарпаття, Волинь, Чернігів, Бессарабія, Харків, Дніпро.

— Як ви це вмістили у п'ять серій проєкту?

— Це була велика експедиція, яку ми умовно поділили на п'ять великих частин: північ, південь, захід, схід, центр. 

Проєкт "Стріха". Фото: facebook.com/craftstory.studio

— Як відбувався знімальний процес? З якими складнощами стикнулися? Що запам'яталося найбільше? 

— Відбувався він дуже стресово. Фольклорна експедиція — це завжди стресово, а в умовах війни — дуже складно. Найпершими труднощами стали блокпости, комендантська година, тривоги, обстріли, відключення світла. Колись ми приїхали о перші ночі в готель в Одесі, коли в місті повністю лягла електрика і ми не могли зарядити техніку, знімати далі. Але це вже зараз не труднощі, а нова реальність. 

Чим ближче до лінії фронту, тим складніше робити, наприклад, експедицію в розвідку. Це коли просто "тук-тук у двері, добрий день, розкажіть що-небудь". Люди трошки закривалися. Ми відчули, що коли люди з камерами, — це вже складна історія. 

— Ваш проєкт орієнтований на людей, котрі цікавляться архітектурою, чи для широкого загалу?

— Ми хотіли зробити масовий з максимально простими поясненнями проєкт про те, що ми бачимо в наших селах, на наших вулицях. Він для всіх. Серіал можна подивитися на YouTube-каналі Ukraïner. Є субтитри англійскою. 

Ми відзначили, що проєт дуже заходить українцям, які зараз вимушено не в Україні, або хто втратив домівки. Було багато відгуків про те, що людям захотілося відродити якусь хату, зробити автентичний ремонт — сучасний, але в традиції регіону.

Читайте також: У 75 років приїхав з Токіо до України, пів року жив у метро і далі допомагає мешканцям Харкова: Фумінорі Цучіко — герой програми "Я не забуду"

Прямий ефір