Мізогінія, жарти про пісюрик та традиція передавати алкоголізм: стендап-комікеса Лєра Мандзюк у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"

Стендап-комікеса Лєра Мандзюк, яка завітала у гості до "Тихого вечора з Оленою Кравець", миттєво подолала шлях від телевізійного дебюту на "Розсміши коміка" до сольних концертів із солдаутами у головних залах країни. Вона — єдина стендап-комікеса, яка від початку повномасштабного вторгнення не переходила на українську, бо завжди нею говорила. В інтерв'ю Олені Кравець комікеса розповіла про взаємини в родині та за яку суму мама дозволяє про неї жартувати, а також пояснила, чому не любить різдвяні традиції та який її жарт найбільше полюбляють військові.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

"Те, що я роблю, вважалося позором і навіть трішки гріхом"

— Коли ми з тобою востаннє бачилися? Роки три тому в "Жіночому кварталі"?

— Так.

— Я пам'ятаю твій захват і твою сором'язливість тоді, тому що ти вперше виступала на великій сцені. 

— Хочу сказати, що не багато відтоді змінилося.

— Серйозно? Мені здається, ти стала набагато впевненішою. 

— Я навчилася прикидатися. Коли ти мене оголошувала, ти сказала, що я — єдина, хто не перейшла на українську, бо завжди нею говорила. А я думала, мені зараз знов прилетить за закарпатську. Як говорила закарпатською, так і говорю. Але було би прикольно.

— Але ж ти гарно розмовляєш. Коли ми з тобою вперше спілкувалися, я не розуміла багатьох слів. А зараз… Або ми стали розуміти, або ти підлаштувалася.

— Оце ж я кажу, що навчилася прикидатися.

— Розповім для глядачів трішки з твоєї біографії. Лєра родом з не дуже заможної родини, назвемо це так. Пішла проти сталих рольових моделей і не вийшла заміж у 15 років, не народила в 17, не поїхала на заробітки до Чехії, ще й отримала вищу освіту. З огляду на цей твій шлях, складається враження, що ти доросла, але ще бунтуєш. Проти чого ти бунтуєш?

— Проти того, що мене заставляли. Якщо ти народжується там, де щось загальноприйнято, то ти теж мусиш… Але насправді ти не мусиш. Хто сказав? 

— Як твоя родина реагує, коли ти так доволі міцно проходишся по мамі, по сестрам і по тому, що ти — не одна з них ніби? Ти їздиш додому?

— Рідко приїжджаю і загалом лише до мами. З мамою в мене прекрасні взаємини, а з рештою — вже як є.

— Є хтось окрім мами, хто радіє за тебе?

— В мене є старша сестра Галя, Галюся, моя любимка. Вона прям радіє, вона продвинута. Але все рівно живе в селі, вийшла заміж у 16 років, домогосподарка, має дітей. Хоча має продвинуті погляди.

— Чому в неї так, а в інших інакше?

— Не знаю. Але в нас є якийсь вайб. Гадаю, що вона від мене заразилася трішки, бо ми часто спілкуємося. 

— Хтось із них щиро від душі сміється від твоїх стендапів?

— От вона і мама. Але мама не все розуміє. 

— Мама вважає, що ти їх трохи позориш?

— Раніше говорила. Коли я лиш починала, ще не була відомою і не заробляла цим гроші, а вже розказувала якісь секрети, які не можна виносити з хати. Тоді так, те, що я роблю, вважалося позором і навіть трішки гріхом та зрадою. А коли я почала заробляти, мама дуже змінила свою думку! В мене навіть є такий прикол — якщо я хочу розказати якийсь секрет, йому є ціна. 100 доларів. Я знаю, що так зможу залагодити якийсь жарт про маму, наприклад.

— Багато мама таким чином заробила вже?

— Вона вже найбагатша пенсіонерка в селі. Відколи в мене почалися успішні сольники, субсидія її вже не цікавить. 

— Пам'ятаєш, коли ти виграла 50 000 гривень у "Розсміши коміка", а мама сказала: "Ну, добре, тепер у мене відберуть субсидію"? Чи піддають тобі рідні зараз якийсь матеріал з життя?

— Більшість мого матеріалу — це те, що вже було, з дитинства. Але в мами є перли і досі. Вона фантастична жінка, просто скринька Пандори з приколами. Розкажу останній прикол від мами, який мене вразив. Якось бачу — телефонує мені мама. Беру слухавку: "Алло?". А там якийсь старший мужчина, дядя. Я запитую, хто це і що це, а він каже: "Тисячу двісті гривень". Питаю, за що тисячу двісті гривень. А він: "Ваша мама дала мені слухавку і сказала казати тисячу двісті гривень". Потім з'ясувалося, що до мами прийшов робочий, щоб змінити опалення з одного на інше, а в неї не було чим розрахуватися. Вона і не збиралася те робити. Вона думала, що ми вже заплатили. Він прийшов, а вона: "Я нічо не знаю, на, дзвони їй". Не було такого, що мама мене попередила, що зараз передасть слухавку робочому і треба заплатити за те і се. І я думаю, чи її викрали, чи що? Чому лише 1200 гривень? Чого не в доларах?

Традиція передавати алкоголізм

— Чи дотримуєшся ти традицій, чи поїдеш додому на Різдво? Чи будеш там із родиною? 

— Я не зберігаю традиції в такому вигляді, як вони були. Я якраз проти цього і протестую. 

— Чому? 

— У мене є такий жарт про те, що є така традиція, яка передається з покоління в покоління і яку ви всі добре знаєте, — алкоголізм. І багато чого саме цим і диктується. Мені це не подобається. Різдво — це Свята вечеря, це про якусь скромність, затишо, тишу. А в нас Різдво — це гостина, тобто закуска. Я не люблю ці застілля. Я би так не хотіла. 

— У вас є всі ці колядники, 12 страв, дідух, різдвяні зірки?

— Це все є. 

— Для мене це все диво, тому що в моєму дитинстві цього не було. У місцевості, де я жила.

— Тому воно для тебе і є дивом. Для мене ніякої магії, ніякого дива в тому нема. Я знаю, що це за діди і баби ходять з тими дзвониками — більшість із них в нетверезому стані. Я зараз зруйную людям Різдво. Тому давайте так: магія, дух Різдва, коляди є, але без мене.

Насвятковіше свято — це коли мене ніхто не турбує і нікуди не треба йти. Я не знаю чи це лише закарпатська традиція, але на будь-яке таке родинне свято жінка в кінці має бути страшенно змучена. Вона має готувати доти, поки не впаде. Я не хочу.

— Розумію. Дуже класно приходити до когось у гості і все це куштувати.

— Ось для цього у мене і є сестра Галя. Вона все приготує.

— Вона не хоче до Києва?

— Ні, вона не така. 

Мізогінія

— Лєр, завдяки тобі в тому числі я дізналася, що таке "мізогінія". Я прочитала, що тебе звинувачують у жінконенависництві. Як ти шукаєш баланс між тим, щоб покепкувати з себе, і не образити всіх жінок?

— З усього, в чому мене звинувачували, це не найстрашніше. Наразі це нормально. Я не маю на меті образити всіх жінок. Навпаки, я люблю жінок, дівчаток. Просто мої формулювання часом жорсткі, строгі, прямолінійні. Більшість із того, що говорю, я дійсно пережила. Якщо хтось ображається на це, то проблема в ньому, я гадаю.

— Я знаю, що стендап — це зазвичай власний досвід, власний біль і те, що тебе особисто бісить. До речі, що тебе бісить зараз? Окрім того, що відбувається в країні і наших сусідів. Можливо, зараз про щось пишеш?

— Так, я зараз пишу новий сольник і там буде розписана одна тема, яка мене прям бісить. Мене бісить, що не прийнято і не вважається нормою плакати. У нас сльози мають асоціацію з чимось поганим. Але людина може плакати і коли щось гарне сталося. Іноді просто хочеться поплакати. Бісить, що кожну емоцію треба якось виправдовувати. Те, що найсильніше є в людині, чомусь називають слабкістю.

— А жарт в чому?

— В тому, що якщо хочете поплакати, то не стримуйтеся. 

— Так, це дуже смішно.

— Ну, я ще в процесі.

Жарти про пісюрик

— Ти не дуже це афішуєш, але я знаю, що ти їздиш виступати до військових. 

— А як це можна афішувати? Зробити афішу, де я і позаду військові з написом "Їду"? 

— Повір, це можна афішувати і багато хто так робить. 

— Я би не хотіла.

— Ти це робиш за власним покликом, інкогніто. Це абсолютно нормально. Я тебе тут підтримую. 

— Я завжди приховую це від мами. Мама ніколи не знає, куди я їду. Вона про все дізнається опісля. А про те, що я кудись збираюсь їхати, ніхто не знає. І не за всі рази, що я десь була, вона знає. 

— Хвилюється дуже?

— Ясна річ. Якби ще вона там хвилювалася сама собі, але ж вона дзвонить мені і каже, що хвилюється. 

— А який твій біт смішить військових найбільше?

— Про пісюрик. Ти що, не знаєш жарт про пісюрик? Ганьба! Це про 50 грам, але я не знала, що це. І коли я вперше почула фразу "Дьорнути пісюрик", то… ну, зрозуміло, в чому прикол. Більшість військових дивляться TikTok і Instagram. Не всі знають, що в мене є великий багаж жартів, але багато хто знає мене саме по цьому пісюрику. Я прихожу і кажу: "Ну шо, хлопці, по пісюрику?". І все, вони мої.

Наприкінці Лєра Мандзюк та Олена Кравець зіграли у гру "Фосий вечір", де їм потрібно було вгадати значення наведених діалектизмів. Серед них: кавбуз, каракуськи, мармузки, тиквар, мняхоло, калабатина, ковтьоба та інші.

---

Гостями 33-го випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: стендап-комікеса Лєра Мандзюк та радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного Юрій Тира (Степанич). Музичний гість — рок-гурт O.Torvald.

Проєкт "Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі і події, яка дозволяє трішки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Проект завоював серця українців. "Тихий вечір з Оленою Кравець" (повні епізоди та окремі сюжети) разом вже отримав понад 48 млн переглядів* на диджитал-майданчиках каналу "Дім" (YouTube, Instagram, Facebook, TikTok).

*Дані станом на 04.12.2023

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Про відзнаку президента України, 1300 автівок та тонни новорічного салату для військових: волонтер і радник головнокомандувача ЗСУ Юрій Тира — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Хто і чому намагається відібрати будівлю прихистку: Фіма Константиновський та діти з шелтеру "Добро на Амурі" у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• "Дружні дебати" з Фаріон та 50 гамбургерів для херсонців: комік Фелікс Редька в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про батьківство та понад 2 млн гривень допомоги ЗСУ: MamaRika та Сергій Середа у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Хто такі скаути, в якому віці та навіщо ними ставати: діти з найстарішої та найбільшої української скаутської організації "Пласт" в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про збори на ЗСУ, "Будинок культури" та виставу: інтерв'ю з Volodymyr Dantes у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Чи можна поєднувати розмови про війну і про секс: ведучі YouTube-шоу "Ебаут" в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"