Про відзнаку президента України, 1300 автівок та тонни новорічного салату для військових: волонтер і радник головнокомандувача ЗСУ Юрій Тира — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"

Юрій Тира. Фото: kanaldim.tv

Гостем 33-го випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" став волонтер з позивним "Степанич" і радник Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного Юрій Тира. Він возить автівки і артистів для ЗСУ з 2014 року. А іноді артисти навіть довозять йому ці автівки — такий у нього сильний дар переконання. До нього особисто приїжджав генеральний директор корпорації Apple Inc.  Тім Кук, аби додати пам'ять його iPhone, щоб той вміщував усі номери людей, з якими він на зв'язку. 

У розмові з Оленою Кравець Юрій Тира розповів про відзнаку від президента України, про волонтерство зі своєю донькою та про багатотонні новорічні салати для ЗСУ.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Відзнака президента України та 1300 автівок для ЗСУ

— Розкажи спершу, що в тебе в кишені і звідки ти до нас завітав? 

— Дуже неочікувано я сьогодні був в Офісі президента, де 40 волонтерів нагороджували відзнакою президента України "Золоте серце". 

— Як він зараз?

— Як людину, мені його шкода. Я його дуже поважаю. Йому дуже тяжко і фізично, і морально. Стільки всього відбувається. Але, на моє переконання, це найкращий президент за всі роки. 

— Я дуже рада, що ти завітав до студії "Тихого вечора", тому що ти і в моєму житті особлива людина, і в житті країни теж. Твоя команда привезла понад 1300 автівок, купу Starlink і безліч того, що поки не можна назвати і про що не можна говорити. Щоб повісити всі прапори і подяки, які передають "Степаничу" треба, напевно, побудувати багатоповерхівку. Чим ти особисто пишаєшся найбільше? Що для тебе найцінніше серед цих прапорів і подяк?

— Моя донька. Подяк і нагород було багато з 2014 року. Але коли вже протягом шести років на подяках пишуть одне прізвище, але два імені — Дар'ї та Юрію, це для мене найважливіше. Мала зі мною зустрічала шість Нових років на фронті. 

— З 14 років, виходить? Їй зараз скільки?

— З 15-ти. Їй 21. Наші з тобою [доньки] десь поряд.

— Не страшно за неї? Вона то за твоїми плечима точно почуває себе більш впевнено. Але ж ти, напевно хвилюєшся за неї? Ви ж буваєте в дуже гарячих точках. 

— Дуже. Але ти теж так само була. Ти жінка, мама трьох дітей. А ми були з тобою в Авдіївці, і ти поїхали на стометрівку. Я відповідаю за всіх, хто їде. Маю правило — всіх, кого беремо, повертаємо назад живими і здоровими. Не всі чоловіки туди рвуться. Мені дуже приємно, що моя донька зі мною. 

Карагодін: Я знаю, що Даша не просто їздить, а сама сідає за кермо величезного пікапа і везе його по багнюці. Це людина, яка займається всіма документами.

— Що її характеризує найбільше?

— Характер і природна порядність. Я, як батько, хотів в неї вкласти, щоб вона була впевненою в собі. Якщо ти робиш гарні справи, по-іншому не буде. Треба давати дитині можливість і вірити в неї. Я їй казав і кажу: "Що б ти не робила, я в тебе вірю. Роби, а я завжди буду поряд. Буду подавать патрони, а ти вали". І вона це робить. У неї дуже гарно виходить. 

— А яка риса в неї є від тебе? Щось, що ти впізнаєш?

— Характер. Якщо вона права, а вона вже майже не помиляється, то буде стояти на своєму. І так воно й буде. Це супер. 

Карагодін: Що в ній є, чого немає в тобі?

— Мабуть, я можу заплакати, а вона тримається. Вона не безсердечна, у неї просто така реакція.

Тонни салату для солдат

— Я не можу не згадати ще одну твою ініціативу "Салат для солдат". Юрій "Степанич" організовує приготування традиційного новорічного салату "Олів'є". 

— Так, хто ми такі, щоб змінювати традиції? У 2014 році я їздив на фронт, бачив, що там відбувається і розумів, що не зможу зустрічати Новий рік у Києві під ялинкою. З серпантином, конфетті і шампанським. Тоді ще до столиці війська не підходили і ракети не літали, тому я став думати, що можна передати хлопцям зі світлого мирного Києва. Салат "Олів'є". Мандарини. Зібралися ми у мами загиблих хлопців, які були в полоні. Жінки, сестри, діти. І зробили 1 тонну 101 кілограм 800 грам "Олів'є". Ми хотіли, щоб люди про це почули. Зробили за три дні. Було 16 знімальних груп. Дуже був заморений. Фіксували цей рекорд у Книгу рекордів. До речі, після цього ми їх більш не залучаємо.

Важче за все було їхати 30-го в ніч з Києва по ожеледі. Волонтери трохи притрушені — сів та й поїхав. Їхала зі мною дівчина Таня в ролі Снігуроньки. То вона штурхала мене всю дорогу, щоб я не спав. Ми приїхали до хлопців у 95-ту бригаду, і я побачив реакцію на це "Олів'є". Новий рік зустрічали у Станиці Луганській з хлопцями з восьмого полку спецназу. Було дуже потужно.

— Якою була їх реакція?

— Була смішна історія. Дівчина, яка поїхала, вона мистецтвознавиця. Дуже добре розбирається в картинах. Пейзажну алею робила у Саши Соколовського і ще багато чого. І вона веганка. На дворі 31 грудня вдарило 26 градусів морозу. О десятій годині я сказав їй піти погрітися у якийсь сільський магазинчик, що був поряд. Пічка в машині вже примерзла і не гріла. За хвилину вона вибігла з магазину і сіла назад у машину. Я запитав, що сталося, а вона: "Не можу, там ковбасою смердить". Але "Олів'є" їла.

На Новий рік у нас є традиції. Арсену Мірзояну дають за новорічні корпоративи кругленьку суму грошей у доларах. Але він сідає в бус і їде з нами зустрічати Новий рік на фронті. І це не на один концерт чи просто "Олів'є" роздати. Ми їдемо на тиждень і робимо по три-чотири концерти по всьому фронту. Тоді це було від Станиці Луганської до Маріуполя. Сашко Положинський, Іван Марунич. Злата Огнєвич, Арсен [Мірзоян] з Тонею [Матвієнко]. 

Карагодін: Я хотів би додати про акцію "Салат для солдат". Юра розказав про тонну, що була кілька років тому і яку знімали купа каналів. Але 2022 року було 10 тонн. 

— 10 тонн і 600 кілограмів!

Карагодін: Вибачте. Я хотів запитати, чи буде в цьому році і якщо є бажаючі, то як їм долучитися.

— Там, де ти отримуєш машини для військових. Там, куди Лєна приїжджала, де я живу. Ми це не будем на телебаченні говорити, щоб не стати мішенню. Хто знає, то ми робимо. У нас немає ані благодійного фонду, ані громадського об'єднання чи жодного збору з номером картки. Я вдячний друзям, які хочуть допомогти. Вони мене самі знаходять і кажуть, що можуть зробити. 

Я написав публікацію про те, що ми будемо робити ["Олів'є"]. Я найбільша гнида і свій керівник. Я сам себе змушую, ніхто мене не просить. Я кожен рік додаю по тонні. Так само буде і в цьому році. Не хочу казати, яка конкретна фірма, але через дев'ять хвилин мені написала людина, яка вже не вперше це робить, і сказала: "Я закрию питання по ковбасі". А це 11 тонн салату. З них майже три тонни ковбаси. Ми відштовхуємось від ковбаси, бо це найдорожчий інгредієнт. А він каже: "Я за вами слідкую і закрию це питання по ковбасі". Не називатиму фірму, але людина надпотужна.

6992 км державного кордону

— Я ще хотіла поговорити про "6992 км державного кордону" — ваш тур, чи як ви це називаєте?

— Мала чекає на цю поїздку дуже сильно. Вона цим живе, відчуває, що це потрібно. Бачити очі військових не лише на фронті, куди ми їздили, а й на полігонах та в академіях. Найважчі концерти у шпиталях. До речі, Арсен вчора був у Білоцерківському шпиталі. Хлопці дзвонять і кажуть: "Нам сьогодні підтримка не треба, ми вже ампутувалися. Сьогодні операційний день, треба [підтримка] тим хлопцям, які відходять після наркозу, бо їм ще протягом двох годин не можна лягати спати". І ми їдем. І робим. Інакше не можна. Такі зараз часи. Для нас вони розтяглися на 10 років. 

Багато хто з молоді каже, що для них не існувало цих восьми років війни. А ось моя донька бачила, як воно на фронті. Я чую, що вона каже. Які її побажання? Як вона це бачить? Яких артистів везти в тур? Арсен написав про це пісню — про людей, які на фронт не їздять, але дуже чимось там пишаються, прапор, про щось там співають. Це спекуляція.

— Який концерт був для себе особливим, легендарним? Є такі?

— Віддача дуже велика. Не можна ставитися до якогось [концерту], як до халтурки. До кожного готуєшся. Складніше, коли зустрічаєш хлопців, яких знаєш з 2014-го чи з 2015 року. Був у нас концерт з Арсеном у нашому шпиталі. Ми приїхали у Старобільськ, де наш восьмий полк. Я запитав, де Слава "Гулівер" — красивий, потужний, двометровий чолов'яга, командир групи. А він підірвався на міні, йому відірвало ногу, і він у шпиталі. 

Ми приїжджаємо з Луганщини, на ранок ми там. У начальника травматологічного відділення був операційний день, він двічі мене тоді послав, але я з розумінням до того поставився. Арсен і Саша Лозовський співали йому в дві гітари, коли забігла людина. Половина обличчя була пошкоджена, на руці лишилося два пальці. Привітався з нами, обійняв і сором'язливо побіг. А потім Арсен до мене підходить і каже: "Це ж Бодя! З 11-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь". Він з нами грав на гітарі, коли в нього були пальці і обличчя. І він сором'язливо ото заскочив, нас привітав і вийшов. Тому казати, де і які концерти… Тяжко. Не знаєш, де і як воно буде.


Гостями 33-го випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: стендап-комікеса Лєра Мандзюк та радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного Юрій Тира (Степанич). Музичний гість — рок-гурт O.Torvald.

Проєкт "Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі і події, яка дозволяє трішки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Проект завоював серця українців. "Тихий вечір з Оленою Кравець" (повні епізоди та окремі сюжети) разом вже отримав понад 48 млн переглядів* на диджитал-майданчиках каналу "Дім" (YouTube, Instagram, Facebook, TikTok).

*Дані станом на 04.12.2023

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Прямий ефір