Кіно, яке популяризує українські традиції: інтерв'ю з авторами документальної стрічки "Щука не риба"

В гостях "Ранку Вдома" люди, які популяризують українські традиції серед молоді — учасник етногурту "ЩукаРиба" Дмитро Кокошко, і автори документального короткометражного фільму "Щука не риба" про гурт і його діяльність, продюсерка Анастасія Тимусь і режисерка Єлизавета Шерстньова. Вони про створення фільму, головне завдання та місію гурту, а також традиції, які висвітлює стрічка, та тривалість роботи над нею.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Чому назва документального фільму "Щука не риба"? 

Єлизавета Шерстньова: Першочергово, ми відштовхувалися від назви гурту "ЩукаРиба", яка є доволі метафоричною. Сама ідея назви виникла з конфлікту фільму, де ми протиставляємо образ головного героя Дмитра та загальну “температуру по палаті” в українській музиці. 

Анастасія Тимусь: Гурт "ЩукаРиба" — це молоді люди, які люблять і живуть традицією. Головний герой, Дмитро, має високі ідеали, які прагне зробити абсолютом для всіх навколо, але це не завжди корелюється з тим, якою на даному етапі є не тільки українська музика, а й наше ставлення до традиції загалом.

Думаю, головний герой хотів би, щоб цього було більше та масовіше. Проте на даному етапі реальність не зовсім така, як він би хотів. Це і є оцей парадокс на рівні "не", мовляв, нам ще є до чого прагнути.

— Як виникла ідея зняти фільм про гурт? 

Дмитро Кокошко: Це не ідея гурту "ЩукаРиба", її запропонували дівчата. Вони підійшли й запитали, чи можна нас познімати зі словами: "Колись з того щось вийде". Власне, так і сталося.

Весь зимовий цикл ми запрошували дівчат на Андріївські вечерниці та на різноманітні коляди, коли ми колядували по хатах. Вони ходили, знімали матеріал і, думаю, саме в процесі зйомки і зародилася ідея, яка потім лягла в основу назви. 

Те, чим ми займаємося в гурті, — це все дуже просте. Ми досліджуємо та популяризуємо українські народні традиції, звичаї та обряди; співаємо пісні, які були записані в експедиціях; граємо народну музику, яку грали по селах на весіллях, вечорницях та різних гуляннях.

Ми цим живемо, і для нас дуже важливо, що робимо це щиро. Це не для сцени й не на публіку, а в першу чергу для себе. Це не про сценічні образи й не про акторську гру — це про справжнє життя і те, чим ми живемо і дихаємо.

— Що відображено у фільмі?

Дмитро Кокошко: У фільмі відображений великий проміжок часу, адже зображено майже весь цикл зимової обрядовості: і колядки, і щедрівки, і водіння кози, і Меланка, і Андрієвські вечерниці. Власне, в такий великий проміжок часу ми намагалися стисло втиснути все те, чим займається гурт "ЩукаРиба" протягом цього часу. 

— Скільки часу тривала робота над стрічкою? Чи був сценарій?

Анастасія Тимусь: Ми почали працювати над фільмом у 2023 році під час навчання на 4 курсі університету імені Карпенка-Карого в рамках дипломної роботи. Я запросила Лізу Шерстньову режисеркою на проєкт, бо у мене не було стільки навиків, а документальне кіно — це складно.

Сценарію не було, адже ніколи не знаєш, як повернеться ситуація: потрібно було постійно бути на зв’язку з героями, навіть коли паралельно існували інші робочі проєкти, університет і просто життя. В нас була дуже велика команда, але і багато людей змінювались через складні умови зйомок — це зима, вулиця і ти не знаєш, скільки це все забере часу.

Якщо говорити про терміни роботи, то ідея зародилася в жовтні, у листопаді на повноцінні режисерські права доєдналася Ліза, а завершили зйомки та постпродакшн у червні через стислі терміни перед іспитами. Загалом — близько 9 місяців роботи.

— Це режисерський дебют? 

Єлизавета Шерстньова: Я б не казала, що це мій дебют. У мене вже були роботи: ми робили не на якість, а на кількість — це навички. Нам необхідно було тренуватися, тому робили багато робіт і до цього. 

Коли я доєдналася до проєкту "Щука не риба", то не сильно знала теж зимові традиції: для мене це було в новинку. Тому я захоплено спостерігала за колядою, але в процесі для мене розкрився більш загальний шар, за яким я і пішла в режисуру. 

Я побачила в цьому глибший конфлікт, ніж просто те, що традиція досі не стала звичною для нас. Так у мене з’явився пієтет до цієї теми, і я його розвинула.

— Де можна переглянути стрічку "Щука не риба"?

Анастасія Тимусь: На платформі Takflix, яка підтримує українське кіно і дозволяє дивитися його легально. Платформу заснувала продюсерка і режисерка Надія Парфан.

Дуже часто українське кіно, особливо короткий метр, стикається з проблемою — це лише “фестивальна історія”. І коли люди потім запитують, де його подивитися, доступ можливий тільки через команду, яка надає закритий лінк.

Ми дуже раді, що є змога показати наше напрацювання. Це важливо і для нас, як для людей, які хочуть далі розвиватися у сфері кіно, і для гурту, бо хоча їх уже знають, але потрібно більше — як завжди.

Читайте також: Війна і творчість: про свою нову книгу "Порожні могили" та пристрасть до жахів розповів Тарас Мельник