Двічі встановлювала український прапор на Евересті та побувала на К2 — інтерв'ю з альпіністкою Антоніною Самойловою

Першу українку, яка двічі підкорила Еверест, звати Антоніна Самойлова. Обидва сходження альпіністка присвятила незламності та силі українського народу. Під час експедиції 2023 року Антоніна з оператором зафільмували кадри з великим українським прапором на вершині "Матері Всесвіту". Про особливості підйому та плани на майбутнє Антоніна Самойлова розповіла в інтерв'ю "Ранку Вдома".

— Коли ви вперше встановили український прапор на Евересті? Як це було?

— Насправді перший український прапор занесла туди не я, а Ірина Галай. Вона була першою українкою, яка підкорила Еверест. Я 2022 року вперше зійшла на Еверест. У тій експедиції я була єдина з України.

— Як цього разу усе відбувалося? Кажуть, сезон, був складним.

— Так, цей сезон був найскладнішим за останні 20 років. По-перше, було холодно, сильний вітер. По-друге, у таборі "гуляв" грип, який підкосив багатьох. Комбінація цих двох факторів спричинила багато евакуацій. На жаль, було дуже багато смертей — близько 20, включно з моїми знайомими.

— Розкажіть про свої відчуття під час цього підйому. Як це — підкорювати таку вершину вдруге?

— Відчуття були інші. Вперше в мене все вийшло спонтанно. 2022-го було дуже багато людей під час сходження. 2023 року я проживала кожну хвилину підйому. Ми з оператором, з яким ми знімаємо фільм про сходження, йшли й самі собі не вірили.

По-перше, було багато факторів, які могли зруйнувати весь наш план — зняти відео з нашим дуже великим прапором на вершині. Ми піднялися якраз на світанку, тож вийшло гарно. Були перестороги щодо техніки: не було жодних гарантій, що запрацюють дрон, батарейки, телефони. Тим паче, що минулого разу на шляху до вершини в мого оператора відключився телефон. Цього разу все спрацювало.

Коли підіймалися, то думали, що на горі буде ще темно. Оператор був дуже засмучений, але потім ми зупинилися міняти кисневі балони й побачили смугу передсвітанкового світла. Я кажу: "Сандро, дивися, все вийде!" Він був такий щасливий. Там багато не скажеш, тому що всі в масках, дуже холодно. Все, що ти можеш — обмінюватися поглядом. Ми обмінялися щасливими поглядами.

Я брала з собою дуже великий прапор України та трекінгову палку, тож на Евересті вийшло встановити наш стяг, а не просто в руках його потримати. Я стояла з прапором прямо на самому "п'ятачку" біля стели. 2022-го мені не вдалося туди пробратися через негоду. Коли ми це зробили, самі собі не повірили. 

— Тобто у власних силах ви не сумнівались? Людина надійніша за техніку, дрони і батарейки?

— Так, людина сильна, особливо альпініст. Насправді, я сама себе не впізнавала під час експедиції, бо дуже хворіла. Мені здавалося, що я не у своєму тілі, але потім налаштувалася. Я тільки зараз розумію, що у власних силах ми не сумнівалися. У нас була мета, до якої ми прагнули дійти попри все.

— Розкажіть, які у вас гори "за плечима" і які вершини ще хочете підкорити?

— Я не знаю точно, скільки вершина підкорила. Точно понад 10. Альпінізмом я почала займатися 2018 року. Перша моя вершина — Кіліманджаро. Тоді я собі й уявити не могла, що піду на Еверест. Тим паче так швидко. В мене в якийсь момент народилася мрія підкорити найвищу точку світу. У кожного альпініста така мрія є, але я думала, що це фантастика.

Також я була на найвищій точці Антарктиди. До повномасштабного вторгнення, у 2019-му, встигла побувати на Ельбрусі. Багато в гори ходила в Південній Америці.

Зараз мені хочеться відпочити. Я відчуваю, що моє тіло втомилося. 2022 року в мене було багато гір. Після Евересту ще ходила на Чоґорі (К2) — друга за висотою гірська вершина після Джомолунгми. Вона вважається дуже небезпечною. Ці пригоди мене трохи підкосили. Організм дає мені сигнали, що треба відпочити. Тим паче я пообіцяла це своєму батькові.

— Де ваш батько зараз?

— Він в Україні, служить в ЗСУ.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Американські гірки у видавничій справі та порятунок книжок у час російської агресії — інтерв'ю з гендиректором видавництва "Ранок" Віктором Кругловим
• Про Шона Пенна та ідею українського кіноальманаху "Війна очима тварин" говоримо із режисером Мирославом Слабошпицьким
• 20-й фестиваль DocuDays UA об'єднає світ навколо України: інтерв'ю з кураторами програм фестивалю 
• Що таке ІПСО, як виявити фейк та в якій соцмережі їх найбільше — інтерв'ю з керівницею VoxCheck Світланою Сліпченко
• The Alibi Sisters: з сестрами Завальськими говоримо про музику під час війни та українську культуру