The Alibi Sisters: з сестрами Завальськими говоримо про музику під час війни та українську культуру

Сьогодні до студії "Ранку Вдома" завітали сестри Анна та Ангеліна Завальські — гурт The Alibi Sisters. Артистки розповіли про повернення до творчості в дуеті, нове звучання пісні "Йшла дівчина лучками", плани та благодійність. Також сестри виконали нову композицію у нашій студії.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Ми дуже раді бачити вас разом. Ви маєте спільні творчі плани попри те, що зараз дуже складний час. Як ви прожили 15 місяців повномасштабної війни?

Анна: Цей період ми прожили в розлуці, тому цінуємо зараз ці можливості бути разом, щось створювати, співати. Власне, наша творчість під час війни, нас об'єднала. На початку вторгнення ми поїхали до Польщі. Там ми були разом і зрозуміли, що маємо щось робити, 

Ангеліна: Якби не діти, то ми б залишилися в Україні. Спочатку навіть складно було подумати про те, що ми будемо співати. Але потім ми зрозуміли, що маємо працювати. В нас є чудовий проєкт Alibi Folk, українською мовою. Є новий проєкт, над якими теж працювали останнім часом. Ми зрозуміли, що можемо бути корисними.

Анна: Насправді це було дуже важко, тому що ми мали й себе психологічно рятувати й приносити користь тим, хто цього потребував в той момент більше за нас.

— Ви великі молодці, що знайшли в собі сили рухатися далі. Хочеться поговорити про вашу творчість. Тепер ви називаєтеся The Alibi Sisters. Що підштовхнуло вас повернутися до дуету з новою назвою?

Анна: Я думаю, що це було абсолютно логічно. Хотіли показати, що тепер ми себе переосмислили. Зараз акцентуємо на іншому матеріалі. До речі, про проєкт присвячений культурі ідіш, ми заявили ще у 2021 році на "Голосі країни".

Ангеліна: Там ми зробили презентацію цього нового проєкту. До того ми були 15 років на сцені. Згодом була п'ятирічна перерва, після якої ми знову повернулись на велику сцену. Ми усвідомлювали, що ми інші, що треба щось змінювати. Ми вже не поверталися до свого репертуару. Ми просто почали робити щось нове.

Анна: Це нормально, тому що ми змінились, час змінився, обставини. Зараз цікавіше займатися справді ціннісними культурними проєктами, аніж розважальним. Ну, для нас цей період дійсно логічно завершився ще задовго до початку війни. Нині це взагалі дуже важливо занурюватись в нашу історію. Якщо і займатися музикою, то саме через цю призму.

Коли ми давали концерти за кордоном, то це були такі іміджеві прояви. Ми розповідали про українську культуру, про зв'язок європейської та української культур на території сучасної України. Це була дуже відповідальна місія. Тому оцей ре неймінг є абсолютно органічним.

— Розкажіть, будь ласка, про нову пісню "Йшла дівчина лучками". Давайте спочатку поговоримо про неї, а потім послухаємо!

Ангеліна: Насправді пісня народна. Ми взагалі з дитинства співали фольклор. Це був фольклорний колектив "Струмочок", якому, до речі, 40 років виповнюється. Наш тато його заснував і на гастролях, навіть в Канаді, ми маленькими часто виконували цю пісню. Вона походить з Лемківщини. Взагалі ця пісня іде через все наше життя червоною ниткою.

Анна: Є безліч версій виконання. Навіть Ніна Матвієнко співала їй. Неперевершено. Оскільки останніми роками ми займалися з Аліною нашим проєктом і він витриманий в естетиці ретро, то і пісня набула нового виміру, нового трактування і нового звучання. Все склалося дуже органічно. Коли ми готували нашу програму для європейських концертів, то включили до неї цю українську народну пісню.

Наш аранжувальник Дмитро Сарацький почув у ній такі звучання і мелодику української естради 1950-60-хх років. Власне, це те, що відтворює традиції звучання паркових оркестрів. Це якраз такий повоєнний час у Києві, коли просто неба звучали оркестри в парках, пари танцювали.

Коли після початку війни ми повернулися додому із Польщі гуляли парком, то якраз відчули ту саму атмосферу. Побачили на Володимирській гірці, як танцюють пари під акомпанемент музикантів, і оцей вайб міста, яке нескорене, дає життя попри все. Ця пісня, набула іншого значення. Просто у нас, як у корінних киянок, є у ДНК відчуття такого вінтажного міста, цієї атмосфери, яку ми передали, власне, саме у цій галузі.

Ангеліна: Класним вийшло аранжування. Ви почуєте там знайомий мотив з пісні "Як тебе не любити, Києве мій", відомого композитора Ігоря Шамо.

— Чого ще і ще чекати найближчим часом від вашого дуету?

Ангеліна: Зараз взагалі дуже складно планувати. Заплановано декілька концертів у Києві, просто неба. Сподіваємося, що в Європі будуть концерти. Ми дуже успішно виступали у Кракові, в Стокгольмі та на Капрі, Італія. Сподіваємось розширювати географію. Усі концерти благодійні. Будемо збирати гроші нашій країні.

Анна: Ми усі єдиний фронт. Ми допомагаємо тим, чим вміємо, а вміємо ми співати. До речі, на пісню "Йшла дівчина лучками" ми відзняли дуже тендітну, романтичну, історію. Це вінтажна листівка і подаруночок всім киянам до Дня міста.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Яким буде ювілейний Чілдрен Кінофест під час війни: інтерв'ю з організаторами дитячого конкурсу
• Повернення до музичної кар'єри та акторство: Артур Логай став гостем "Ранку Вдома"