Від Флориди до прифронтових міст: історія американця Адама Барредо, який відбудовує Україну (ВІДЕО)

Для американця Адама Барредо наша країна стала значно більшою, ніж просто точкою на карті. У перші дні великої війни він допомагав українцям у Варшаві, а згодом пов'язав своє життя з Україною, вивчивши мову та долучившись до волонтерського руху. Адам працював в Одесі, допомагав людям у Херсоні після підриву ГЕС, а також у Миколаєві та Києві. Сьогодні він волонтер благодійного фонду "Сміливі відновлювати" і допомагає відбудовувати домівки, зруйновані війною.

Детальніше — у сюжеті “Ранку Вдома”. 

Адам виріс у Флориді, але згодом переїхав до Німеччини, де в Берліні навчався на політолога. З Україною він познайомився ще у 2021 році, коли приїхав сюди як турист.

"Я бачив багато гарних фото красивої архітектури в Києві, тому провів один тиждень тут, працюючи онлайн. І я був в такому захваті, що вирішив: треба ще один тиждень провести, і поїхав до Одеси", — згадує американець.

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Адам не зміг залишатися осторонь і вирушив до Варшави, де на вокзалі тисячі українців шукали прихисток.

"Я допомагав людям знайти нічліг у Варшаві, податися на візи до Заходу, допомагав з оформленням безоплатних квитків до західних країн, до Євросоюзу, Америки. І це була, напевно, найважча робота, якою я займався з початку вторгнення, але й  найважливіша", — ділиться волонтер.

Згодом він переїхав до Львова, де займався маркетингом у благодійному фонді "Lemberg волонтери”, та почав активно вивчати українську мову.

“Я просив своїх колег: “Чи можете ви розпечатати щось для мене?” І вони мені казали: "Розпечатати не можна, але роздрукувати залюбки", — з посмішкою каже хлопець.

Пізніше Адам вирушив на південь України, де протягом року працював із чеською організацією, доставляючи гуманітарну допомогу на Миколаївщину та Херсонщину. Наступного дня після підриву Каховської гідроелектростанції (ГЕС) він опинився безпосередньо в Херсоні.

“Найстрашніші моменти були, коли я працював у Херсоні. Там усе звучить як буря. Щоб якось прийняти все, що відбувається, я переконував себе, ніби це просто гроза, хоча чудово розумів, що це ніяка не буря. І треба було їхати на місце, а для цього — дивитися на інший берег, на Дніпро. Було чітке усвідомлення: там, на тому боці, сидять снайпери. От я сиджу в машині в касці й трохи пригинаюся, щоб не потрапити їм у приціл. Це, звичайно, було дуже моторошно”, — розповідає Адам. 

У Миколаєві волонтер заснував проєкт із відновлення центру психологічної реабілітації для дітей із деокупованих сіл, а також допомагав розбирати завали дитячого садочка біля самої лінії фронту.

“Це дитячий садочок, який військові Російської Федерації близько тижня використовували як базу, тому він був дуже понівечений. Ми зайнялися там демонтажем стін. Було видно, що інші партнери теж уже просунулися вперед — вставили нові вікна. Тож скоро сюди знову прийдуть діти, щоб навчатися і повернутися до більш-менш нормального життя”, — зазначає волонтер.

Повернувшись до Києва, Адам став частиною благодійного фонду "Сміливі відновлювати". Тепер щоразу після нічних обстрілів він вирушає на місця влучань.

"Це мій обов'язок. Я відчуваю: я здоровий чоловік, який володіє англійською, українською, іспанською та німецькою мовами. Тому, коли вночі відбуваються обстріли і ми дізнаємося, що на певній локації потрібна допомога, я знаю, що маю бути там. Я дійсно хочу допомагати людям", — пояснює свою мотивацію іноземець.

Нещодавно волонтер ліквідовував наслідки російського удару по Подолу, де ракета пошкодила музей Чорнобиля та навколишні будинки — Адам збирав заяви від мешканців та допомагав закривати вибиті вікна.

“Завжди є безліч людей, яким потрібна допомога. Це робота, через яку ми з колегами дійсно вигораємо, але водночас розуміємо, що вона — найважливіша. Це одна з найголовніших речей, які ми робимо в житті”, — каже Адам. 

Він пам'ятає кожну толоку, на яку виїжджав разом із командою “Сміливих”. Волонтер ділиться, що найбільша нагорода для нього — це щира вдячність людей та видимі результати їхньої праці.

“Я добре пам'ятаю, як після одного з таких важких днів їхав додому в метро. Мені зателефонувала жінка, якій ми допомагали того дня, і сказала: "Адам, я просто хотіла ще раз подякувати за все, що ви зробили. Мені було так приємно, і зараз у мене так красиво"”, — згадує волонтер.

Адам показує знімок із відновленого притулку для собак, яких евакуювали з Донеччини.

“Ми дуже довго там працювали. А зараз це повноцінний притулок, куди люди можуть прийти, щоб знайти нового улюбленця”, — розповідає Адам.

А на цій світлині — група волонтерів із різних куточків світу. Усі вони приїхали добровільно, щоб допомагати Україні. Таких, як Адам, у фонді десятки: люди різних професій та національностей об'єдналися навколо однієї справи. Попри втому та обстріли, вони допомагають відновлювати Україну. 

Читайте також: Коли сусід — Росія: у Запоріжжі діти граються біля вирви від КАБу (ВІДЕО)