"Бояться, плачуть і моляться": оперна співачка Вікторія Лук'янець розповіла про ставлення європейців до війни

Всесвітньо відома українська оперна співачка Вікторія Лук'янець із чоловіком та донькою багато років живе у Відні. Проте завжди наголошує: пишається тим, що вона — українка. У лютому 2022 року, коли РФ почала повномасштабне вторгнення до України, приймала земляків у себе вдома. Після майже трьох років війни у європейському суспільстві, зокрема у Відні, не відчувається втоми чи апатії, люди так само намагаються допомагати та підтримувати українців, адже розуміють: якщо не зупинити агресора, він піде далі. Про це співачка розповіла у програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім".

Довгі роки на провідних сценах світу виконавицю продовжували представляти як russian singer, "російську співачку". Попри її намагання протистояти цьому.  

"Якщо чесно, так тривало аж до Помаранчевої революції [у Києві], до 2004 року. От тоді вони всі одразу перестали це робити, і я вже була дійсно ukrainische sängerin (у перекладі з німецької — українська співачка, — ред.)", — зізналася пані Вікторія.

Одразу після того, як почалося повномасштабне вторгнення Росії, співачка записала відеозвернення, у котрому наголосила на тому, що українці борються не лише за себе, а й стоять на захисті Європи.

"Моя країна, мої рідні. Я хочу сказати вам, що ви сьогодні охороняєте не тільки Київ. Не тільки Україну. Ви охороняєте Європу. Ви охороняєте світ!", — сказала тоді Вікторія Лук'янець.

Зараз, наголошує співачка, європейцям так само не байдужа доля України, вони бояться того, що війна може прийти і в їхній дім.

"Я вам скажу, як людина, яка дійсно не звідти приїжджає, а там живе. У мене є сусіди, друзі. Моє оточення — австрійське. А все оточення російське, білоруське — відпало. Одразу, раз — і нема. Просто нема. А було. І хороше було спілкування з багатьма впродовж дуже багатьох років. Одразу [після початку повномасштабного вторгнення РФ] все змінилось. Я відчуваю, що немає ні апатії, ні втоми. Я дивлюся навіть по моїх сусідах і у Відні, і особливо в селі, в Альпах. Вони бояться, що їхні діти повинні будуть йти воювати. Бачу, як вони бояться, моляться, і плачуть, щоб тільки не прийшла війна туди. Вони цього дуже бояться. І постійно говорять відкрито: треба допомагати Україні, чим тілька можна. Тому що інакше [окупанти] будуть тут. Тобто це ви чуєте зараз із перших вуст. Людей простих — не політиків, навіть не тих, які мають свої, можливо, інтереси, а людей, які там живуть і які дуже бояться, що ця навала [піде на них]. А я їм говорю — ви правильно думаєте. Якщо Україна не захистить, [Росія] піде далі", — розповіла гостя програми.

Родина оперної співачки підтримувала українців, які були вимушені виїхати на початку повномасштабного вторгнення. У їхній невеличкій квартирі близько трьох місяців жили українські музиканти, співаки, митці. Чоловік пані Валентини, співак Віденської опери, професор, навіть навчився готувати борщ.

"До травня три місяці жили у нас. Чоловік навчився хліб пекти. І пік, і борщі готував, щоб був запах [рідний]. Тепер не знаємо, куди подіти матраци, що накупили. У нас жили 12 людей", — розповіла співачка.

Зараз усі вони, за її словами, переважно роз'їхалися по інших містах.

"Багато хто уже має прекрасну роботу, хтось навіть свій бізнес. Хтось навчається у Відні, хтось поїхав до Лондона, хтось, як Тетянка Трипольська, українська піаністка, до Бельгії, у Брюcсель. Хтось поїхав, як Юрочки (чоловіка, — ред.) племінниця, до Франції, вона навчається там. Тобто можна сказати, що всі вони — люди культури", — зазначила Вікторія Лук'янець.

Є й такі люди, з ким зараз родина не підтримує спілкування, додала вона.

"Навіть є люди, які відійшли від нас. Вже, можливо, не так і пам'ятають. І я іноді чоловіку кажу: "А як же це так?". А він каже, мовляв, а ти по-іншому би зробила? Я кажу — ні. Ну то що тоді? Зробила — забудь, а там уже Бог суддя їм. Хто пам'ятає — добе. А хто — ні, так треба, значить. А може, цій людині і дійсно не потрібно далі йти зі мною по долі", — сказала співачка.

Вікторія Лук'янець також поділилася, що їй допомагає триматися у непрості часи та вірити в перемогу України.

"У мене є дуже важливий оберіг — Біблія. Я зрозуміла: якщо вранці, відкривши очі, не помолюся, лежачи в ліжку, не скажу, що все буде добре, не зроблю зарядку, не обійму своє дерево, не прочитаю молитву Богородиці і не скажу: "врятуй мою Україну, врятуй мою Європу", і якщо ввечері не скажу те ж саме, то мій день не прожито", — розповіла співачка.

А ще її надихає відома українська поетка Ліна Костенко.

"Вона мене веде давно по долі, я часто цитую її вірші. Коли їй виповнилося 94 роки (у березні 2024 року, — ред.), до неї прийшли додому люди і записали інтерв'ю. Між іншим, був там і Іван Малкович (український поет і директор видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га", — ред.). Ми дружимо також з ним. Так от, він запитав: "Як жити, пані Ліно, як Україні жити?". А вона сказала два слова: "Треба перемогти". Навіть трошки сухо, як моя мама любила говорити. Строго. От я це собі повторюю кожного дня: треба", — резюмувала гостя програми.  

Вікторія Лук'янець — одна з найтитулованіших українських оперних співачок, народна артистка України. У 1993 році дебютувала у Віденській державній опері, у ролі Цариці ночі в опері Моцарта "Чарівна флейта". Підкорила престижні світові сцени, зокрема Метрополітен-опера у Нью-Йорку та Ла Скала у Мілані. Виступала з Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Хосе Каррерасом. Відомий італійський режисер Франко Дзефіреллі назвав імена "трьох великих Травіат" — Марії Каллас, Терези Стратас та Вікторії Лук'янець.

Більше цікавого у програмі "Точка опори":

• "Театр існує, щоб пробуджувати наші душі": велике інтерв'ю з актором Олегом Стефаном
• Радянська влада створила нам коротку пам'ять на все, — гендиректорка заповідника "Бабин Яр" Роза Тапанова
• Я бачив мокрі очі і чув, що цей фільм ще впродовж кількох днів тримає, — режисер "Будинку "Слово" Тарас Томенко
• Про культурний спротив Херсона та життя в окупації: Олександр Книга у програмі "Точка опори"
• "Навіть не можна сказати, що це гра": про особливості вистави "Ha*l*t" розповів актор Олег Стефан