Благодійний тур, "смерть" у фільмі Netflix і розіграш збірки: військовий і поет Павло Вишебаба — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"

Павло Вишебаба. Фото: kanaldim.tv

2022 року рекордним накладом у 15 000 екземплярів вийшла збірка українського військового та поета Павла Вишебаби "Тільки не пиши мені про війну", яка стала справжнім бестселером. У гостях програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" Павло розповів про свій благодійний тур, завдяки якому вдалося зібрати 4 мільйони гривень, про зустрічі з прихильниками, помилку в серіалі від Netflix та перехід на українську мову в 2014 році. 

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

4 мільйони гривень завдяки благодійному туру

— Я дуже вам вдячна за те, що ви, будучи проїздом у Києві, не забули про декілька наших запрошень. Мені здається, ви — перший гість, який сам згадав, що я особисто і наші гостьові редактори писали. У своєму благодійному турі ви зібрали майже чотири мільйони гривень. Наскільки я знаю, всі ці кошти пішли на потреби вашої 68-ої окремої бригади?

— Так, це 100 000 доларів, якщо в доларах рахувати. І я вам скажу, що зібрати виявилося легше, ніж витратити. Ми буквально нещодавно витратили останні копійки з цих ста тисяч — купили пікап. Нам було треба багато дронів, але їх стільки не виробляють в Україні, скільки ми хотіли купити.Тільки зараз українці дуже активно почали виробляти дрони-камікадзе. Це дуже класно, бо вони знижуються в ціні. Починали там від 1000 доларів за дрон, а зараз вже вдвічі чи навіть втричі дешевше. Наші вчаться швидко і багато робити.

— Тобто ви спрямували кошти саме на дрони, але їх не вистачало, тому ви ще купили автівки?

— Так, автівки, дрони, артилерійські системи малого калібру, Starlink, рації і такі всякі дрібнички. Це все вже зараз на фронті. Моя бригада вже півтора роки на передовій, передаю їм привіт, поки я у відпустці. Ми разом із ними звільнили дуже багато територій.

— Ви взагалі уявляли, що коли-небудь будете збирати такі величезні гроші своєю поезією?

— Ні, Україні взагалі не притаманно, щоб поезія збирала гроші. На щастя, зараз всі намагаються свої таланти використовувати задля перемоги. 

Поезія під музику — це не реп

— Поговоримо про ваші музичні треки. По факту, ви під музику читаєте вірші, і чисто за означенням це як реп. Можливо, хтось із іноземців побачить і подумає, що це такий реп. Вас би образила фраза "Павло Вишебаба — репер"? Чи ви до цього не готові? 

— Якраз якби хтось із іноземців побачив, вони би впізнали цей жанр. Це той жанр, який я хочу ввести в Україні. У нас його геть не знають. Він називається spoken word (художнє читання, — ред.). Це дуже популярний жанр в Америці і в Європі. Поети ритмічно читають свої вірші під ненав'язливий акомпанемент. Це не реп. Це жанр, якого, на мій погляд, дуже не вистачає Україні. Завдяки йому поезія перенеслася на музичні майданчики типу Spotify, Apple Music і так далі. Це досить популярно там, і я сподіваюсь, що ми зробимо це популярним тут.

— Як людина, яка багато проїздила концертних турів, хотіла запитати. Це був ваш перший такий великий тур, так? 

— Такий великий — так. 

— На гастролях зазвичай щось трапляється. Можливо були якісь теплі зустрічі, які вразили? Чи історія? Важливі слова, які вам хтось вам сказав? Щось із цього першого концертного туру, що ви взяли з собою у спогади. 

— Щодо таких зустрічей, то, мабуть, найбільш складним був концерт у Києві. Були повітряні тривоги, через що він тривав замість двох годин чотири з половиною. Ми то спускались, то піднімались у Жовтневому палаці. Але там була дуже важлива зустріч, неочікувана для мене. У школі діти постійно класній керівниці носять квіти. Я теж так само носив. А тут я вийшов із зали, дивлюсь — моя класна керівниця, вчителька літератури з квітами. Вона мене в значній мірі закохала в літературу, бо дуже її любила. Вона дуже багато від мене вимагала, дуже в мене вірила, відчувала потенціал. Коли вона до мене підійшла з квітами, то сказала: "Я ж казала". Її звати Олексієва Олена Анатоліївна.

Як Netflix "поховав" Павла Вишебабу

— Ми не погли обійти стороною гучну історію з Netflix. На стрімінговій платформі у серіалі "Матері війни" показали "загибель" Павла Вишебаби. Там ваша фотографія стає чорно-білою, а оповідач у цей момент каже, що "Вишебаба загинув під Сєвєродонецьком". Як так вийшло? Ви просто не брали слухавку від авторів сценарію?

— З'ясувалося, що коли вони монтували, то писали мені і дзвонили, але я був не на зв'язку. Таке трапляється. Вони кажуть, що десь у Reuters було написано, що я начебто загинув. Я такого ніде не бачив. 

Тоді мені почали писати читачі. Найбільше — з Польщі. Питали, як я можу щось виставляти, якщо я загинув уже три місяці тому. Я написав творцям серіалу. Вони мені дзвонили разів 15 зі словами: "Ми такі щасливі. Слава Богу, ви живі". Вони перемонтували і перевипустили. Насправді, це було дуже красиво з точки зору художнього твору. Серіал п'ятисерійний і закінчується моїми віршами, моєю трагічною смертю. Всі мають плакати. Все так красиво було зроблено. Тільки от помилка така. А тепер серіал якось дивно закінчився — немає ніякої драми в кінці. Але зате правдиво. 

— Ви знаєте, що це гарна прикмета?

— Так, мені вже багато разів сказли. Ми дуже сміялися, коли ввімкнули цю кінцівку, де фотографія ставала чорно-білою. Один побратим каже: "Треба серіал назвати "Жмур". Всі реготали. Це такий наш чорний гумор.

Перехід поезії на українську

— Ви українською почали писати вірші з 2014-го?

— Загалом я пишу з 10 років. У 2014 році я перейшов на українську, але перевести творчість було дуже складно. Щоб відчути мову, знадобилося кілька років. Перші вірші українською, якими я був задоволений, я почав писати в 2018-му.

— Тобто ви спочатку почали міркувати українською?

— Так, це дуже поступовий процес. Спочатку я почав говорити українською, перекладаючи в голові. Десь за три місяці почав думати українською. Запам'ятав, що через вісім місяців мені наснився перший сон українською. Тобто я вже розмовляв українською вдосталь, але сни досі бачив російською. Підсвідомість перейшла, але творчості складніше. Довелося дуже багато читати і дивитися, щоб повністю зануритися в мову і легко нею писати. 

— Ви перекладали щось із минулого? Чи вирішили залишити так, як є? 

— Я відчув, що кожна мова просто має свій настрій, історію, мелодику. Я не зміг перекласти жодного свого російського вірша. Хоча дуже хотів деякі, особливо цінні для мене вірші перекласти. Але вони не зазвучали українською. 

Коли я перейшов на українську, то відчув себе, мов у своїй тарілці. Писати стало значно легше, тому що це мова мого роду — рідна мова. Мої тато і мама були зросійщені і говорили російською, але прабабусі і прадідусі були україномовними. Від мами з татом я вдома перебрав російську. Але мова роду була ж українською століттями. Коли переходиш на неї, то це голос крові, ти відчуваєш, що говориш своєю мовою.

До речі, заплановано вихід моєї збірки віршів у США англійською. Американське видавництво переклало. Вже вийшли польською книжки і ще на 13 мов перекладається.

Павло Вишебаба вирішив подарувати глядачам "Тихого вечора з Оленою Кравець" збірку зі своїм автографом. Для цього варто написати свій вірш у коментарях під відео на YouTube. Поет обере найкращий, на його думку, твір і зробить автору подарунок. 

Гостями 26-го випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали "Волонтери Культури" — Дмитро АвдєєвОлександр Хом'як та ініціаторка проєкту Arm Women Now Ірина Никорак. Також до студії завітав військовий, письменник Павло Вишебаба. Музична гостя — Gezweirdo.

Проєкт "Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі і події, яка дозволяє трішки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Проект завоював серця українців. "Тихий вечір з Оленою Кравець" (повні епізоди та окремі сюжети) разом вже отримав понад 43 млн переглядів* на діджитал-майданчиках каналу "Дім" (YouTube, Instagram, Facebook, TikTok).

*Дані станом на 16.10.2023

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Медіа-партнери
Прямий ефір