Великі концерти, виступи для побратимів та дружба з Кузьмою: військовий і фронтмен гурту O.Torvald Євген Галич у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"

З перших днів повномасштабного вторгнення фронтмен рок-гурту O.Torvald Євген Галич пішов на війну добровольцем, але попри все, він щодня мріяв про великий концерт. І такий відбувся не один, а цілих три — музиканти відіграли солд-аути 4, 5 та 6 жовтня. За три неймовірні шоу O.Torvald зібрали 1 022 795 гривень на потреби та реабілітацію військових. У програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець" Євген Галич поділився цікавими історіями про Кузьму Скрябіна, розповів про великі осінні концерти та пісні для побратимів.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Великі концерти

— Як готувався до концертів?

— Ми не грали весь цей час, оскільки я і гітарист служимо. Та і не було ніякого бажання грати. Цілий рік ми нічого не видавали. А в лютому 2023-го я написав декілька пісень і ми їх видали. Потім я був у справах на кордоні, лишився на день у Львові і потрапив на фестиваль "Файне місто". Там був дійсно справжній фестиваль, я дуже не звик до цього. Я поспілкувався з побратимами, які там були, побачив гурти і  як вони наживо виступають… Мене так жаба задавила! Я також хочу грати! Тож ми поставили п'ятого жовтня концерт у Києві, а шостого — у Львові. Так сталося, що квитки на п'яте жовтня ми швидко розпродали, тому додали ще й четвертого жовтня. Я не знаю, коли ми наступного разу зіграємо, але це було круто!

Я хвилювався і не знав, що робити, бо давно не грав. На репетиціях кайфую, але, на жаль, як і в будь-якого свідомого українця, в мені два відчуття: з одного боку я дуже тішуся, а з іншого відчуваю провину за те, що я, можливо, це недоречно. Ці два відчуття в мені постійною борються.

— Думаю, що солд-аути показують, що це все не даремно і доречно. Ти якось казав, що раніше десь ближче до кінця концертів перетворюєшся на іншу людину, за дії якої не відповідаєш. Як справи у цієї людини?

— Її більше немає. Ми всі змінилися за півтора роки. Я дійсно став іншим. Мені комфортніше бути більш закритим зараз. Я не знаю, як відбувається моє перевтілення на концертах, але не думаю, що щось змінюється. Мені подобається фокусуватися на тому, щоб грати і співати. Просто раніше це був справжній рок-н-рол: алкоголь, веселощі і так далі. Думаю, що такого точно більше не буде.

— Тобі комфортно в цій закритості?

— Якраз так  і комфортно — бути одинаком, закритим від всіх, наодинці з самим собою. Може я подорослішав нарешті? Мені все ж таки 39 років.

Зіграти для побратимів

— Твої побратими там просять заграти щось? 

— Так. Був один епізод в Ямполівці в Донецькій області. Ми були на позиціях, які швидко стали дуже гарячими, і коли я почав грати, хлопці мені стали підспівувати. Але до нас спустився черговий і попросив бути тихо, бо ми були дуже близько до ворога. То є відео, де ми шепочемо цю пісню. Ми співали "Лента за лентою", ще якісь пісні, мої теж. 

Я спеціально для своїх побратимів із 35-го окремого батальйону написав пісню під гітару. Просто щоб їм грати, щоб один одного підтримувати.

— А до вас приїжджають різні артисти виступати? 

— У нас в батальйоні служить фантастична людина — Роман Стефанович Недзельський, який колись був директором Національного палацу мистецтв "Україна". Прекрасна людина і потужний воїн. У нього багато друзів-артистів, як і в мене. Коли наші бойові роти були на Бахмутському напрямку і безпосередньо в Бахмуті, наш комбат прийняв рішення щодо мотивуючих відео від зірок. Я надсилав повідомлення до своїх друзів. Слава Вакарчук, Андрій Хливнюк, Тіна Кароль, Юлія Саніна, Надя Дорофєєва, Володимир Дантес, Артем Пивоваров, Джамала, Ірина Білик, Олександр Усик записували. Я можу когось забути, вибачте, будь ласка. Хлопці трималися з останніх сил. Тримали позиції, навіть коли інші вже були провалені. І ми надсилали повідомлення, що вас пам'ятають, з вами весь світ, вся країна. Була дуже крута реакція. Я розумію, коли ти все це бачиш і коли тебе підтримують, наскільки це важливо. Тепер рок-зірки — це військові. Мені довелося міняти кваліфікацію.

Продовжити минулі думки

— Ми, коли готувалися, перечитали багато твоїх старих інтерв'ю і нам стало цікаво, що відтоді в тобі змінилось. Тому хочемо тобі запропонувати продовжити деякі з твоїх минулих фраз чи відповідей у цих інтерв'ю. Перша з твоїх думок така: "ЛГБТ, афроамериканці, українці — немає сенсу ділити людей. Я розділяю їх тільки на…" 

— Добрий і поганих?

— Так. Так і було. Ти так і відповів. "Думайте головою і припиніть…" 

— Пи**іти.

— Ти трохи подорослішав і тепер вживаєш такі слова, але тоді ти сказав "кидатись гівном". "Зробіть дороги в країні і дайте нам…"

— Зброю!

— Ну це ж давно було, тому тоді ти чомусь сказав "і дайте нам народних артистів".

— А зараз, якщо це вже державний телеканал, то дайте зброю. 135-й батальон потребує зброї. Чи навіть броні! Цього буде достатньо, якщо ви хочете, щоб наші хлопці билися, як тигри. І дайте нам Євросоюзу. Ми будемо захищати весь Євросоюз.

Дружба з Кузьмою

— Я знаю, що ти доволі тепло товаришував з Кузьмою. Іноді натрапляю на якесь із його інтерв'ю чи YouTube підтягне якихось його пророчих слів, і я  думаю, як би він у цій війні себе відчував, що б робив, де був.

— Мені запам'яталася історія на одному з українських фестивалів — або Zaxidfest, або "Файне місто". Був чи то 2014-й, чи то 2015 рік. Ми сиділи в одному з готелів на трасі, неподалік від міста. Була така мальовнича природа. Ми сиділи, прийшов Кузьмич і сказав до мене: "А ну, малий, посунься". Він сів, а я питаю, чи він буде їсти. Він сказав, що в нього своя дієта і попросив два світлих. Йому принесли два пива. Я запитав, що це за дієта така, а він: "Я не їм, я п'ю". Одне пиво він віддав мені, а інше лишив собі. Ми почали пити, а йому постійно телефонували волонтери або меценати — потік дзвінків. А потім він пішов, я допив своє пиво, а він не зробив жодного ковтка. Стакан так і лишився стояти повним через те, що йому постійно дзвонили, він весь свій час допомагав. 

Я не впевнений, що йому потрібно було б іти добровольцем. Мені здається, що він би колосально підтримав би країну своїми мотиваційними роликами, історіями та меседжем. Точно зробив би багато для забезпечення, бо в Кузьми були зв'язки.

Я нещодавно прочитав новину про те, що загинула його мама. Ти кожен день бачиш смерть, гинуть люди, але от чомусь, коли прочитав цю новину, я так засмутився. Бо це був ніби зв'язок ще.

— Так, мостик.

— Я можу ще смішне щось розказати. Працював я на телеканалі "М1", а Кузьма був продюсером гурту "Пающие Трусы", які мали їхати в Юрмалу на "Нову хвилю". Він мені каже: "Малий, їдеш зі мною". А я йому: "В мене навіть немає закордонного паспорта. Куди я поїду?". Це був приблизно 2007-й чи 2008 рік. Він когось набрав і я через тиждень забрав свій закордонний паспорт. Приїхали ми в Юрмалу, і він каже: "Ми завтра зранку летимо в Краків. У мене там концерт". А не було ж ніякого концерту. Дзвоню я своїм на "М1" і кажу, що завтра зранку лечу з Кузьмою в Краків, тому на ефір не попадаю. 

Вечір. Ми п'ємо. Зранку відкриваю очі через те, що мене хтось будить. Стоїть наді мною Кузьма з всім своїм волоссям і каже: "Давай-давай, літак на Берлін відлітає вже". — "Який Берлін? Ми ж у Краків мали летіти". — "Ми спочатку в Берлін". — "В тебе ж концерт в Кракові". — "Буде пізніше". Летимо ми в Берлін. Я заснув, а прокинувся вже в Берліні. Ми взяли тачку, смарт. Дуже швидко їхали, тому нас зупинили поліцейські. А Кузьмич дуже класно знав польську, тому виходить і починає грузити тих польською. А вони навіть не очікували, що з маленького смарта вийде такий велетень.

Я заснув в машині. Прокидаюсь, а він мені показує, де він жив, де не жив. Потім приїжджаємо на виступ. Я думав якийсь корпоратив чи щось подібне, а там фестиваль за містом і чотириста тисяч людей. Я не бачив кінця-краю. Виявилося, що вся група вже була заряджена, а ми запізнилися. Він спокійно вийшов і виступив. Кузьма був першою людиною, яка вивезла мене з країни.

В кінці Євген Галич та Олена Кравець зіграли в гру "Послухай це". В одного з учасників у навушниках гучно грала музика, і він мав вгадати по губах іншого учасника, назву якої пісні він промовляє. 

Гостями 25-го випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали найсильніші люди України, учасники "Ігор нескорених" — Володимир Товкис, Олександр Будько "Терен",  Володимир Гера. Також до студії завітав військовий та фронтмен гурту O.Torvald Євген Галич.

Проєкт "Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі і події, яка дозволяє трішки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Проект завоював серця українців. "Тихий вечір з Оленою Кравець" (повні епізоди та окремі сюжети) разом вже отримав понад 42 млн переглядів* на діджитал-майданчиках каналу "Дім" (YouTube, Instagram, Facebook, TikTok).

*Дані станом на 23.09.2023

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• 34 медалі на "Іграх нескорених" та розмова з принцом Гаррі: Володимир Товкис, Олександр Будько "Терен" та  Володимир Гера у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• Про Бориса Джонсона, Кирила Буданова та про те, як за допомогою них залетіти в TikTok: Влад Шевченко — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про глядачів, які не сміються, економію під час турів та сварки: "ВЕТЕРАНИ КОСМІЧНИХ ВІЙСЬК" у "Тихому вечорі з Оленою Кравець"
• "Шо там по донорству?": Данило Білий для "Тихого вечора з Оленою Кравець" пройшов увесь шлях донора
• Про того, хто створює хвилі, про проблеми суспільства та зміну назви свого шоу "20:23" за донат на ЗСУ: Євген Янович в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Осінньо-депресивний тур, заборонені теми для жартів та донька Олени Кравець у "Підкатах": Валік Міхієнко і Роман Щербан — гості "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Виступ перед шотландськими дипломатами та популяризація бандури: співачка KRUTЬ — гостя "Тихого вечора з Оленою Кравець"