Автентичний одяг, мисники та цибуляники: унікальна етнолабораторія "Баба Єлька" працює у Кропивницькому (ФОТО, ВІДЕО)

У Кропивницькому діє етнолабораторія "Баба Єлька" — це унікальний культурний простір, що об’єднує музей, дослідницький центр та майданчик для популяризації традицій Кіровоградщини. Вона виросла з однойменного волонтерського проєкту, заснованого у 2018 році. Про це в програмі "Міста" розповіла співзасновниця проєкту "Баба Єлька" Інна Тільнова.

Проєкт названо на честь реальної баби Єльки. Вона народилася 1915 року і жила в селі Розсохуватка Кіровоградської області.

"Баба Єлька — бабуся моєї подруги Світлани. І коли ми познайомилися зі Світланою, то звернули увагу, що в Кропивницькому втрачається українська ідентичність. Тоді це був ще Кіровоград, у центрі стояв пам'ятник Кірову. І ми, як молоді мами, переживали: у якому оточенні будуть рости наші діти? І що взагалі означає — бути мешканцем Кропивницького та Кіровоградської області, але водночас бути українцем? Яка мова, діалект, які страви ти можеш уявити, танці, пісні? Так склалося, що наші бабусі були носіями ідентичності, а ми у великому місті, — вже ні", — розповіла Інна Тільнова.

Після початку повномасштабної війни проєкт "Баба Єлька" набув особливої актуальності.

"Розуміти, зберігати, досліджувати. Ми зрозуміли, що нам потрібно просто зробити те, чого ми не зробили, коли були живі наші бабусі, дідусі. І ми почали їздити в експедиції по селах: записувати пісні, збирати автентичний одяг, начиння", — продовжила Інна.

Проєкт набирав популярності, і мешканці Кіровоградщини самі почали приносити речі своїх предків.

"Ось чоловіча сорочка з домотканого полотна. Нам її приніс хлопець, якому потрібні були гроші. Це початок століття, але для нас важливо, що вона місцева", — пояснила Інна.

Обличчями проєкту "Баба Єлька" стали три дівчини — Мотря, Гапка та Ярина. На фотографії 1927 року вони — красуні в місцевому вбранні, доповненому золотими прикрасами, кораловими намистами. Ці прикраси в період Голодомору 1932-1933 років вони обміняють на хліб.

У музеї зберігається хустка баби Галі з села Несватково. У період Голодомору її мама носила цю хустку на базар, щоб обміняти на склянку пшона.

"Така хустка була як знак певного статусу. Ось зараз iPhone, а тоді — коралове намисто, хустка", — уточнила Інна

"До чого ми ведемо? До того, що наші предки були благородними, багатими, модними. Якби не ворог. І 100 років тому, і зараз — це один і той самий ворог. Він знищував нас тоді і знищує зараз. Коли до нас приходять діти, ми їм кажемо, що якби не Збройні сили України, то нам би зараз не було про що говорити, не було що захищати. Дивіться, які рушники. Наші бабусі, навіть попри те, що вони жили, можна сказати, у російському рабстві, прагнули зробити красивою свою реальність. Навіть коли у них не було грошей, вони прикрашали своє житло, свій одяг, вони були великими естетами", — наголосила співзасновниця проєкту "Баба Єлька".

У волонтерському музеї зібрано багато начиння мешканців Кіровоградщини минулих століть. Наприклад, з однієї з експедицій привезли мисник — шафу для зберігання мисок.

Є цікавий прилад — арифмометр, прототип калькулятора.

В окремій кімнаті можна послухати пісні в автентичному виконанні, які записали під час експедицій.

"А ще, як уявити, що ці бабусі вже померли. І якби не ми, то ніхто б не почув їхні голоси", — зазначила Інна Тільнова.

У волонтерському музеї зберігається рушник, який не належить до Кіровоградської області. Він зі сходу України. Його передав снайпер 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій імені князя Святослава Хороброго.

"Він знайшов його на горищі будинку, де облаштовував позицію. Коли ми розгорнули цю посилку, ми були просто вражені. Звичайно, це не Кропивницький район. Це східна частина України. Але для нас цей рушник цінний ще й тим, що, бачите, жовта пляма? Ми думаємо, що саме там лежала буханка хліба. Швидше за все, це був весільний рушник", — пояснила Інна.

Проєкт "Баба Єлька" популяризує автентику Кіровоградщини й через комерцію. На їхньому сайті можна замовити репліки народного одягу.

Наприклад, спідницю з вишивкою орнаментами із села Високі Байраки.

Є й фірмова хустка "Баба Єлька".

"Такі хустки є, наприклад, у "Мадяра", у Залужного, у групи "Даха-браха", у Каті Чілі. Хустки створені в Кропивницькому", — розповіла Інна.

Найдорожча річ в інтернет-магазині "Баба Єлька" — корсетка з вовняної вінтажної тканини. Вартістю всього 7 000 гривень.

Також проєкт "Баба Єлька" відтворює рецепти традиційних страв Кіровоградщини. Їх можна скуштувати в кропивницькому ресторані "1708". Тут вам запропонують, наприклад, особливу гарбузову кашу, теплий салат із печеним буряком, маловисківську печеню (зі свинячими реберцями та картоплею), цибуляники (як картопляники, тільки з цибулі).

Ще з випуску проєкту "Міста", присвяченого Кіровоградщині:

• "Тут у 12 років я навчилася пити самогонку": alyona alyona показала місто свого дитинства
• alyona alyona оцінила переможні шанси LELÉKA на Євробаченні-2026
• У мене не кіровоградський суржик, а степовий діалект: alyona alyona розповіла про важливість українізації
• 4 передислокації та 6 переїздів: як Донецький держуніверситет внутрішніх справ працює у Кропивницькому (ФОТО, ВІДЕО)
• Акбар з 13 років навчає керувати дронами: як працює дронарня в Кропивницькому (ФОТО, ВІДЕО)
• Мобільні реабілітаційні модулі працюють при лікарнях в Україні — як виглядають (ФОТО, ВІДЕО)