Ziferblat готується до Євробачення: про сенс пісні, джерела натхнення та амбіції розповіли Даниїл та Валентин Лещинські

Гурт Ziferblat став відкриттям Євробачення-2024 і вже готовий перемагати у 2025 році. У студії "Ранку Вдома" Даниїл та Валентин Лещинські поділяться своїми планами та настроєм перед нацвідбором. А також розповіли, який сенс заклали у свою пісню, і коли чекати нові релізи від Ziferblat.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костянтин Октябрський.

— Ваш гурт існуєте 10 років, це так? 

Валентин Лещинський: Це так. Ми створили гурт ще в 9 класі, і так воно і тягнеться з того часу, але, насправді щось серйозне робити, я маю на увазі випускати пісні, ми почали аж у 2019 році.

— Торік на Євробаченні ви гучно заявили про себе, поступившись лише Jerry Heil та alyona alyona. Цього року вас називають фаворитами. Які у вас відчуття?

Валентин Лещинський: Ми зараз не в тому стані, як минулого року, коли були такими собі темними конячками. Цього разу ми прийшли перемогти, інакше який сенс? Загалом, ми не звертаємо увагу на всю цю історію із фаворитами. 

Ми знаємо, що маємо зробити і як. Всі ці “навколо рейтинги” — це класно, але для нас головне зробити так, щоб справдилися очікування.

Даниїл Лещинський: Загалом питання, що простіше, бути оцією темною конячкою, андердогом, як кажуть в спорті, чи фаворитом? На мою скромну думку, минулого року було простіше.

І хоча ми з братом і з нашим барабанчиком Федором вже дорослі, можливо, візуально багато хто дає нам років так 20, та насправді нам не так мало років (секрет скільки), і справлятися з тиском ми вміємо. 

— Ви кажете, що прагнете перемоги. Йдеться про Євробачення чи поки що про національний відбір?

Валентин Лещинський: Step by step. Минулого року у нас була ціль добре показати себе на національному відборі. І що було б з тією піснею (Place I Call Home, — ред.) минулого року на самому Євробаченні, я не знаю. Зважаючи на результат, який здобули Jerry Heil та alyona alyona.

Цього року ми зробили трек, сподіваючись на те, що поїдемо від України на Євробачення, щоб він грав там з правильної точки зору. Наша пісня — Bird of Pray — поєднала в собі багато і, мені здається, що вона буде дуже цікавою для європейського слухача. 

Загалом, наша мета, звісно, мати добрий вигляд на Євробаченні, але, в першу чергу, необхідно пройти національний відбір.

Даниїл Лещинський: Я б доповнив, що коли українці слідкують за Євробаченням, то питання навіть не в самому виконавці, питання в результатах, адже для України — це важливо. Це конкурс, в якому ми елітні представники. У всякому випадку так вважається. 

Звичайно, є відповідальність. Якщо ти вже мітиш на перемогу у національному відборі, то маємо розуміти, що показувати слабкий результат на Євробаченні просто не можна. Це може навіть вбити артиста в якомусь сенсі: і ментально, і по рейтингах.

Тому, ми беремо орієнтир на те, щоб зайняти там високі позиції.

— Просто з цікавості, чи ви думали над переможною промовою на головній сцені Євробачення?

Валентин Лещинський: Будь-яка переможна промова найкраща, коли йде від емоцій в момент, коли ти виграв.

Заготовити промову — це самонадіяно і не дуже красиво, як на мене, тому що відбір сильний, і чого ми маємо одразу таким займатися. І, як я і сказав, імпровізація під час оцього емоціонального піднесення, що ти виграв, зіграє краще. 

— З іншого боку, будь-яка імпровізація — це добре підготовлений момент.

Даниїл Лещинський: Дивіться, коли я ходжу в гарячий душ чи навіть сиджу у ванній, можна і так, то в голові багато чого перебираю. 

Дійсно, я можу намітити собі майбутню імпровізацію, але знаючи свій характер, я не вмію говорити коротко і постскриптумом, — просто не вмію. Тому, немає сенсу готувати імпровізацію.

Як і в акторській майстерності, в музичному мистецтві імпровізація так само не народжується нізвідки, її підготовлюють завчасно. Однак, я не пам'ятаю такого, щоб завчав промову і читав її із листочка на якихось преміях, як студенти у “Гарварді”. 

— Який сенс ви вкладаєте в цю пісню? Чи зрозуміють його європейські глядачі?

Валентин Лещинський: Річ у тім, що минулого року в пісні Place and Call Home у нас був сенс, і ми вирішили його не те щоб сильно перевигадувати, тому що — це меседж, який йде від серця. 

Цього року пробуємо подати той самий меседж через інші символи та образи. Якщо минулого року ми в лоб казали про місце, яке ти називаєш домом, то цього року пташка — символ безкордонності та свободи. 

Цьогорічну пісню я розділяю: у ній є музичний сенс, і словесний сенс. 

Якщо минулого року в нас була американізована пісня з британським присмаком, то цього року вона поєднала в собі народні мотиви, англомовну музику з корінням у 1970-х роки і сучасні штуки.

Ми хочемо показати Україну так, як вона звучала раніше і як вона звучить зараз, — об'єднати її традиції, як хтось каже у “вінігрет”, але насправді вона звучить складно в хорошому сенсі.

Своєю чергою словесний сенс про війну, надію, свободу та зміну темних часів на світлі.

Даниїл Лещинський: Це емоційна музична історія, яку треба слухати не один раз, тому що вона складена з різних частин, — її треба проживати емоційним інтелектом.

Валентин Лещинський: Минулого року мене надихнуло, що Nemo переміг з піснею, в якій була структурна (комусь вона була сумбурна), вона складалася з багатьох шматків.

Я зрозумів, що не існує конкретного формату Євробачення, і можна робити будь-що.

— Що ви слухаєте? На чому сформувався ваш музичний смак?

Даниїл Лещинський: Кривити душею не буду. Ми виросли переважно на західній музиці 1960-х, 1970-х років: британський та американський рок-н-рол.

Однак, насправді з раннього дитинства ми з бабусею (вона прививала нам перші смаки в музиці) слухали класичну музику: Густава Голста, Шопена, Шумана, Шуберт, Равель тощо. 

Питання в тому, що це все виросло з академізму в попкультуру. 

Євробачення зіграло не останню роль, бо в якийсь момент, ми побачили виступ Руслани у 2004 році, і я зрозуміли, що нічого поганого в попкультурі немає. Вона має свої яскраві фарби й структурою не сильно відрізняється від класичної музики: класно запакована, більш стильна і зрозуміла пересічному слухачеві.

— Коли чекати на нові релізи Ziferblat? 

Валентин Лещинський: Ми зараз сконцентровані на Євробаченні, але хочу, щоб люди розуміли, що це лише конкурс. Ми як існували до, так будемо існувати і після. 

Даниїл Лещинський: Я сподіваюсь (сміється).

Валентин Лещинський: Так, у нас буде новий альбом, думаю, вже цього року, тільки не знаю міні чи великий. Ми планували і англомовний, і українськомовний. Стосовно дат точно казати не будемо, але, так чи інакше, він вийде цього року, незалежно від результату національного відбору.

Читайте також: Навчіться розпізнавати брехню: канал "Дім" запускає шоу "Обман"