Заснований на листах 5-річному синові з передової: фільм "З любов'ю з фронту" Аліси Коваленко переміг на кінофестивалі в Косово

Документальний фільм "З любов'ю з фронту", відомий у міжнародному прокаті як "Мій дорогий Тео" (My Dear Theo), української режисерки Аліси Коваленко отримав головну нагороду в номінації Human Rights Dox кінофестивалю DokuFest у Косово. Про це режисерка повідомила у Facebook, передає "Дім".

DokuFest — це міжнародний фестиваль документального та короткометражного кіно, який з 2002 року проводиться щорічно на початку серпня в косовському місті Призрен. Цьогоріч подія відбувалася з 1 по 9 серпня.

Аліса Коваленко розповіла, що під час фестивалю вона багато спілкувалася з різними людьми про війну, яка була в Косово 25 років тому, а також про теперішню війну РФ проти України.

"За ці дні я дуже чітко відчула, як за яскравим, барвистим життям Призрена, за цими прекрасними пейзажами, горами і обличчями ховається пам'ять про війну. Ми багато розмовляли з різними людьми про спогади про війну, яка сталася тут 25 років тому, і про нашу війну в Україні зараз, і відчули багато спільного. Я також почула від молодих людей, що всі ці історії про війну, розказані їхніми батьками, як і раніше, дуже живі в пам'яті молодого покоління. Мене це дуже зворушило, тому що насамперед за допомогою "Мій дорогий Тео" ми хотіли побудувати міст пам'яті між нами, батьками, які пішли на фронт, і нашими дітьми. І я дуже хочу, щоб попри біль ці спогади стали для нас джерелом світла в ці темні часи", — наголосила режисерка.

Аліса Коваленко почала документувати війну у 2014 році, під час початку вторгнення Росії в Україну. Тоді їй було 26 років, вона побувала в найгарячіших точках на Донбасі, в тому числі разом з "кіборгами" в Донецькому аеропорту, і зняла свій дебютний повнометражний фільм "Аліса в країні війни".

У 2022 році з початком повномасштабного російського вторгнення Аліса вступила до лав Української добровольчої армії. Фільм "З любов'ю з фронту" заснований на листах, які Аліса на передовій писала своєму синові Тео.

"Синові тоді було п'ять років, і мені хотілося зберегти пам'ять про наш досвід, поділитися своїми відчуттями. Мені здавалося, що важливо говорити з дітьми про нас, про наш досвід як батьків, які пішли на фронт воювати. Я знімала зовсім не для того, щоб це стало фільмом, а просто для пам'яті, для сімейного архіву — щоб зберегти щось, якісь фрагменти нашого повсякденного життя на фронті. Власне, з цих елементів — листів і маленьких знятих фрагментів — склався фільм "З любов'ю з фронту", — розповіла режисерка в інтерв'ю телеканалу "Дім".

Читайте також: Фільм-звернення до сина "З любов'ю з фронту": інтерв'ю з режисеркою Алісою Коваленко