Понад 500 тис. звернень за пів року: як війна вплинула на ментальне здоров’я українців, розповіла Наталія Гусак

Від початку року понад 586 тис. українців звернулися по психологічну допомогу. Найчастіші причини — тривожність, депресивні стани, емоційне виснаження та порушення сну. При цьому кожен шостий пацієнт — дитина. Про те, як оновилася система психологічної допомоги в Україні, чи достатньо нині кваліфікованих фахівців та як сімейний лікар може стати першим кроком до відновлення ментального здоров'я, в ефірі програми “Ранок Вдома” розповіла голова Національної служби здоров'я України Наталія Гусак.

— Чим ви пояснюєте те, що від початку року по допомогу звернулися вже понад пів мільйона українців? І це тільки ті, хто не посоромився заговорити про свій стан.

— Насправді нам необхідно згадати, що до повномасштабної війни ми впродовж кількох років жили в умовах пандемії COVID-19, де також була порушена будь-яка можлива соціальна адаптація. Далі дався взнаки акумулятивний ефект війни, коли ми втрачаємо відчуття безпеки, і де тривога — це звичайний стан. 

Якщо людина почувається погано один раз на тиждень, це ще відносно здорова ситуація.

Згодом ми побачили, що українці не зможуть упоратися з цим самостійно. Безумовно, держава мала реагувати, і такою реакцією стала Всеукраїнська програма Олени Зеленської "Ти як?", покликана дати людям відчуття нормальності та заохотити турбуватися про своє психологічне здоров'я.

Адже суспільство поділене на дві частини. Одна частина постійно займається самолікуванням: шукає можливості призначити собі ліки, ставить діагнози й думає, куди звернутися — починаючи від інстаграм-шарлатанів і закінчуючи ChatGPT. Інша частина — це люди старшого віку, у головах яких ще багато стигми про те, що проблеми з психологічним здоров'ям можна пережити самотужки й загалом цим не перейматися.

Тому пів мільйона українців, які звернулися по допомогу — це ще не остаточна цифра, до кінця року їх буде більше. Це наслідок двох головних причин. Перша: ми вже кілька років живемо в умовах страшної війни — найбільшої в Європі. 

У країні немає жодного безпечного місця: навіть якщо вночі нас не бомблять, завжди є хвилювання за близьких на фронті або за тих, хто вимушено виїхав у пошуках безпеки. Порушені всі можливі соціальні процеси — від навчання до роботи.

І друга причина: ми долаємо стигму. Міжгалузева програма "Ти як?" дає свій результат, адже психологічне здоров'я стосується не лише медицини — на медицину припадає невеликий відсоток. Це інтегроване поняття: ми маємо турбуватися про психіку і в освіті, і в соціальній сфері, і в оборонній галузі серед військових. 

Усе це дає свій результат: правильні кроки дозволяють виявляти проблеми раніше й не доводити їх до кризових станів, які коштують значно дорожче як економіці, так і самій людині.

— Збільшення звернень — це результат зростання рівня стресу чи все ж таки свідомого подолання стереотипів?

— Ще з часів ковіду я пам'ятаю тезу про те, що страх забирає розум. Ковід був чимось невизначеним, людина не знала, чого очікувати й як реагувати. 

Тоді люди більше замикалися в собі й не знали, де шукати допомогу — зокрема й те, що ця тривога позначається на ментальному здоров'ї. 

У той час наша електронна система охорони здоров'я не фіксувала такої кількості звернень, та й інструментів для спрощення цього вибору ще не існувало. Зараз система побудована так, що людині навіть не обов'язково свідомо говорити про свої страхи. 

Інтеграція турботи про психічне здоров'я на первинну ланку — до сімейного лікаря, педіатра чи терапевта — зробила сімейного лікаря головною точкою входу. Ви можете прийти просто з фізичним симптомом — коли болить горло або відчувається слабкість. 

Кілька тисяч сімейних лікарів, які пройшли сертифіковане навчання за програмою ВООЗ mhGAP, підхоплять цей стан. Вони обов'язково запитають: "Як ви? Як ви спите? Чи є тривожність? Чи з'явилися якісь шкідливі звички?". На Асамблеї ВООЗ такий підхід визнано нашою сильною стороною, яку згодом запозичуватимуть інші країни. 

Дестигматизація відбулася непомітно для самих українців: говорити про своє психічне здоров'я стало нормою. Це більше не просто розмови про панічні атаки з кимось на кухні. 

Наприклад, я нещодавно спілкувалася зі звичайною сімейною лікаркою у селі на Чернігівщині, яка пройшла програму mhGAP. Це село розташоване трохи глибше в центральній частині країни, де немає такої кількості обстрілів, як у прикордонних областях, але туди переїхали внутрішньо переміщені особи (ВПО).

Вони приходили по допомогу через свої фізичні нездужання. І сімейна лікарка каже: "Знаєте, раніше я навіть не знала, як говорити з такими людьми про їхній емоційний стан". А після цієї програми, за її словами, для неї стало нормою запитувати їх про це. Так вона поступово з'ясувала, що одна мати вже кілька діб поспіль не спить і що її потрібно направляти далі — на амбулаторний рівень.

Найголовніше, що ця дестигматизація відбулася дуже природно. І це правильно, бо якби в такий тривожний час, коли ми повністю втрачаємо відчуття безпеки, хтось нав'язливо твердив: "Та зверніться до психолога, та зверніться до психотерапевта!", це викликало б опір.

Тому я хотіла б через ваш канал ще раз звернутися до українців. Ми бачимо це не лише по ментальному здоров'ю, а й по хронічних захворюваннях: зростає кількість людей із серцево-судинними патологіями, що є прямим наслідком постійного стресу й напруги в нашому житті.

Важливо тримати своє здоров'я на контролі, і найбільше в цьому допоможе сімейний лікар. Хто ще не обрав свого лікаря — будь ласка, зробіть це. Приходьте частіше, консультуйтеся та турбуйтеся про себе, це зараз найголовніше.

— Кожен шостий пацієнт, який звертається по допомогу, — дитина. Чи вистачає сьогодні в Україні кваліфікованих фахівців, зокрема в дитячій психології?

— Якщо сказати, що країна була повністю готова до цієї потреби, я буду нечесною. 

До таких викликів, як широкомасштабна війна і різкий стрибок попиту на послуги турботи про психічне здоров'я, бути заздалегідь підготовленими в повному обсязі просто неможливо. 

Звісно, певні кроки робили й раніше. Наприклад, коли формувалася Програма медичних гарантій і Національна служба здоров'я України почала закуповувати послуги з лікування онкозахворювань, ведення вагітності, пологів чи реабілітації, ми вже тоді інтегрували в них психологів. Адже розуміли, що психологічний стан треба враховувати в багатьох напрямках фізичного здоров'я.

Але ми усвідомлювали: клінічних психологів, психотерапевтів і психіатрів для такої багатомільйонної країни все одно недостатньо. І на стрімке зростання попиту довелося реагувати швидко.

Саме тому була розроблена та сертифікована програма Всесвітньої організації охорони здоров'я mhGAP, яка супроводжувалася ініціативою першої леді "Ти як?". Мета — надати знання тим, хто є першою точкою контакту з пацієнтом, а саме сімейним лікарям. Це дозволяє вчасно виявити проблему й правильно скерувати людину: десь надати допомогу на рівні сімейних лікарів, а десь — направити до вузького фахівця.

Утім, коли ми розширюємо інші напрями — скажімо, створюємо центри ментального здоров'я на амбулаторному рівні й відкриваємо психіатричні відділення у звичайних районних багатопрофільних лікарнях, відходячи від старої радянської системи з її асоціаціями про "каральну психіатрію", — дефіцит кадрів відчувається. Тому держзамовлення та державна політика зараз сформовані так, щоб у перспективі збільшити кількість таких працівників.

І скажемо відверто: усе пережите не зникне з наших голів у той самий момент, коли настане справедливий мир. Це залишатиметься з нами ще багато років. 

Тож важливо будувати систему, яка підхоплюватиме людину поруч із її домом, адже до цивільного життя повернеться понад мільйон захисників і захисниць, які пережили набагато страшніші миті війни, ніж цивільні. І їм потрібна буде ця підтримка.

— Послуги приватних психологів чи психотерапевтів часто коштують дорого. Наскільки психологічна допомога сьогодні доступна пересічному українцю в межах державної системи?

— Фінансовий бар'єр завжди зупиняє. Не володіючи інформацією, люди часто відмовляють собі в лікуванні, бо вважають, що це занадто дорого. Держава це розуміє, тому в Програмі медичних гарантій ми посилюємо фінансову складову цього напрямку.

Майже 5% від загальних видатків на систему охорони здоров'я іде саме на напрям ментального здоров'я — це відповідає рівням європейських країн.

Це покриває первинну та амбулаторну допомогу, стаціонарне лікування і навіть програму "Доступні ліки", за якою препарати за електронним рецептом можна отримати безоплатно або з невеликою доплатою.

Ми говоримо не лише про загальний обсяг фінансування: йдеться про те, що ми чудово розуміємо конкуренцію на ринку. Нам дійсно необхідно залучити фахівців, які працюють у цій системі, до закладів, законтрактованих Національною службою здоров'я України (НСЗУ), аби вони надавали послуги безоплатно для пацієнтів.

Тому, формуючи тариф чи вартість медичної послуги за цим напрямом, ми обов'язково враховуємо цей чинник і розуміємо, що він має бути ринковим. І ми бачимо, що приватний сектор, який контрактується з НСЗУ, вважає наші тарифи цілком конкурентними й готовий працювати з людьми за цими розцінками.

І тут важливо ще раз наголосити для людей: держава подбала про те, щоб ви мали доступ до сервісів, які піклуватимуться про ваше здоров'я. 

— Як людині дізнатися, куди саме вона може звернутися по безоплатну допомогу?

— Першою точкою контакту є сімейний лікар. Якщо він побачить, що вам потрібна амбулаторна спеціалізована допомога — тобто консультація психолога чи психотерапевта в поліклініці або центр ментального здоров'я, — чи якщо розлади потребують стаціонарного лікування, він надасть відповідне направлення на амбулаторний або стаціонарний рівень.

Але цей напрям специфічний: ми розуміємо, що стигма досі існує, тому можна отримати допомогу навіть без направлення й без сімейного лікаря. У нас є гаряча лінія НСЗУ за номером 16-77, куди можна зателефонувати, а наші оператори підкажуть найближчий законтрактований заклад.

Окрім того, для молоді це взагалі не проблема: на сайті Національної служби здоров'я України є інтерактивна мапа у вигляді дашборду. Там можна відфільтрувати заклади за спеціалізацією лікаря чи за вашою геолокацією. 

Читайте також: Психологічна допомога стає доступнішою: що пропонують Центри життєстійкості