Чому люди бояться сказати "ні" — відповідь психологині Віри Романової

Багато людей у повсякденному житті стикаються із дефіцитом власного часу через нездатність відмовити іншим. Прагнення допомагати всім навколо нерідко сприймають як виснажливу жертовність або прояв слабких кордонів, але це явище має глибші психологічні корені. Про те, чому людям важко казати "ні" та як відрізнити травматичну потребу схвалення від здорової взаємопідтримки, в рубриці “Точка рівноваги” в ефірі програми “Ранок Вдома” розповіла психологиня Віра Романова.

Фахівчиня зазначила, що базова причина нездатності відмовляти часто полягає у прагненні отримати увагу та страху бути відкинутим соціумом.

"У більшості з нас є бажання подобатися іншим людям, і є так звані "люди-плізери" — ті, хто прагне уваги, вшанування своєї особистості, хоче, щоб усі помітили, що вони існують. Часто це про наше травматичне дитинство і те, чого ми недоотримали. Друга причина — це страх, що тебе викинуть і через твоє "ні" більше не прийняють у цьому соціумі, що до тебе більше не звернуться і ти будеш непотрібним", — пояснила Віра Романова.

Водночас психологиня застерігає від поспішних висновків щодо тих, хто постійно опікується іншими. Прагнення ділитися ресурсом, особливо у складні часи, є ознакою внутрішнього благополуччя.

"Людина, яка здатна допомагати іншій і має на це сили, час та увагу — насправді благополучна, тому що має людей, яким хочеться допомогти і тих, хто приймає це. А от намагаючись "врятувати" подругу чи близького і сказати: "Ай-яй-яй, скороти кількість людей, якими ти опікуєшся", ми самі перетворюємося на таких же "помагайок", — наголосила експертка.

За словами Віри Романової, особисті кордони потрібні саме для того, щоб усвідомити власну ідентичність і з легкістю пропонувати світу взаємодію, залишаючи за іншими право погодитися або прийняти їхнє "ні" без страху втратити зв'язок.

Читайте також: Особисті кордони — це не егоїзм: навіщо вони потрібні насправді, пояснила психологиня