Втратив на війні ноги, але не бажання боротися: історія пілота аеророзвідки Михайла Собка

Михайло Собко був оператором безпілотника, поки не отримав важке поранення на Харківщині. Лікарям частково вдалося відновити зір бійця, але врятувати ноги не змогли. Попри це, захисник прагне продовжувати допомагати побратимам та бути корисним у тилу. Однак перш ніж повернутися до активного життя, йому необхідно пройти остеоінтеграцію. На жаль, класичне протезування захиснику не підходить.

Дізнавайтеся більше про українського героя — у сюжеті "Ранку Вдома".

Михайло Собко — пілот аеророзвідки легендарного батальйону “Птахи Мадяра”. Попри важке поранення та ампутацію ніг, боєць мріє як найшвидше відновитися та повернутися на фронт. 

“Допомагати своїм хлопцям, своєму підрозділу, але в такій мірі, щоб не бути їм тягарем. Можна допомагати в тилу, можна приймати та навчати нових хлопців, можна підготовлювати техніку до виїзду, тому що хлопці приїжджають з бойових та просто падають спати, а потрібно ж все замінити та підготувати. Тому роботи багато і її має хтось виконувати”, — наголошує Михайло Собко.

Нині в будинку Михайла живуть загарбники, адже його рідні Олешки на Херсонщині окуповані росіянами. Воїн пригадує, що перед початком великої війни приїхав додому у відпустку з Німеччини, де працював водієм, а 24 лютого 2022 року прокинувся від вибухів. 

“Десь з 4:00 до 6:00 небо було вкрито ракетами. О 9:00 з Криму пішли танки, колони орків. Наші хлопці вже були розбиті, мало було підрозділів, які захищали, але боротися з авіацією… Ми бачили, як заходили орківські літаки”, — розповідає чоловік.

Ворог переважав у техніці та особовому складі. Після запеклих боїв росіяни окупували містечко і почали там хазяїнувати. Забирали у місцевих харчі, автомобілі та шукали українських військових. 

“На жаль, коли у твій дім приходить ворог, надіятися на те, що можна пригостити його кавою і все уляжеться — так не вийде. Він хоче каву, потім хоче вашу машину, а потім хоче ваш будинок. Ви перестаєте бути власником свого життя та свого майна”, — говорить Михайло.

Через півтора місяця Михайлу разом з родиною вдалося виїхати до Миколаєва. Там він пішов добровільно до війська. Служив розвідником та брав участь у звільненні Херсона.

“Було радісно. Була велика надія, що тиждень-два і ми перейдемо на лівий берег Дніпра. На жаль, розуміння, що ворога багато, а нас мало, не було. Сприйняття цього прийшло, напевно, десь через рік війни, коли вже дуже багато хлопців втратили”, — ділиться захисник.

Коли на фронті з'явилися дрони, Михайло почав керувати безпілотниками, тоді він побачив справжній масштаб війни.

“Таке враження, що до цього були закриті очі. Коли лінія фронту відкривається на відстань в 50-100 км, ти розумієш, що все зовсім не так, але тепер можна було попереджувати свої підрозділи про те, що наступає ворог”, — пояснює він.

Поранення захисник отримав на Харківщині. Автомобіль, в якому їхав Михайло разом з побратимами, наскочив на протитанкову міну. Лікарям вдалося частково повернути зір бійцю, але на жаль, не вдалося врятувати ноги.

Тепер захисник чекає на остеоінтеграцію, а класичне протезування йому не підходить через високу ампутацію лівої ноги. 

“Ходиш запротезований, але щось пішло не так — і ти знову на візку, а остеоінтеграція дає змогу ходити на протезі 24/7. Ноги — не запарюються і нема усихання. Все робить культеприймач. Ти можеш ходити в душ на своїх двох ногах. Ти можеш плавати, не знімаючи протези”, — наголошує військовий.

Щодня воїн тренує м'язи, відтискання на брусах — його улюблене заняття. Він вправно відтискається десятки разів і переходить виконувати інші вправи.

Поруч з ним — фізичний терапевт реабілітаційного Центру "Титанові" Євгеній.

“Нам дуже важливо для Михайла, для його реабілітації — це обсяг руху, оскільки він користується кріслом колісним. Поки ми не зробили протезування, формуватиметься контрактура в суглобах. І для того, щоб не допустити її формування, нам потрібно розробляти колінний суглоб правої ноги, кульшовий правої та кульшовий лівої ноги, аби це потім не заважало йому ходити", — пояснює терапевт.

Михайло з нетерпінням чекає на остеоінтеграцію та мріє про перемогу України. За його словами, здолати російського агресора українцям, допоможуть єдність та розуміння ситуації. 

“Коли люди кричать "Слава Україні!", "Все за Україну!", але тільки на камеру — це зовсім не патріотизм. А хлопці, які щось роблять, вони не грають на камеру. Вони беруть, роблять, і їхню роботу видно. Я вірю, що ніхто не хоче вмирати, але люди — це ваш дім. Це ваша земля, це те, що вам дано Богом і батьками. Втримайте його, і все буде супер”, — акцентує Михайло Собко.

Якщо хочете підтримати Михайла на шляху до відновлення й повноцінного життя — скануйте QR-код і долучайтеся до благодійної ініціативи.

Читайте також: Викрадення, катування, незаконні вироки: тисячі українських цивільних перебувають у російському полоні