Відродження старого українського фанку та соулу: інтерв'ю з музикантами гурту "МОВА"

Музиканти гурту "МОВА" зібралися під час повномасштабної війни, аби відроджувати і популяризувати музику в стилі українського фанку, соулу та навіть прогресивного року. До студії "Ранку Вдома" завітали вокалістка Ольга Стеценко, гітарист Мар'ян Карпінський і перкусіоніст Андрій Юськевич, аби розповісти про улюблену музику та важливість відроджувати класику.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Коли ви почали творити разом і як би ви охарактеризували свій стиль? 

Ольга Стеценко: Гурт "Мова" зібрався під час повномасштабної війни. Більша частина колективу познайомилась у Львові. От ми, наприклад, з Мар'яном так і зустрілися — на вечорах імпровізації. Згодом, коли вже більшість учасників повернулася до Києва, а дехто переїхав зі Львова до Києва, ми вирішили грати саме ці композиції. Назва "МОВА" — це акронім від імен учасників: Мар'ян, Ольга, гітарист Вадим, який зараз долучився до ЗСУ, і Андрій. П'ятого листопада виповнюється два роки, як ми відіграли свій перший концерт. 

— В якому стилі ви працюєте? 

Ольга Стеценко: Ми працюємо з пластом музики від 1960-х по 1980-ті роки. Переважно фанк, який українські музиканти писали і виконували у 80-х роках. Розбираємо також джазові композиції і в стилі соул, як от "Ніч над Карпатами" Назарія Яремчука. Є навіть прогресивний рок. Тому ми не можемо виокремити один стиль. 

— Чому саме такі стилі обрали? Чим вони вам імпонують? 

Ольга Стеценко: Як професійні музиканти ми задались питанням: "А що було до?". У нас є пласт українських народних пісень, потім прогалина, а потім вже 2000-ні. Ми почали шукати, що грали українці під час тієї прогалини, і знайшли такі гурти, як ВІА "Кобза", ВІА "Смерічка", ВІА "Ватра", репертуар Яремчука. Саме вони грали фанк. Від першої композиції, яку ми відкопали, ми були в шоці. Я особисто не вірила, що це писалось у нас. А було зазначено: "Буковина, 1975 рік". 

Нас зацікавило, чому цю музику не знають. У Радянському Союзі вона була репресована, заборонена до виконання і знищена. Нав'язувалося, що тільки російське красиве, а українське меншовартісне і просте. А ці композиції натомість дуже красиві, вони складні, вишукані і є черговим підтвердженням того, що ми не меншовартісні і не дурні. У нас дуже багато красивого надбання, яке просто треба згадати. 

— Як ви виконуєте ці класичні композиції: наближено до оригіналу чи дозволяєте собі сміливі кавери? 

Мар'ян Карпінський: Ми намагаємось виконувати кожну пісню максимально наближено до оригіналу. Звісно, що наш склад не такий, як у багатьох гуртів того часу. Тоді бували склади по 10 людей, були електробандури, були електрогітари, хори записувались, багато композицій були записані з симфонічними оркестрами. Нас всього четверо, тому ми адаптуємо все, але намагаємося максимально точно передати всі нюанси з оригіналу. 

Сміливі кавери у нас, звісно, є. Як от доволі незвичне аранжування "Червоної рути", яке люди по-різному сприймають. Є аранжування пісні "Як тебе не любити, Києве мій". 

— З якої пісні почалася любов кожного з вас до музики того часу? 

Ольга Стеценко: Коли я віднайшла для себе цю музику, то моя бабуся розповіла, що у свої 16-17 років танцювала під пісні, які я зараз виконую. У мене особисто шок викликала композиція "Дівчина мила" 1977 року ВІА "Водограй". Там є дуже серйозний, солідний роковий ритм, риф! 

Мар'ян Карпінський: Я родом із західної України і в дитинстві багато пісень чув, але саме шок викликала теж "Дівчина мила". Після того я почав слухати більше музики. Справжнє захоплення і любов до цього періоду виникло, коли я почув аранжування "Тільки раз цвіте любов" і "Запроси мене у сни" з симфонічним оркестром. Я усвідомив, що це потрібно відроджувати і показувати всім. Всі це мають знати! 

Ольга Стеценко: 10 листопада ми даємо концерт у Львові, а 17 грудня — у Києві. Ми доповнюємо програму джазовими композиціями, готуємо слухачам уже знайомі їм пісні і нові.

Читайте також: "Героїчні казки": про історії українських захисників, що надихають, говоримо з авторкою книги