"Відчувала, що це не моє": про відмову працювати у Росії розповіла українська оперна співачка Вікторія Лук’янець

Вікторія Лук'янець. Фото: kanaldim.tv

На початку 1990-х всесвітньо відома українська оперна співачка Вікторія Лук’янець відмовилася від співпраці з Большим театром та Маріїнським у Росії. Про причини свого рішення вона розповіла у програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім".

“Мене брали, а я не пішла. В Большой театр (найбільший в Росії театр опери та балету, розташований у Москві, — ред.) брали, в Маріїнський (театр опери та балету в Санкт-Петербурзі, один з найвідоміших в РФ, — ред.). Я маю якесь таке дивне сьоме відчуття. От зараз багато працюю з іноземцями — з американками, японками, і навчилася цьому слову — instinct. По-нашому це інтуїція, а вони це слово не розуміють. Німці говорять — bauch gefühl (у перекладі — відчуття животом, — ред.). Ось таке вроджене відчуття у мене є. Чи від землі нашої, чи від родини. Я не знаю, але воно є. Причому по життю теж, не тільки щодо професії чи мистецтва. Я відчувала, що це не моє”, — розповіла співачка. 

У Москві Вікторія Лук'янець виконала оперу “Царева наречена” Миколи Римського-Корсакова та ще кілька відомих творів. 

“Але я відчувала, що я там не своя, я — не вдома. Якщо вже кудись їхати, то їхати туди, де я можу відбутися як митець, як співачка, а інакше для чого все міняти?”, — поділилася гостя програми. 

Вона також розповіла про один інцидент, який її вразив у Маріїнському у Санкт-Петербурзі. 

“Мене вразив один дуже, дуже неприємний момент. Коли Валерій Абісалович Гергієв (російський диригент, — ред.) після мого виступу в опері “Чарівна флейта” Моцарта (арія "Цариця ночі", — ред.) мене запросив, сказавши “Я вам даю і квартиру, і ролі, і все”, сидів переді мною, поклавши ноги на стіл. А у нас виховання яке? У нас кожний жест, кожний рух мають велике значення. Мене це відштовхнуло відразу. Я зрозуміла, що це не моє”, — розповіла співачка.

Вона тактовно відмовилась від пропозиції співпрацювати. 

“Я сказала, що у мене є запрошення на прослуховування у Віденську оперу. “Царицю ночі” я виконувала у Маріїнському в лютому, а прослуховування мало відбутися у квітні. Уявляєте? То пусто, то густо. Тоді я сказала: “Дуже вам дякую, але дам відповідь після мого прослуховування 21 квітня. На що він мені відповів: “Ага, не треба”. Вже згодом, у 1995-му, він комусь сказав, що, мовляв запрошував мене, але більше не буде, бо “виростив свою” [артистку]”, — поділилася Вікторія Лук’янець. 

Читайте також:

Медіа-партнери
Прямий ефір