У Литві, Франції та Британії видадуть українські історії — перелік книжок

У Литві вийде друком книжка "Потяг прибуває за розкладом" письменниці, редакторки та журналістки Марічки Паплаускайте, у Великій Британії зʼявилась збірка оповідань "Мої жінки" письменниці, журналістки та волонтерки Юлії Ілюхи, а у Франції — "Життя на межі" філософа, есеїста та перекладача Володимира Єрмоленка та письменниці і літературознавиці Тетяни Огаркової. Про це пише “Читомо”, інформує “Дім”. 

У Литві вийшла книжка “Потяг прибуває за розкладом” Марічки Паплаускайте. Видання отримало назву Traukinys atvyksta laiku. Ukrainos žmonių ir geležinkelių istorijos (“Потяг прибуває за розкладом. Історія людей та залізниці України”) і стало першим іноземним перекладом книги.

Переклад литовською мовою здійснив Вітас Декшніс. Книжка опублікована за підтримки Українського інституту книги.

"24 лютого 2022 року українські залізничні станції стали одночасно прикриттям і головною мішенню для ворога, а залізничники — захисниками держави, відповідальними за евакуацію населення країни. Пунктуальність рейсів перевершила графіки європейських країн: залізничники негайно ремонтували зруйновані страйками колії, відкривали нові залізничні колії, розповсюджували ліки та продукти харчування у вагонах. Залізничники допомогли евакуювати з України понад 4 млн людей, а також 115 тисяч собак, котів та інших домашніх тварин. Хроніка розкриває не лише талант письменниці, а й автентичну мову мешканців, чорний гумор часів війни та дух опору — історії українців твердо говорять: залізниці досі працюють за графіком", — йдеться в анотації. 

Філософський репортаж “Життя на межі: Україна, культура та війна” Володимира Єрмоленка вийшов у Франції під назвою La vie à la lisière. Être ukrainien aujourd’hui (“Життя на межі. Бути українцем сьогодні”). Переклад здійснила Луїза Анрі.

"Війна змінює найбазовіші виміри людського існування: сприйняття часу й простору, уявлення про красу й любов, про дім і смерть. Вона також породжує нові поняття — як-от "загробне життя": стан людини, яка вже все втратила. Чому ж період руйнування й крайньої індивідуальної та колективної вразливості водночас висвітлює силу довіри до ближнього й потребу в поезії? Спираючись на свої поїздки в спустошені зони бойових дій, почуті там історії, власні спостереження та зустрічі, автори творили цей пронизливий філософський свідчий текст. Це водночас вікно в реальність і ода літературі — спроба осмислити й передати уроки життя на межі, “у тому місці, де життя вперто бореться за себе і за кожен належний йому міліметр”", — йдеться в анотації.

Збірка короткої прози “Мої жінки” Юлії Ілюхи вийшла у Британії в перекладі, який здійснила Ганна Левів — це вже 14-й переклад видання.

"Це вражаючий і рідкісний роман, що складається з серії гострих новел про жінок, які зіткнулися з незліченними жорстокостями війни. Він передає голоси і руйнівні переживання тих, кого змусили замовкнути, тих, хто втратив близьких, тих, хто боровся і витримав, і тих, хто зламався. Завдяки оригінальному стилю та поетичній повторюваності безіменні героїні розповідають лаконічні та емоційно заряджені історії, що відтворюють життя під час війни в Україні з болісною інтенсивністю, яка водночас глибоко зворушує", — йдеться в анотації до видання.

В Україні книжка-білінгва (українською та англійською) вийшла у 2024 році та отримала нагороду Книга року ВВС.

Читайте також: Письменника Андрія Любку відзначили польсько-литовською премією імені Єжи Ґєдройця