Свято наближається: чи етично святкувати під час війни — роз'яснення психотерапевта

"Свято наближається, але фронт — також". Такі фрази дедалі частіше можна зустріти у соцмережах. До Різдва та Нового року — лічені дні. І в українському суспільстві знову постає закономірне питання: чи доречно святкувати під час війни?

Чи варто святкувати, і якщо так, то як зробити це етично, у "Ранку Вдома" розповів психотерапевт, соціальний психолог, засновник проєкту "Як ти, брате?" Антон Семенов.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Чи важливі свята для військових, і чи варто їх святкувати цивільним в той час, коли наші захисники продовжують виборювати нашу незалежність на фронті?

— Відповідь беззаперечна — це потрібно. Це просто необхідно.

В проєкті "Як ти, брате?" ми постійно проводимо дослідження — і серед військових, і серед цивільних. Останні півтора року ми постійно додаємо питання про системну втому, вигоряння від морально-психологічного стану і факторів, з яким це може бути пов'язано.

І ми побачили дуже важливу закономірність: ті, хто готується до свят, і ті, хто святкують, почуваються набагато краще.

— Але у багатьох батьки на фронті, діти святкують без них. Чи не буде таке святкування нагадуванням, що в цей день родина не разом?

— Ми бачимо тут два аспекти. По-перше, коли люди святкують, коли твої рідні святкують — це сигнал, що вони справляються. Це заспокоює, це підтримує.

Тобто, якщо ти знаєш, що твоя родина святкує, тобі спокійніше. Дуже багато військових нам про це розповідали.

А по-друге, це ж привід залучити рідних попри відстань, щоб свято було загальним. Поширена практика, коли діти готують свята і залучують своїх батьків, наприклад, через відео.

Нещодавно в нас був випадок: діти в школі готували свято, яке присвятили батькові одного з учнів. Вони розпитали, які в його підрозділі бували історії, а потім у ролях зіграли і записали відео. Сміявся весь підрозділ, бо все було дуже впізнавано.

Головне, що надає свято, — це міцний фактор об'єднання.

— А як взагалі правильно святкувати? Може, є якісь загальні правила, як треба святкувати зараз українцям?

— Це дуже особиста річ. Але певні закономірності очевидні. Ну, по-перше, свята — це радість. Тобто треба приділити певну увагу тому, щоб це радувало. Тобто потрібно дотримуватися аспектів, які можуть принести радість тобі чи твоїм близьким.

По-друге, це така межа від одного проміжку часу до іншого. Тому приділити увагу підсумкам і планам — це завжди дуже добре.

По-третє, повинна виконуватися головна функція свята — об'єднання. От і треба подумати, що може об'єднати, яка спільна дія, яка спільна активність. Тобто все, що спрацює на згуртованість, буде добре.

Взагалі дуже важливо робити подарунки близьким. Це, напевно, головна порада. Придумайте щось особисте і подаруйте близьким людям, щоб це їх потішило, щоб підтримало, об'єднало тощо.

— А кого може образити чи збентежити святкування?

— Збентежити те, що інші люди святкують, може тільки ту людину, якій самій не вистачає свята, не вистачає радості. І тут дуже важливий момент, що треба дивитися на людей навколо. І якщо є ресурс, якщо є можливість — таким людям теж подарувати трошки тепла: привітати, зробити маленький подаруночок.

Головне, щоб це йшло від душі. І тоді тепла в нашому суспільстві стане більше.

— Чи на часі сьогодні дорогі подарунки?

— Тут треба зважувати — витрати та радість.

Тобто в ідеалі: менше грошей — більше радості.

Це залежить уже від вашої фантазії. Тобто ми цю різницю перекриваємо душевним теплом, тим, скільки свого часу ми приділили, своїх сил.

У нас була святкова зустріч волонтерської спільноти, і дві жінки принесли зірку для колядування. Ми всі дивувалися: вона така ошатна, така класна. "Де ви взяли таку красу?" — "Зробили самі з картонних коробок і прикрасили". І ми колядували своєю спільнотою, співали колядки.

— А що порадите категорично не робити під час святкування? Бо часом здається, що нас може знищити не ворог, а ми самі. Той неправильно святкує, той неправильно збирає донати, той не так працює, той не так вдягається... Тому, щоб ви порадили не робити?

— Насправді є мільйон способів все зіпсувати. І розбирати кожен із них окремо, немає жодного сенсу. Якщо вам здається, що ви робите щось не те — припиніть, зупиніться. Подумайте: чому я злюся, чому я нервую?

— Просто у багатьох є відчуття провини, самоз'їдання, саморефлексії: от як я зараз буду святкувати, поки там воює мій знайомий, брат, родич, близький і навіть незнайома людина? І ми з цим відчуттям живемо не перший рік.

— Якщо ми говоримо про саму людину, то на що треба звернути увагу. Якщо у вас недостатньо тепла, треба на це звернути увагу і подумати, як можна зробити його більше у світі. Хлопці та дівчата там воюють, подумай, як можна їм зробити краще.

Не як тобі страждати та у чомусь себе обмежувати, а як для них щось зробити.

Святкуй, але залучи побратимів, знайомих, друзів, які на фронті. Подумай, як це зробити. Мільйон способів. Немає способів, нема фантазії — залучіть дітей, вони придумають.

А якщо хтось інший проявляє негатив, спитай його, як ця людина почувається. Мабуть, цій людині не вистачає тепла — допоможіть.

— А як реагувати? Наприклад, ти зустрічаєшся з людиною, а вона постійно тебе критикує, за ту ж радість критикує.

— Тут є стовідсотковий прийом. Ось проясняти, пояснювати, обговорювати, доводити — не працює. Тому що оця претензія через те, що у людини в душі холодно. Тому треба спитати про неї саму: а у тебе як, а як ти зараз? Людина насправді хоче говорити не про вас, вона хоче говорити про себе. Спитайте її: як вона? Хай вона поскаржиться, хай вона трошки виговориться — а ви просто послухайте, якщо є ресурс.

— А якщо немає ресурсу?

— Ну, тоді — дистанція.

Читайте також: Як впоратися зі щоденним потоком негативу і зберегти спокій — поради від фахівця