Як впоратися зі щоденним потоком негативу і зберегти спокій — поради від фахівця

Зустрічаємо в студії “Ранку Вдома” психотерапевта та засновника проєкту "Як ти, брате?" Антона Семенова. Говоритимемо про те, як витримати постійний потік негативу, чому ми так гостро реагуємо на неприємності та як не втратити вміння радіти життю.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Чому ми реагуємо на негатив гостро?

— Це природна реакція. Ми так налаштовані: набагато емоційніше сприймаємо негатив. 

Перше, що нам необхідно забезпечити — це безпека. Все інше немає значення. Тому, природно, що ми реагуємо сильніше на негативні новини та події. І не вийде заплющити очі на негатив, адже коли ти не контролюєш ситуацію — це небезпека. 

Якщо людина заплющує очі на негатив — це тільки підвищує тривогу. На жаль, ми живемо в такий час, коли збільшився рівень небезпеки, тому загострилися і всі реакції.

— Як захиститися від негативу, окрім того, щоб просто не читати новини?

— Не читати негативні новини — не спрацює. Ти будеш думати, що ж там трапилося, раптом, щось важливе? Закономірно, що в людей, хто себе обмежує в читанні новин, зростає рівень тривоги. 

Щоб знизити рівень реакції на негативні новини, можу порадити, знайти важливі для вас справи, на які ви будете звертати всю свою увагу. Увага — це наш ресурс. Якщо нема альтернатив, то вона йде на негативні новини. Тільки інші справи можуть із цим допомогти.

Це можуть бути поточні справи, але краще, щоб ти знав, що від тебе щось залежить, що ти маєш принести користь і згадувати про це в моменти негативу.

Таким чином, частина уваги буде уходити на справи, а те, що залишатиметься, стежитиме за безпековою ситуацією. Тоді реакція ставатиме спокійніше, але вона всеодно буде і це нормально.

— Чи можна навчитися сприймати негатив як сухі факти? 

— Якщо ми будемо сприймати негатив, як сухі факти, у нас не буде енергії щось робити. Емоції — це механізм, який дає нам енергію, і байдужість не допомагає. 

Навпаки, як тільки у людей, які знаходяться в екстремальних ситуаціях, з 'являється байдужість, — це ознака повного виснаження. Це величезна небезпека, тому що людина може знати, що треба пригнутися і не пригнеться, знатиме про бронежилет і не одягне його. 

— Як працювати з негативною інформацією, щоб не сприймати її близько до серця?

— За допомогою психотерапії, яка допомагає людині конструктивно осмислювати пережите, те що відбувається і поводити себе адаптивно. 

Можна тренувати навичку правильної реакції на будь-який негатив. Відразу проговорювати те, що сталося: "Що це для мене означає? Що я можу зробити цим? На що я можу вплинути, а на що не можу?".

Необхідно проаналізувати, що відбувається в цей момент, і якщо можеш щось зробити — робити, якщо ні — продовжити спостерігати. Наприклад, при небезпеці ви можете спуститися в бомбосховище.

— Чи можна самостійно впоратися з негативом, і коли варто звернутися до фахівця?

— На моя думку, фахівець, з яким можна поговорити професійно в психологічному сенсі, — це як стоматолог і має бути частиною життя. 

Для когось похід до фахівця потрібен в півроку, комусь — раз на рік, а іноді потрібно ходити до нього стабільно раз на тиждень. У мене був період, коли я три роки щотижня ходив до стоматолога.

Спілкуванням з іншими людьми можна допомогти собі в моменті. 

Спілкуванням — важливий фактор самодопомоги, щоб пережити досвід, осмислити його, зробити висновки, змінити свою поведінку. Це дає нормалізацію і можливість чітко проговорити те, про що ми думаємо, адже в голові ми часто не договорюємо свої думки. 

— Ви маєте на увазі фахівців чи близьких? У кого краще просити поради?

— Насправді у психологів не варто просити поради. Вони не знають, як вам правильно жити, — вони слухають. 

Вислухати може будь-яка людина. Іноді фахівець відрізняється тим, що він вміє слухати, навіть коли ви маніпулюєте та вимагаєте поради, тиснучи на нього. Тобто він вам відповість: “Ні. Що для тебе це означає? Що для тебе тут важливо?”.

Справді, вислухати може будь-яка людина, тому треба спілкуватися щодня: ділитися переживанням, складнощами, визнавати, що щось йде не так або визнавати свої досягнення. Це дозволяє нам проживати досвід, а не накопичувати його.

Читайте також: На Київщині відновлюють ліцей, зруйнований росіянами під час окупації (ФОТО)