Про підтримку молодих артистів, бодипозитив і роботу колекторкою: співачка alyona alyona у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"

Свого часу газета New York Times News включила її до переліку найважливіших артисток європейського континенту. Нещодавно музичний лейбл Enko, співзасновницею якого вона є, запустив грантову програму для українських артистів — протягом восьми місяців відбиратимуть одного виконавця щомісяця та надавати йому 50 000 гривень. Йдеться про українську реп-співачку та громадську діячку alyona alyona.

У програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець" на каналі "Дім" артистка розповіла про підтримку молодих артистів на своєму музичному лейблі, пояснила, що таке бодипозитив та як почати любити себе, а також згадала роботу колекторкою та продавчинею взуття на Троєщині.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Підтримка молодих артистів

— Розкажи про ініціативу вашого лейблу Enko та ініціативу з фінансовою допомогою. Як ця ідея допомоги з'явилася і яким потрібно бути артистом, щоб її отримати?

— Якихось певних критеріїв немає. Ми не хотіли бути тим лейблом, який бере артиста тільки на full management (повне управління діяльністю артиста, — ред.): і робить йому концерти, і кліпи знімає, і музику пише. Ми хотіли скинулися і просто вкластися в молодих людей, які творять те, що хочуть творити і не обмежують себе рамками репу. Чомусь люди асоціюють мене тільки з репом. Відкрила лейбл, а там: Kalush — реп, Skofka — реп, Козак Сіромаха — реп, але ж і не реп. В людей виник дисонанс. Мені хочеться сказати, що ми — мультижанр. Усі творчі люди можуть бути на лейблі.  

— А що мені робити, якщо я, наприклад, хочу потрапити до вашого лейбла?

— Ми ставимо за мету, щоб трек почули люди. Відбираємо будь-які пісні. Можна надіслати те, що ви записали на диктофон і самі в якійсь програмі зліпили, наприклад. Якщо це качає, якщо в цьому є душа, якщо це в нас резонує… прописаних факторів відбору нема. Ми нашою великою командою все відслуховуємо і голосуємо, кому що відрезонувало у серці, незалежно від того, знаємо ми цих артистів, чи це наші знайомі, чи хтось до нас вже звертався колись.

— Багато звертається людей?

— Близько 450 демок у перший раз надіслали. Ми відібрали 10, з яких три були суперсильними. Голосування далося складно, але ми вже оголосили першу переможницю — Дарину. Виявилося, що ця дівчина колись брала участь у шоу "Х-Фактор" і "Голос країни". Я навіть не знаю, чи у неї творчий псевдонім. Мені здається, що в неї буде дуже схожа історія на співачку Kola. 

"Доступновіль" 

— Реп-культура в Україні дуже змінилася з твоєю появою на сцені. У світі зазвичай після концертів відомих реп-виконавців людям хочеться перевертати смітники і якось виплескувати агресію. А після твоїх концертів люди виходять і... 

— Обіймаються!

— … так, треба поставити пандуси, треба сконцентруватись на бодипозитиві. До того ж, твій новий кліп "Доступновіль" — теж про це, про безбар'єрність. Як була створена ця робота?

— До мене просто звернулась молодь — творча ініціативна група. Їм до намальованого мультика потрібен був музичний супровід — пісня про доступність. В мені це одразу зрезонувало, бо я не в одному інтерв'ю розповідала історію про те, як я вперше в житті їздила за кордон. 

Мені було 27 років і я поїхала до однокласниці в Німеччину, у Франкфурт. Я вийшла на центральну площу і побачила, як люди з ДЦП, які можуть ходити, везуть людей в інвалідних візочках, які не можуть ходити. І це була велика туристична група, людей 50 десь, де одні допомагали іншим.

— І вони взагалі не відчували себе обмеженими?

— Так. На мене це такий шок справило, як на просту виховательку. В 2014 році мій на той момент найкращий друг з університету Леонід зазнав дуже складного поранення стегна. Йому зробили операцію в Америці. Там він на інвалідному візочку міг зранку проїхатися транспортом у супермаркет, купити каву, пончик, квіти і принести дружині. Коли він повернувся в Україну, то казав, що аж ніби шлюб рушиться, тому що в нас цього немає. З під'їзду неможливо вийти, бо там п'ять сходинок, але їх важко подолати. Зараз він вже ходить, на щастя, пройшов реабілітацію. Але ці складні роки б'ють морально. А уявіть, скільки зараз таких людей буде. Якщо у нас є шанс відбудувати країну за новими стандартами, то чому про це не почати кричати прямо зараз? 

Бодипозитив

— Як і в багатьох жінок, у мене є певні претензії до себе, я дуже самокритична. Ти ж — приклад любові до себе, бодипозитиву. Чи є в тебе кілька правил, як підтримати любов до свого тіла без втрати себе і без мантр типу "Я себе люблю"?

— Основа будь-чого — це прийняття. В когось, наприклад, десять тисяч жирових клітин, в тебе — сто тисяч. Хтось з'їсть шматок сиру і не поправиться, хоча буде лежати день на дивані, а ти пройдеш десять тисяч кроків, з'їси шматок сиру і отримаєш півкілограма. Така твоя історія, такий ти.

Друге — немає некрасивих людей. В кожному є краса. Третє — люди сприймають нас не так, як ми самі себе. От я, наприклад, стала боком і подивилась на себе: "Ага, знизу стирчить живіт". Але якщо в десятьох людей спитаю, то вони побачать не це, а щось інше. Або я іду і знаю, що на колготках затяжка. Ніхто її не бачить, а я думаю, що її бачать всі.

Четверте — тільки через любов до себе ми можемо змінюватись. Наприклад, співачка Адель була пишкою, а тоді схудла, і її навіть зашеймили за це. Але це вибір людини, якою їй бути. Ріанна набрала ще до того, як завагітніла, і набрала стільки, скільки захотіла, щоб відчувати себе комфортно. Чоловічий приклад — Сем Сміт.

— Коли я бачу людей, які поважають себе такими, якими вони є, я їм заздрю. Я так не вмію. 

— Будьте певні, що стаючи перед дзеркалом, вони так само дивляться на себе і думають: "О, кожен помітив целюліт на ляшці". А ніхто його не побачив. 

П'яте — бодипозитив означає жити щасливим життям і вчити ділитися цим. Коли пропускаєш крізь себе світло, стаєш щасливим. А не тоді, коли дивитимешся на когось і витрачатимеш час на заздрощі. Буває, трапляється токсичне оточення, але це наш вибір — жити в ньому або змінити його. Оточіть себе такими людьми, як ви.

Робота колекторкою та продавчинею взуття на ринку

— Готуючись до інтерв'ю, я дізналася багато фактів про тебе. Наприклад, що за своє життя ти працювала колекторкою, пасла гусей, торгувала на ринку шкіряним взуттям, працювала барменкою, вихователькою у дитячому садочку. Розкажи про плюси кожної з цих професій. Почнемо з колекторки. 

— Ця робота вчить холодним контактам, вчить тебе бути іншою людиною, говорити заготовленими текстами, морально давити і вибивати борги. Якщо мене за день сорок разів не слали на три букви, то це був лайтовий день. Стресостійкості вчить. 

— Скільки ти працювала колекторкою?

— Близько трьох місяців. Далі морально стало важко і робота була далеко — я жила в Баришівці, а їздила на станцію метро "Тараса Шевченка". Це важка стресова робота, на якій не можна працювати весь день: або першу зміну, або другу. 

— Скільки тобі тоді було років? Звідки досвід вибивання боргів? 

— 21 чи 20, ще до роботи в садочку. 

—  Як ти потрапила на цю посаду? Був кастинг?

— Це колекторська компанія, тому ти проходиш довгу співбесіду, вчиш правила і законодавство, яке не можна порушувати — погрожувати вбивством, наприклад. Ти працюєш в рамках і просто телефонуєш, вчишся стояти на своєму. За перший місяць роботи я з 20 працівників посідала сьоме місце за успіхом.

— У своїй кар'єрі ти ще пасла гусей. Коли це було?

— В дитинстві. Це був період читання — тоді я дуже любила казки народів світу і перечитала в бібліотеці їх усі. Гуси — собі шось, а я читала.

— А коли ти торгувала на ринку шкіряним взуттям?

— Троєщенський ринок — назавжди. У мене був роботодавець-китаєць, з яким я працювала з 15 років. Я тоді, можливо, і не мала права працювати, але я старше виглядала, а для китайців ми взагалі інакші. Він вірив, що я навчаюся в університеті і це мої студентські канікули. Він погано знав мову, а я вміла продавать і балакать. 

— Який номер місця на ринку був?

— Не пам'ятаю. Було два ринки: центральний і боковий — "Глорія". Я працювала і там, і там, бо в хазяїна було кілька точок: з портфелями і з взуттям. Після взуття я пішла на портфелі. Поряд з нами був турецький джинс, а я була пишною дівчинкою, тож відбою від хлопців з Туреччини та інших країн не було. В мене на пам'ять лишилися фотографії.

— А ти казала щось притаманне усім продавчиням на ринку, на кшталт: "Не чіпайте, ви все одно не купите"?

— Ні, але коли щось перше купили, то цими грошима обмахувалася, шоб все продавалося. 

— Чи була картоночка, на якій всі міряли взуття?

— Звісно. Вона, лопатки, одноразові капронові шкарпеточки — все за найвищими стандартами.

Благодійні особисті зустрічі

— Нещодавно в рамках благодійного збору на реанімобіль ти провела розіграш особистої зустрічі. Мені завжди було цікаво, що на тих зустрічах відбувається? 

— Це дуже смішно, буже багато народу задонатило і ніхто не написав свій псевдонім в Telegram, окрім однієї людини. Це була жінка-айтішниця за сорок, вона має двох дітей і багато років живе в Німеччині. Я так рідко зустрічаю айтішників за сорок, це якось ніби нетипово. 

Спочатку люди [на таких зустрічах] задають загальні питання такі: як ти, шо ти, а потім щось типу: "Так а як Тіна Кароль?", "А Monatik справді в житті такий добрий?", "А Артем Пивоваров гарний, да?"

Наприкінці "Тихій вечір" підготував для Alyona Alyona завдання — заспівати у власному стилі пісню "Чарівна скрипка" Нині Матвієнко. Оскільки в одному з попередній випусків Ніна Митрофанівна виконала композицію "Якби я була не я" Alyona Alyona.

---

Гостями нового випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: генеральний директор державного концерну "Укроборонпром" Юрій Гусєв та яскрава співачка alyona alyona. Музичний гість — Alekseev.

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Зброя на початку вторгнення, незнищенна "Мрія" та про особисте: гендиректор "Укроборонпрому" Юрій Гусєв — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про ментальне здоров'я, сім'ю та роботу з Поляковою: Маша Єфросиніна у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Проблема з близнюками в Україні та жарти зі зйомок: у гостях в Олени Кравець режисер та виконавці головних ролей фільму "Люксембург, Люксембург"
• Про дивні для іноземців українські страви та експерименти з їжею:  Євген Клопотенко у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Ми маленькі, але незламні: дівчата з жіночого футбольного клубу "Маріуполь" — гості "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про шоу "Пожежа", особисті стосунки та спільну роботу з батьками: Олексій Дурнєв у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"