Ми маленькі, але незламні: дівчата з жіночого футбольного клубу "Маріуполь" — гості "Тихого вечора з Оленою Кравець"

ЖФК "Маріуполь". Фото: kanaldim.tv

У 2015 році в Маріуполі був створений жіночий футбольний клуб. Спочатку він називався "Маріупольчанка", потім — "Маріуполь". У сезоні 2018/19 дівчата стали чемпіонками Першої ліги. Наразі попри все команда бере участь у чемпіонаті України з футболу серед жінок.

Сьогодні дівчата з ЖФК "Маріуполь" — гості програми "Тихий вечір з Оленою Кравець". Це Кайдаловська Аліна, Полухіна Поліна, Щербаньова Ірина, Ампілогова Марія, а також головна тренерка Каріна Кулаковська і президентка клубу Яна Винокурова.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

— Ви зараз тренуєтесь і мешкаєте в Києві. Як вас приймає столиця?

Каріна: В столиці нас прийняли добре. Нам всі допомагали, допомогу збирали з усієї України. Але ми дуже сумуємо за Маріуполем. Знаєте, як — в гостях добре, але дома краще.

— У багатьох легендарних футбольних клубів така потужна історія створення. Але гадаю, що історії народження вашої команди позаздрили б і легендарні клуби. З чого все почалося?

Яна: У клубу дійсно дуже цікава історія, і таких історій не те що в Україні, навіть за кордоном я не чула. Це коли футболісти самі створюють команду, коли вони за свої кошти тренуються, грають в іграх, стають чемпіонами в Першій лізі. Так ми працюємо навіть зараз — в такий важкий час ми не ходимо, ми не просимо кошти.

Ми просимо надати нам можливість їх заробляти для того, щоб відновити наш бізнес — наш цех напівфабрикатів.

— Дуже унікальна ситуація. А як пов'язана ваша команда та виробництво напівфабрикатів?

Яна: Коли ми вийшли на професійний рівень, то там вже потрібен був інший бюджет. І потрібно було щось серйозніше. Я, як підприємець, знайшла варіант створити бізнес, який буде "годувати" саме жіночу футбольну команду. І всі кошти, які буде приносити цей бізнес, будуть витрачатися саме на футбольну команду.

Виникла ідея створити цех напівфабрикатів, бо в мене було невеличке кафе, і в малих об'ємах ми це робили. Але ми вийшли на новий рівень, об'єми збільшилися, і ми почали постачання в найбільші супермаркети нашого міста.

— Ви самі ліпили вареники?

Яна: Спочатку самі, бо ми їх куштували, щоб це були дійсно якісні продукти. А потім ми залучали фахівців, які нам розробляли професійні документи, технології. Але дівчата мали можливість після тренування приходити, допомогти. Таким чином вони й собі кошти заробляли, й допомагали розвивати цех.

— А ви ж не професійні футболістки, тобто ви не спортсменки, які готуються з дитинства до великого спорту. Це сьогодні ви вже професійні спортсменки, а до цього у кожної з вас, крім тренувань, ще була робота. Хто ким працював?

Аліна: Поліна працювала майстром манікюру. Я спочатку хотіла свій бізнес — працювала на ринку, продавала ковбасу. Але не пішло, бізнес загнувся.

Марія: Я зараз навчаюся в університеті на тренера, вже на четвертому курсі. Мені 20 років, у майбутньому планую пов'язати своє життя з футболом.

— З Яною зрозуміло — вона бізнесвумен. Каріно, у вас яке було минуле?

Каріна: Я вчитель.

— А хто ремонтував вагони на "Азовсталі"?

Ірина: Я там працювала 4 роки. Спочатку на вагонах, а потім ми працювали "на лопаті" в коксовому цеху. Ми лопатами розгрібали вугілля.

— І що, жінок беруть на таку роботу?

Ірина: Так, ось я.

Аліна: До речі, Іра серед нас найсильніша. Ми змагалися, хто кого поборе на руках, типу армрестлінгу. Й Іра найсильніша.

— Цікаво, а що взагалі відбувається з дівчиною, що вона вирішує займатися футболом?

Аліна: Мені здається, що у футбол приходять сильні дівчата. Якщо вони слабкі, вони не витримують та йдуть. А якщо сила волі, як у Маріуполя, то цей характер треба кудись направити, тому приходиш у футбол.

Яна: Наша історія дуже схожа з нашою Україною.

Ми маленькі, але незламні, й ми йдемо до своєї мети.

— Що ви сказали би батькам, чиї доньки хочуть займатися футболом, але вони їм кажуть, що це не для дівчат?

Яна: По-перше, це стереотип. Вже давно не існує жіночих чи чоловічих видів спорту. Жінки також йдуть на бокс, так само і на футбол. Тому, якщо дитина хоче — це найголовніше, її бажання.

Каріна: Дорогі батьки, не обрізайте крила вашим дітям. Якщо вони хочуть займатися футболом, хай займаються.

— Я сподіваюсь, що колись ми зробимо "Тихий вечір" в Маріуполі, й ви до нас обов'язково завітаєте.

Яна: Я ще хочу одне сказати. Коли все почалося у 2014 році, коли люди з Донецька приїжджали до нас в Маріуполь, ми не розуміли масштаб цієї трагедії. І я вибачаюсь перед донеччанами за те, що, можливо, не всією увагою ми вас охопили.

Тому люди, котрі не пережили ці трагедії, через які пройшли ми, якщо у вас є можливість допомагати — робить це.

Повірте, навіть обійми, навіть підтримка моральна переселенцям дуже потрібні. Якщо ви можете хоч чимось допомогти — зробіть це.

"Тихий вечір" підготував для дівчат відеоподарунок — футболісти українських команд, збірної України та легендарний Олексій Михайличенко записали зворушливе звернення на підтримку ЖФК "Маріуполь" із вірою, що футбол обов'язково повернеться в Маріуполь і в усі міста України.

А якщо дівчата добре розуміються на їжі, ведучі запропонували зіграти їм в гру "Футбол чи мітбол". Треба було відгадати, що з названого — страва, а що — прізвище футболістів.


Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: знаковий кулінар України Євген Клопотенко, дівчата з жіночого футбольного клубу "Маріуполь". Музична гостя — Lida Lee. Також ви дізнаєтеся більше про книги від Вадима Кириленка у рубриці "Гоголь наш".

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

Прямий ефір