Про гумор, смертну кару та 1990-ті роки в Україні: інтерв'ю з творцями фільму "Ля Палісіада", режисерами Філіпом Сотниченком та Новрузом Хікметом

На широкі екрани в Україні вийшов новий іронічний детектив "Ля Палісіада". Фільм переносить глядача у 1996 рік. За п’ять місяців до мораторію на смертну кару двоє старих друзів — детектив міліції й судовий психіатр — розслідують убивство свого колеги. Колись вони обидва були закохані у вдову загиблого. Занурені в заплутану справу та в давно забуті спогади, друзі створюють майбутнє, де мають жити їхні діти, успадкувавши нереалізовані прагнення батьків. Ця стрічка має багату фестивальну історію та номінацію на премію Європейської кіноакадемії. В "Ранку Вдома" режисер Філіп Сотниченко та його друг — актор та режисер Новруз Хікмет, розкрили секрети поняття "Ля Палісіади", розповіли про зйомки та плани.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як виникла ідея знімати фільм саме про смертну кару?

Сотниченко: Це дебют. Мій перший повнометражний фільм. Звичайно, на дебюті хочеться виділитися, зробити щось цікаве, те, чого ніхто до цього не робив. Втім, я не фанат жанрового кіно. Як, наприклад "Зелена миля", якщо брати про смертну кару фільми. Я хотів вразити. Я хотів зробити щось цікаве, наче це жанрове кіно. Там, де є така тема, як смертна кара. Зробити все з авторським інструментарієм. Я почав читати про смертну кару у Вікіпедії. До того я думав, що це було за радянських часів, але виявилося, що смертна кара існувала ще й за часів незалежності. Коли мені було сім років, десь поруч розстрілювали людей. Це було цікаве тло для фільму, для жанрового, голлівудського. Я почав розкручувати навколо цього просту історію про людей.

— Звідки взялася така назва? Що означає "Ля Палісіада"?

Сотниченко: Взагалі то, це філологічний термін, як мені здається. Це термін, який означає мовну надмірність. Коли друга частина фрази окреслює зміст першої і викликає тим самим комічний ефект. Трохи абсурдна історія.  Наприклад, якби він не помер, йому б заздрили. Це виникло з пісні про французького маршала, який помер десь в бою, і матроси так його проводжали в останню путь. Дуже дивно звучить він просто це якось неправильно складені слова, але вони дають новий зміст.

Хікмет: Взагалі це комедія. Кримінальна комедійна драма. Тобто абсурд не виключає комедії.

— Чим вам запам'яталися 1990-ті роки?

Сотниченко: Для мене це дитинство. Складне. Я пам'ятаю, наприклад, мама моя працювала в дитячому садку, і якщо хтось з дітей не приходив, то вона забирала порцію манної каші, щоб я поїв. Так ми жили. Я не сказав би, що це найгірший час.

Хікмет: Я теж як і Філіп народився у 1989 році.  У мене дуже багато спогадів складних. Родичі не мали роботи, було по всякому.  Втім, я до свого дитинства ставлюся як до піка свого щастя. Я постійно хочу знову опинитися у 1997 році, у сірому місті Баку. В мене така ностальгія. Тоді дуже багато було несправедливості. Наш фільм трошки про цю ностальгію та про ту карму, яку ми отримали у спадок від Радянського Союзу. Це корупція, зокрема. Це про мого героя у фільмі. На жаль, зараз це теж є.

— Новрузе, а як ви взагалі потрапили в акторський склад фільму? У вас одна з головних ролей — слідчого Ільгара Сабітова?

Хікмет: Ми дружимо з Філіпом багато років. Цей фільм ми вигадували разом роками. Я довго відмовлявся від ролі, бо я не професійний актор. Філіп мене вмовляв. Зрештою, сказав, що талановиті люди не можуть грати погано. Для мене це було дуже серйозно, це велика відповідальність, адже це перший повнометражний фільм мого друга.

Сотниченко: У Новруза особлива роль у фільмі "Ля Палісіада". Крім гри він ще й виступив другим режисером. Він знімав фільми "Мої думки тихі", "Додому", "Із зав'язаними очима". Думаю, ці роботи кажуть самі за себе.  Під час фільмування "Ля Палісіади" Новруз навіть стилістів контролював. Я вирішив, що його роль буде такою ж самою. Він грав міліціонера, який все контролював та всіх підозрював, всі його боялися. 

— У стрічки "Ля Палісіада" дуже багате фестивальне життя. Як глядач сприймав цей фільм?

Сотниченко: Фестивальна публіка жваво реагувала, сміялася.  Тільки в Сараєво фільм дивилися дуже серйозно, в Боснії і Герцеговині теж реагували дуже серйозно. В Нідерландах на прем'єрі усі сміялися. Я не думав, що глядачі спіймають мої приколи.

Хікмет: Це гумор, який присутній в побутовому житті. У Філіпа гарне почуття гумору. добре, коли людина, не знаючи режисера, теж відчуває це. Поки що ми в залі це бачили. Зокрема, серед українських глядачів.

— Що для вас означає фільм "Ля Палісіада"?

Сотниченко: Для мене це початок.

Хікмет: "Ля Палісіада" — це початок великого шляху для нас, як режисерів. В мене стався акторський дебют. Далі підходить мій дебют. Сподіваюсь, маестро буде поруч.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Про Премію імені Вацлава Гавела та роботу з українцями, яких катували: інтерв'ю з директором Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим     
• Як бізнесу підготуватися до працевлаштування ветеранів: інтерв'ю з керівницею проєкту "Назустріч" від Work.ua Анастасією Розлуцькою
• Як спілкуватися з людьми, які отримали поранення на війні — поради психолога Антона Семенова