Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Наслідки обстрілів, свідчення про окупацію та воєнні будні: як живе незламний Херсон

Наслідки обстрілів, свідчення про окупацію та воєнні будні: як живе незламний Херсон

09 Листопада / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

Херсонщина — це шурхіт піску в найбільшій в Європі пустелі. Херсонщина — це прибій хвиль величного Дніпра і двох морів. Херсонщина — це крики зебр в унікальному заповіднику, де проживає понад 3 тисячі тварин. Херсонщина — це аромат стиглого кавуна… Так звучав наш Херсон до 2022-го.

А зараз Херсон — це звуки дронів, звуки прильотів, звуки битого скла. Але при всьому цьому тут можна почути дуже чітко і голосно "Херсон — це Україна!" від херсонців, які не зрадили своє місто.

У новому випуску проєкту "Міста" телеканалу "Дім" ведучий Анатолій Анатоліч показав, як живе місто після звільнення від російської окупації, як змінилися його жителі та де беруть сили рухатися вперед.

Наслідки війни

У Херсоні, як тільки ти виходиш з вокзалу, одразу впадають в око додаткові захисні споруди — габіони, набиті піском. Це також місце, де можуть укриватися люди під час обстрілів. А вони тут, на жаль, відбуваються регулярно.

Укриття можна побачити по всьому місту — як наземні, так і підземні.

Габіонами огороджені ринки, транспортні зупинки, дитячі майданчики.

"Дивовижно, навіть якось дисонує. Їдеш Херсоном, і начебто місто-привид. Бо знищені заправки, світлофори не працюють, дуже багато слідів від вибухів. Але водночас — величезна кількість автівок. Рух, як у Києві десь у спальному районі. І це дисонує, звичайно", — зазначив Анатолій Анатоліч.

Fabrika був найбільшим торгівельно-розважальним комплексом Херсона з торгівельними мережами, багатозальним кінотеатром, боулінгом, картодромом і льодовим катком. Росіяни знищили Fabrika в перші ж дні повномасштабного вторгнення, бо ТРЦ розташований на об'їзній дорозі, якою окупанти проривалися в Херсон і далі на Миколаїв.

У приміщенні колишнього нічного клубу Millenium з 2022 року працював волонтерський центр. Окупанти спочатку здійснювали пристрілювальні обстріли авіабомбами, зруйнувавши дитячий садочок неподалік. А 5 грудня 2023 року у День волонтера знищили й сам пункт видачі гуманітарної допомоги двома керованими авіабомбами (КАБ).

15 вересня 2024 року також двома КАБами було знищено Будинок культури.

Наразі дуже складно знайти в Херсоні будівлю, не понівечену обстрілами. Зашиті вікна майже в кожній будівлі.

Російські FPV-дрони полюють навіть на цивільних. Тому автівки в Херсоні паркують не на відкритому просторі, а під деревами.

Деякі мешканці використовують детектори, які відстежують радіохвилі — вказують, чи є поблизу безпілотник. Детектор відрізняє і моделі дронів — FPV, "Ланцет", "Орлан" тощо, а також вказує, у якому місці він перебуває.

Що дивує в Херсоні — багато точок із продажу квітів. Але, як уточнила продавчиня, квіти зараз купують, на жаль, переважно не на свята, а на поховання.

Херсонець Нахмет Ісмаілов

Стендап-комік, волонтер Нахмет Ісмаілов пережив 10 місяців окупації Херсона. Заради маленького сина він вивіз сім'ю до Одеси, а сам продовжує приїжджати з допомогою до рідного міста.

Під час окупації росіяни захопили Нахмета у полон.

"Вони забирали всіх волонтерів, які допомагали місцевим. Тож я був не єдиним, за ким вони стежили і кого забирали.. Мене забрали з дому. Це було вранці. Вдома також був 4-річний син, дружина та мама. Вони увірвалися, забрали мене, надягли мішок на голову і повезли в катівню. Катували струмом, били. Це були люди у військовій формі, сто відсотків ФСБ. Вони вибивали з мене, чи знаю я, хто організовував мітинги проти них. На щастя, я не знав жодної інформації. Було декілька допитів. Потім так само з мішком на голові вони мене привезли додому. І погрожували, що якщо я когось попереджу або піде інформація, то вони знають, де я живу. Після цього я почав помічати, що мій телефон, месенджери прослуховують", — розповів херсонець.

11 листопада 2022 року пішли чутки, що Херсоном їздить військова машина з українським прапором. Однак місцеві переживали, що це може бути провокація окупантів.

"Але вже 12 листопада я побачив на ринку свого друга в українській військовій формі. Він каже: "Братику, ми вже тут". І все, тут пішли вже емоції. Я взяв дружину, маму, дитину, і ми поїхали на центральну площу. Там були наші військові, наші прапори. Я плакав. Усі плакали від щастя. Для всіх херсонців 11 листопада — це другий день народження", — наголосив Нахмет.

Глава Херсонщини

Росіяни обстрілюють Херсон та область щодня. Окрім артилерії, FPV-дронів застосовують керовані авіабомби. Про це розповів голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

— Яка зараз ситуація у Херсоні?

— Кожен день важкий. Обстрілюють з артилерії, з дронів, з авіації. З безпілотників скидають вибухівку на транспорт, на швидкі, на зупинки. Вони взагалі полюють на цивільний транспорт, для них влучити в маршрутку — це розвага. У результаті, скажімо, за вересень у нас 24 загиблих, 259 поранених. Десь 17,5 тисяч снарядів упали — тільки за один місяць. З них 2700 влучань дронами.

1 жовтня — на День захисників та захисниць України — росіяни вдарили по звичайному ринку. Приліт був о 9-й ранку — саме коли хвилина мовчання, коли вся країна вшановує пам'ять загиблих. Вони вдарили по ринку, де люди похилого віку скупляються щоранку. Вони знали, що там буде багато людей. 6 загиблих, 6 поранених за одну секунду.

— Мене здивувало, що, наприклад, у вересні в Херсоні народилося 15 дітей.

— Якщо чесно, то мені боляче дивитися на дітей, які граються на майданчиках. Я, навпаки, закликаю виїжджати сім'ї з дітьми. Бо тут небезпечно. Дітям потрібно навчатися, дітям потрібно розвиватися. А під постійними стресовими обстрілами психіка змінюється.

— Дійсно, школи не працюють, садочки не працюють… Ви ж теж батько двох дітей. Ваша дружина з доньками виїхала. Як часто ви бачитеся?

— Це, напевно, найболючіше питання, тому що діти ростуть, а ти їх не бачиш. Бачусь приблизно один-два рази на місяць. Донькам 6 та 9 років. Є відеозв'язок, спілкуємось майже кожного дня, а зі старшою онлайн навіть роблю домашні завдання. Але це все одно не замінить справжнього спілкування.

— А стосовно туристичних місць. Рожеве озеро, заповідник "Асканія-Нова", пустеля Олешківські піски — це ж все на лівому березі Дніпра, тобто під окупантами. Що зараз із цими місцями?

— Острів Джарилгач повністю забитий їхніми військовими, на всіх туристичних базах теж — у Лазурному, Скадовську тощо. "Асканія-Нова" — тварин вони вивозять, поля спалюють. Олешківські піски та наші лісові угіддя теж горять.

Навіть на правобережжі, де ми перебуваємо, зруйновано 120 об'єктів культурної спадщини. Це церкви, собори, музеї, природні заповідники.

— Що буде далі? Коли ми зможемо повернутися в той самий Херсон — наш улюблений, теплий, туристичний?

— Коли ми відкинемо їх мінімум до кордону з Кримом, то Херсон стане більш безпечним. І Крим повинен бути вільний. Але гадаю, що навіть після того, як ми повернемось на кордони 1991 року, все одно залишиться цей сусід, який не буде давати нам спокою, навіть якщо буде перерва в цій війні.

— Який зараз Херсон?

— Зараз — сумний. З порожніми вулицями, без сміху дітей, з 90% пошкодженими будівлями. Але водночас він став більш мужнім, сильним і незламним.

Бузковий парк

Бузковий парк — дуже знакове для Херсона місце. Тут Сили тероборони 1 березня 2022 року прийняли бій російських окупантів. 24 тероборонівці загинули. Херсонці пов'язали рушники на дерева, біля яких знаходили тіла загиблих.

"Це були хлопці, які об'єдналися, щоб захищати своє місто. Це місце — нагадування для тих, хто думає, що в Херсоні, на півдні не захищали свої міста, що їх взяли без бою. Це не правда. Ось вам приклад. Ці хлопці взяли зброю, яку змогли знайти, і виступили проти цілої армії. Херсон не легко захопили, як багато хто думає. Просто окупантів було занадто багато, а наших було занадто мало", — зазначив Анатолій Анатоліч.

"Укрпошта"

Після звільнення Херсона 11 листопада 2022 року через п'ять днів — 16 листопада — тут вже запрацювала "Укрпошта". Про її роботу розповіла керівниця територіального управління мережею відділень "Укрпошти" Вікторія Гончевська.

"Укрпошта" відкрилася 16 листопада, але ми приїхали сюди 15-го. Люди були дуже щасливі, що ми відновлюємо роботу, що вони повертаються на свої робочі місця в рідну "Укрпошту", — сказала вона.

Під час окупації у захоплених приміщеннях української пошти росіяни повідкривали свою — "Почта Херсон".

"На початку вони нічого не відправляли. Ми знаємо, що вони тільки виплачували пенсії пенсіонерам. А зараз вони на лівому березі Дніпра відкривають свої відділення в захоплених приміщеннях "Укрпошти". Коли вони тікали з правобережжя, то грабували наші відділення — вкрали багато техніки, машини", — розповіла Вікторія.

До повномасштабної війни у Херсоні було 24 відділення "Укрпошти". Наразі у місті працюють 10 стаціонарних та 13 пересувних відділень, а також 20 відділень по області.

Листоноші працюють навіть у небезпечних районах Херсона, які розташовані ближче до Дніпра.

"Наприклад, район Острів обслуговують дві листоноші. Вони вдягають бронежилети, каски й працюють", — уточнила Вікторія.

Херсонка Алла Царюченко

До 2022 року Алла Царюченко працювала продавчинею у продуктовому магазині. Після звільнення Херсона вона стала квартальною у своєму районі, забезпечує людей гуманітаркою.

Алла з сім'єю мешкає в безпечному в плані обстрілів районі, недалеко від Дніпра, у приватному секторі. Але 10 серпня 2023 року російській снаряд зруйнував дім її сина. Дивом ніхто не постраждав.

"Ми були у дворі, консервували огірки. Я затримала невістку, бо вона хотіла помідори збирати. Кажу: "Почекай, ми зранку працюємо, давай хоча б кави поп'ємо". І тут приліт — кухню рознесло, стіну… Так усе швидко, що не встигаєш навіть упасти на землю. А воно ж вибухнуло, а потім все летіло в різні сторони", — розповіла Алла.

Під час сильних обстрілів родина ховається у невеликому підвалі. Алла уточнила, що бували дні, коли тут збиралося 17 людей, з них троє діток, найменшому онуку — 6 років. Якось вони вимушені були жити тут два місяці.

Алла з родиною пережила окупацію міста. Згадує, як до них приходили росіяни:

"Приходили, перевіряли документи, прописку. Четверо в масках, з автоматами. А ще один під'їжджає на броніку, дуло на мене розвертає та сміється. У мене аж паспорт з рук випав. Їздили по всій вулиці, перевіряли паспорти".

У вересні 2022 року росіяни на окупованих територіях провели свій фейковий референдум про приєднання захоплених територій до РФ.

"У нас ходили якісь колаборантки (не наші, ми їх не знаємо), їх супроводжували рашисти з автоматами. Вимагали підписати їхні бланки. Я сказала, що не буду підписувати. І я не підписала нічого, жодний папірець. А до інших приходили, автомат наводили, показували, де треба підписати. Звісно, люди лякалися, деякі підписували. Ось так проходило це "голосування", — згадує Алла.

Вона каже, що під час окупації люди на вулицю майже не виходили, боялися.

А про звільнення Херсона жінка дізналася несподівано:

"Ми як завжди були на городі, а онук грався на дворі. І раптом чую, наш 6-річний Максим вже на вулиці й кричить: "Слава Україні! Слава Україні!". Я швидко перелізла через огорожу, підбігла до нього та давай рота йому закривати. Бо рашисти якщо почують, то приїдуть і повбивають усіх. "Максиме, не можна це кричати" — "Бабусю, так наші!" Ми ж не знали, що дійсно вже наші зайшли. Перша колона проїхала з нашими прапорами. Дивимось, і друга колона їде, теж з прапорами. Боже, о то радість була! Ми почали всіх обіймати, цілувати. Боже, такі раді були, сльози ллються у всіх. На другий день ми вже поїхали на центральну площу — вона вся була в наших прапорах".

Як квартальна Алла Царюченко забезпечує гуманітарною допомогою близько тисячі мешканців свого району, зокрема 60 дітей.

"Сьогодні будемо видавати підгузки для лежачих дорослих, а також продовольчий пайок — дві банки консервованої квасолі та чотири банки м'ясних консервів. Через обстріли люди бояться їздити в центр. Старенькі взагалі не їздять. Тому така допомога необхідна. За день до мене приходять 300-350 людей. Ми вже як рідні стали", — пояснила вона.

***

"Херсон — понівечений обстрілами, малолюдний, зі своїми правилами безпеки та постійними звуками прильотів, дронів, роботи наших захисників. Але, попри все, кожен херсонець тримається, посміхається та вірить в нашу перемогу. Херсон — дивовижний. Адже стільки пережити, стільки витримати й не здатися... Херсон — стійкий, попри все", — підсумував Анатолій Анатоліч.