Головна
Публікації
Україна
Суспільство
Наталка Денисенко, вампір Вася і слон із рисами Путіна: історичний та сучасний Чернігів показав Анатолій Анатоліч

Наталка Денисенко, вампір Вася і слон із рисами Путіна: історичний та сучасний Чернігів показав Анатолій Анатоліч

26 Жовтня / 2024

Джерело: Телеканал “Дім”

Чорний ліс, коханка Мазепи, місцевий вампір — все це про легендарний Чернігів. У новому випуску проєкту "Міста" телеканалу "Дім" ведучий Анатолій Анатоліч зануриться в історичний Чернігів разом з екскурсоводом Ервіном Міденом, а про сучасний Чернігів поговорить з акторкою Наталкою Денисенко та юним волонтером Сергієм. Також спробує себе у роли водолаза-сапера та дізнається про героїчну роботу з розмінування Чернігівщини.

А друга частина статті буде присвячена селу Ягідне, яке майже місяць перебувало під російською окупацією.

Стародавній Чернігів

31-річний Ервін Мідден з 11 років проводить екскурсії професійно. За свою 20-річну кар'єру познайомив туристів не лише з Чернігівською, а й з Київською, Полтавською, Волинською та Івано-Франківською областями. А сьогодні Ервін покаже Чернігів, який він називає своєю другою малою батьківщиною.

Ервін Мідден — це не псевдонім, це справжнє ім'я, бо Ервін — німець.

"У давні часи по шляху з Чернігова на Київ поруч з містом розрісся здоровезний ліс під назвою Чорний Гай. А якийсь купець, який мотався до нас з Києва, мав дефект вимови, тому казав, що йде не в Чорний Гай, а в Чернігав. В результаті вийшов Чернігав. Версія подобається білорусам, але нам якось по-барабану", — розповів екскурсовод про одну з версій походження назви Чернігів.

Друга версія говорить, що Чернігів отримав назву на честь першого місцевого князя — Чорного.

"Чорний мав місто, людей, гроші, але не мав сина. І вирішив князь ростити доньку як сина: битися на мечах, кидатися кинджалами та стріляти з лука. Все було добре, але з'явилася нова проблема. Донька стала вкрай вродливою, і до неї почали лізти всякі залицяльники. І почали пропонувати князю Чорному, щоб дівчина стала дружиною хозарського кагана (правителя середньовічної держави Хозарський каганат, — ред.). Дівчина доволі делікатно одразу послала всіх послів на три літери. Коли ці слова передали правителю хозар, він дуже образився. Тому зібрав військо і прийшов під наше місто. Але княжна сказала, що вона так просто не здасться. Дістала меч, почала битися, поклала десяток хазар. Меч зламався, тоді вона почала кидати кинджали, поклала десяток хазар. Кинджали скінчилися, дівчина почала відстрілюватися, як із кулемета, з лука. Стріли закінчилися, і хазари заликували: "О, дівчинка буде наша". Наша дівчинка показала непристойний жест і викинулася з вікна. Ось тому Чернігів", — представив свою трактовку Ервін.

Чернігів славиться своїми історичними пам'ятками доби Київської Русі. Наприклад, Спасо-Преображенський собор з першою згадкою у літописах 1036 ріку, що на рік раніше за Софію Київську.

До речі, у листопаді 2023 року собор був забраний у Московського патріархату. Але комісія Міністерства культури визначила критичний стан історичної пам'ятки, за якою не було належного догляду, крім того, у березні 2022 року собор постраждав від обстрілів — були вибиті вікна та понівечені стіни. Зараз триває реконструкція храму, але він вже відкритий для відвідувачів.

У XVIII столітті, 1750 року, біля собору загорівся будинок представника еліти, наслідки були доволі руйнівними — згоріло 60% Чернігова, зокрема Спасо-Преображенський собор. До 1823 року церква не мала можливості повноцінно реконструювати храм і відновити розписи.

"Згодом назбирали гроші. Але церква вирішила зекономити, й замовила проєкт розпису не видатному якомусь художнику, а місцевому священнику Іоанну Єлєнєву. Але Єлєнєв — один, а роботи було дуже багато. Тому було вирішено замовити артіль художників. Церква оголосила максимальну суму, яку може заплатити, а дала роботу тим, хто взяв найменше. А найменше взяли художники з території Росії. Приїхали вони з майстром Акімом. До них питань немає ніяких — добре, що за копійки хоч щось намалювали", — прокоментував Ервін Мідден.

Єлєнєв попрохав росіян зобразити на північній стіні собору рай, в якому показати Господа Бога, Адама, Єву і… слона.

"Ви коли-небудь бачили руського слона? І хлопці не бачили. Тому слон був знайдений по книжці. Книжечка, скоріш за все, була як атлас тваринного світу, де тваринки були зображені у профіль. І всі тваринки, яких на стіні собору зобразили у профіль, були намальовані ідеально. Але Єлєнєв сказав слона зобразити анфас. А як виглядає слон анфас, ці художники не знали… А сьогодні деякі відвідувачі пізнають у ньому… Путіна", — розповів екскурсовод.

Чернігівський вампір

На рубежі XVII — XVIII століть у Чернігові почалися масові зникнення людей, пік яких припав на 1702 рік. Було зафіксовано десятки нерозкритих убивств. У жертв кров була висмоктана з тіла. Це дало підстави для чуток про вампірів.

У тому ж 1702 році в Чернігові у віці 63 років загадковою смертю помер полковник, генеральний обозний Війська Запорізького Василь Дунін-Борковський. Його поховали у Чернігові у Єлецькому монастирі XI століття. До речі, у цьому монастирі знімали радянський фільм жахів "Вій".

Згідно з легендою, Дуніна-Борковського поховали у склепі. І в першу ж ніч після поховання у Чернівцях знайшли мертве тіло з прокушеною шиєю.

"Мешканці відразу здогадалися, що то певно Вася став вампіром, але про всякий випадок вирішили почекати. Через два тижні назбиралося 14 мертвих тіл. Чернігівці обрали серед себе лихих хлопців, дали їм осикові кілки, й сказали йти та вбити вампіра. Хлопці прийшли, відкрили склеп, а там Вася лежить: борода з вусами за два тижні відросли, щоки рожевенькі, губки червоненькі — гарантований вампір. І як тільки хлопці почали підіймати кілки над тілом вампіра, він відкрив очі й запитав: "Ви хто?" Тут памперси у хлопців наповнилися, й вони вилетіли зі склепу. А вампір зрозумів, що можна вже лякати чернігівців по-великому. І почав він виїжджати з Єлецького монастиря на примарній кареті та лякати мешканців своїм диким завиванням", — інтерпретував легенду Ервін Мідден.

Через кілька місяців чернігівцізвернулися до місцевого архієпископа Іоанна Максимовича. Він взяв архіпастирський посох, вийшов вночі на Червоний міст.

"Раптом бачить: їде примарна карета. Архієпископ по мосту посохом вдарив, прочитав кілька молитов. І вампір злякався, з'їхав з дороги, в'їхав у річку Стрижень й втонув. Але є один нюанс: Вася помер 1702 року, а ключова локація цієї легенди — Червоний міст — з'явилася лише у 1780-ті", — зазначив екскурсовод.

Чернігівка Наталка Денисенко

Відома українська акторка Наталка Денисенко — зірка серіалів, голос Мавки у мультфільмі "Мавка. Лісова пісня" — народилася у Чернігові.

Наталка показала свій рідний двір, у якому зростала.

"Ми жили у багатоповерхівці на четвертому поверсі. Я дуже люблю свій двір, я тут з самого дитинства. Лазила по абрикосах, як і всі діти, звісно, їла ще зеленими. І гойдалки збереглися з мого дитинства. Я каталася так, щоб ноги діставали до дев'ятого поверху", — пригадала актриса.

Батько акторки Олександр Денисенко розповів, що у дитинстві Наталка була хуліганкою.

"Забіяка була. Хлопці її боялись. Вона дівчаток своїх захищала від хлопців-хуліганів, бо приставали. Таке було дівчисько некероване, що ух. Згодом, звісно, запрошували й на побачення, і тоді вже бігав я — захищав", — розповів він.

Пан Олександр дивився всі серіали за участю доньки, але "тільки по одній серії".

"Тільки по одній серії у кожному серіалі. Просто я не люблю дивитися серіали", — зізнався батько актриси.

"Тато найбільше не любить дивитися там, де у мене якісь еротичні сцени. Він навіть підговорює онука. Й син каже: "Мамо, ти цілуєшся з іншими дядьками, а потім цілуєш мене". Питаю: "Хто це тобі сказав?" — "Дід". Просто мій татко досі ревнує мене", — додала Наталка.

На одному з під'їздів встановлена пам'ятна табличка на честь загиблого у боях на Донбасі 22-річного Сергія Нагорного.

"Сергій жив на другому поверсі, загинув ще за часи АТО. Я, звичайно, знала Сергія, з ним в одному дворі гуляла. Ми майже однолітки", — сказала Наталка.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Наталка Денисенко була у Києві, а батьки — у Чернігові, у перші місяці місто перебувало під активними російськими обстрілами.

"Це було жахливо. Мене Андрій (чоловік Наталки, — ред.) з сином на другий день війни повіз до Житомира. У Житомирі він залишився у ТрО, а ми з сином поїхали у Карпати. А батьки залишалися у Чернігові, не хотіли виїжджати. І це був такий стрес. Бо у Чернігові було дуже гучно. Тут недалеко готель "Україна" (11 березня 2022 року під час бомбардування російські війська влучили у готель, — ред.). Мама захворіла, потрібен був антибіотик, а в аптеках вже не було антибіотиків. І я вже наполягла, щоб батьки виїхали. Вони п'ять годин простояли в черзі, але все ж таки виїхали. А наступного дня бомбанули міст. Тобто вони просто чудом виїхали", — зазначила Наталка.

Чоловік Наталки Денисенко — актор Андрій Федінчик — боронить Україну у лавах ЗСУ. Їхній 7-річний син Андрійко, звісно, сумує за татом.

"Він знає, що тато захищає нас, він бореться, він працює, і він скоро приїде. Я дуже багато сил вкладаю, щоб у нього була присутність тата. Я постійно кажу, як ми його хотіли, й що тато за ним сумує і дуже любить. Намагаюся підтримувати онлайн виховання. Андрій записує своє відео. Я говорю чоловіку: "Так, в Андрюші сьогодні було те-то, те-то. Запиши, будь ласка, виховне відео". І Андрій записує виховне відео. І коли Андрюша бачить ці відео, він дуже радіє", — розповіла акторка.

Наталка зазначила, що буди дружиною військовослужбовця — дуже важка ноша.

"Хочеться закликати жінок, що просто зупиняти своє життя і чекати — це шлях в нікуди. Енергії нашим чоловікам це точно не додасть. Ще у мене такий чоловік, ось Андрій завжди мене підтримував у всьому — у нових ролях тощо. Коли він [зараз] бачить, що у мене якісь гастролі, що я щаслива, що я йду на якусь вечірку — він тільки "за". Звичайно, сумую, але допомагають онлайн стосунки з чоловіком — зокрема і сексуальні, типу онлайн. І я закликаю всіх жінок, щоб вони це робили. Потрібно підтримувати цей вогонь, тому що без цього взагалі ніяк", — поділилася вона.

Наймолодший волонтер

Сергійко Мороз — наймолодший чернігівський волонтер. Він виконує пісні на площі, чим збирає гроші для Збройних сил України. Сергійко почав волонтерити у 8 років, наразі йому вже 10.

"За усю кар'єру, з 8 років, я зміг передати для ЗСУ 1,5 мільйона гривень. Найбільший донат був у 1000 гривень. До фонду Сергія Притули я приніс 64 тисячі гривень — це я назбирав за два тижні співу. Зараз я хочу купити п'яту автівку для Збройних Сил України", — розповів Сергійко.

Військові теж передають юному волонтеру подарунки. У Сергія вже велика колекція шевронів — з передової та тих, що оборонці дарять хлопчику під час його виступів на площі Чернігова. Є шеврон й 67-ї окремої механізованої бригади легендарного батальйону "Вовки Да Вінчі", Сергій навіть був у гостях у хлопців, коли виступав у межах проєкту "Культурний десант".

Катерина Мороз, мама Сергійка, розповіла, що ідея волонтери ти належала саме сину.

"Він бачив по телевізору, як діти збирають кошти. У липні 2022 року підійшов до нас і каже: "Хочу теж допомагати війську, можу співати". Ми поїхали з ним на Вал. Було хвилююче. За перший день Сергій назбирав 7300 гривень, він був дуже задоволений", — сказала вона.

Колонку, мікрофон та інші необхідні атрибути для виступів Сергія сім'я купує за власні кошти — абсолютно всі донати йдуть на ЗСУ.

Чернігівцізнають Сергійка як "хлопчика у рожевій панамці". Проте співак змінив імідж: тепер замість панамки — бейсболка.

"Я починав співати у рожевій панамці, бо хотів панамку як у соліста гурту KALUSH [Олега Псюка], тому що він виграв в ній "Євробачення", — пояснив Сергійко.

У майбутньому Сергій хоче стати співаком. У нього навіть є своя пісня від продюсера Вадима Лисиці, який працював з такими зірками як Настя Каменських, Оля Полякова, Alyosha, Наталія Могилевська, Андрій Данилко, Віталій Козловський, Ірина Білик та іншими.

"Він якраз відкривав збір на бронеплити, я вирішив передати 50 тисяч гривень й приїхав до нього. І він з командою мені подарував авторську пісню "Восени", — поділився юний співак-волонтер.

Підводні сапери

Після деокупації Чернігівщини з'ясувалося, що майже 10 тисяч квадратних кілометрів забруднені вибухонебезпечними предметами. Наші сапери вдень і вночі працюють над тим, щоб очистити територію від того, що лишили по собі росіяни.

Анатолій Анатоліч завітав на тренування водолазів-саперів. Про їхню роботу поспілкувався з заступником командира роти підводного розмінування Іваном Нежутою.

— Чому саме Чернігівщина стала центром підготовки водолазів-саперів, у Чернігові ж моря немає?

— З 1950 року у нас на основі Державної спеціальної служби транспорту створили водолазний центр, який існує і досі.

— Хто у вас навчається? Це вже діючі сапери отримують навички водолазів, чи це хлопці та дівчата, які з нуля все вивчають?

— Щоб стати водолазом-сапером, потрібно відучитися як на водолаза, так і на сапера. Також вони проходять додатковий курс на водолаза-підривника. Саме тоді вони вже зможуть працювати з вибухонебезпечними предметами.

— На Чернігівщині були важкі бої. І я так розумію, що величезна територія виявилася забрудненою. Що у водоймах знаходите?

— Знаходимо як залишки вибухонебезпечних предметів, так і затонулу техніку — катера, танки, бронетранспортери. Техніку також треба перевірити. Наприклад, у танку є такі моменти, коли снаряд подається в дуло ствола. І потрібно розуміти, чи є така небезпека, щоб не було якоїсь детонації, коли цей танк будемо діставати.

— А як ви шукаєте такі об'єкти?

— Ми проходимо по акваторії човном зі спеціальними приборами. Також ми користуємось підводними металодетекторами. І коли бачимо якісь великі об'єкти, ми туди спускаємося і дивимося, що це за об'єкти, й що з ними далі робити. Якщо снаряд небезпечний, його підривають під водою.

— Як люди можуть розуміти, що водойми не забруднені вибуховими речовинами?

— Там, де проводились бойові дії, з певністю ніхто не може сказати, що ця територія не забруднена. Люди повинні передусім самі думати про своє життя. Перш ніж кудись ступати, треба усвідомлювати, що там велися боєві дії. Особливо, якщо вони бачать якісь рви від вибухів, якусь техніку, залишки окопів... Все це вказує на те, що там знаходились озброєні люди або велися бойові дії. Якщо навіть просто знаходились озброєні люди, вони могли в річки, озера щось скидати.

— Ви, як сапер, як би схарактеризували цю підлість росіян, коли вони у будинках лишали міни в пральних машинах тощо?

— Це здебільшого розраховано навіть не на військових, а на цивільне населення. Чим їм цивільне населення заважає, я досі не розумію.

Також на деокупованих територіях стикаємось з моментами, що коли росіяни відходять, то замість утилізації багато предметів скидають у водойми. Ось на Херсонщині ми перевіряли акваторію поруч із мостом. Підходять місцеві, кажуть, що жіночка купалася і щось ногами відчула. Наш інструктор спустився — там була протитанкова міна. Саме скинута. Ми її дістали та розмінували.

— Кажуть, що потрібні навіть не роки, а десятки років на розмінування нашої країни. Але бойові дії ще тривають, тобто ми ще до кінця не знаємо всього об'єму. Дійсно настільки великі об'єми забруднення?

— Навіть на цей момент я не можу сказати, скільки потрібно буде років. Як для мене, й 100 років, може, буде замало.

Анатолій Анатоліч спробував себе у роли водолаза-сапера. Ведучому програми "Міста" вдалося знайти під водою тренувальний снаряд.

***

"Чернігів мав неабияку історію і до 24 лютого 2022 року. Але так склалося, що Чернігівщина пише свою історію в цій великій війні. І це історія насамперед про людей. Нескорених, безстрашних, відданих та непереможних. Чернігів вистояв, Чернігів квітне. Чернігів закохує в себе, і точно, попри жахи пережитого — вселяє величезну віру в нас і в нашу країну", — резюмував Анатолій Анатоліч.