На Donbas Media Forum показали фільм українського іномовлення "Вміст чутливого характеру"

У межах 10-го ювілейного Donbas Media Forum у Києві відбувся показ документальної стрічки українського іномовлення "Вміст чутливого характеру". Стрічка розповідає про роботу українських фотографів, які документують російсько-українську війну та її наслідки.

Фільм презентували журналістка документальних проєктів Вікторія Курочка, режисер Володимир Рудик та фоторепортер Єфрем Лукацький.

Герої стрічки відкривають не лише фотографії, але й особисті переживання, які змінюють наше бачення війни. Серед учасників проєкту — відомі фоторепортери Єфрем Лукацький, Стас Козлюк, Георгій Іванченко, Арсеній Герасименко, Данило Павлов, Ніколетта Стоянова, Ольга Ковальова, Катерина Радченко та Євген Дядіцин.

Перед показом Вікторія Курочка розповіла присутнім історію одного з героїв проєкту — харківського журналіста Георгія Іванченка, який нещодавно зазнав тяжких поранень внаслідок прицільного удару російського FPV-дрона поблизу Дружківки на Донеччині. Лікарі були змушені ампутувати йому ногу. Журналістка поділилася QR-кодом для збору коштів на лікування, післяопераційний догляд і реабілітацію фотожурналіста.

Показ фільму викликав у глядачів сильні емоції — від співчуття й болю до захоплення мужністю героїв. Багато хто з присутніх зізнавався, що перегляд став глибоко особистим досвідом, адже стрічка змушує замислитися про ціну правди, яку фіксують українські фотографи. У залі панувала тиша й напруга, а після фінальних кадрів — тривалі оплески та щирі слова підтримки авторам і героям фільму.

Режисер фільму Володимир Рудик розповів, що на фронті під час роботи страх часто відходить на другий план — ти розумієш ризики, але звикаєш до них. За його словами, часто лише після таких трагічних випадків, як поранення Георгія Іванченка, насправді усвідомлюєш, що небезпека дійсно завжди поруч. Він розповів про нюанси зйомок, зазначивши, що через обмежений хронометраж довелося вирізати багато матеріалу. 

За словами режисера, найцікавішими залишилися кадри, які показують звичне життя фоторепортерів поза фронтом — їхні зустрічі з друзями, розмови, короткі моменти спокою, коли можна бодай на мить забути про війну.

Єфрем Лукацький — фоторепортер міжнародного агентства The Associated Press з 1989 року. За десятиліття роботи він знімав у Чечні, Афганістані, Іраку, Придністров’ї та секторі Гази. Сьогодні фіксує війну у своїй країні. У 2022 році журнал Time включив його світлину до сотні найважливіших фотографій року.

Під час обговорення Лукацький поділився досвідом, зазначивши, що раніше працював на "чужих війнах", коли за спиною залишалися безпечна країна, родина й друзі. Нині ж це — його власна війна, війна, у якій гинуть близькі люди, тож сприймати її психологічно надзвичайно складно.

Він також наголосив, що робота військових журналістів сьогодні стала значно небезпечнішою через постійну загрозу дронів. Лукацький розповів, що в зоні бойових дій існує багато місць, куди неможливо потрапити, і навіть якщо вдається наблизитися до військових, доводиться постійно перебувати в укритті, адже дрони літають над кожним кроком, що практично унеможливлює роботу.

“У нашій війні, особливо зараз, величезна кількість зон, куди не можна заходити. Вся преса, яка знімає, більшість часу перебуває в темряві, ризикуючи, пробираючись ближче до військових, але весь час доводиться залишатися в укритті. Не можна навіть висовувати ніс, бо дрони літають і працювати практично неможливо”, — сказав він.

Водночас Єфрем Лукацький зазначив, що в таких складних умовах журналісти постійно шукають нові підходи для зйомки. 

“З’явилася можливість використовувати дрони, підіймаючи їх над зруйнованими містами, як-от Бахмут чи Авдіївка, де ще димлять будівлі, які палають. За його словами, військова журналістика також змінюється через те, що багато сучасних підрозділів, у яких служать молоді бійці, одягають на себе камери GoPro, і під час бою ці камери працюють. Це дозволяє отримувати ексклюзивний матеріал — так з’являється "онлайн-війна", нова форма журналістики, яка тільки народжується”, — зауважив фоторепортер.

Протягом трьох днів у кінозалі медіафоруму відбулося 12 показів документальних фільмів про війну, журналістику та силу людської стійкості, а також зустрічі й обговорення після переглядів. Серед представлених стрічок — "На захід від сходу" редакції розслідувань "Суспільного мовлення", "Після ери мовчання" команди Hromadske у партнерстві з НАЗК та EUACI, а також "Вдома є вдома" від Лабораторії журналістики суспільного інтересу та The Reckoning Project.

Нагадаємо, Donbas Media Forum — це щорічна конференція, яку створюють журналісти для журналістів. Організацією-засновницею форуму є ГО "DII-Ukraine". Вперше форум відбувся у 2015 році, коли після початку російської війни у 2014 році журналісти з Донеччини та Луганщини першими стикнулися з новими викликами в професійній діяльності — від релокації редакцій до висвітлення перебігу подій на лінії фронту.

Англомовні канали UATV та The Gaze, що входять до складу ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України", були серед інформаційних партнерів цьогорічного форуму.

#DMF2025 #10yearsDMF