"Мова ворожнечі" та "множинна дискримінація": як нові поняття змінять судову практику, пояснила юристка Людмила Тимощук

Державна служба з етнополітики та свободи совісті розробила зміни до законодавства, які офіційно запроваджують в Україні поняття "мова ворожнечі", "дискримінація за асоціацією" та "множинна дискримінація". Мета ініціативи — підтягнути захист прав людини до стандартів Євросоюзу. Що саме означають нові терміни, як вони працюватимуть на практиці та де пролягає межа між конструктивною критикою і хейтспічем, в ефірі “Ранку Вдома” розповіла юридична експертка Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Людмила Тимощук.

Ведучі — Дарія Кудімова та Денис Мінін.

— Хочеться відразу зрозуміти простими словами: що змінить цей закон про дискримінацію для звичайного українця?

Державна служба з етнополітики та свободи совісті спільно з офісом Верховного комісара ОБСЄ з прав національних меншин підготувала проєкт змін до Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Ці зміни стосуються визначення таких понять, як "множинна дискримінація", "дискримінація за асоціацією" та "мова ворожнечі".

Для простого українця це означатиме більш чіткі й зрозумілі правила гри. Передусім стане ясно, що саме є дискримінацією і куди у такому разі звертатися. 

Відповідно, державні органи зможуть точніше кваліфікувати ці види правопорушень, оскільки в законодавстві з'являться чіткі дефініції, і закон “побачить” ці форми утисків. Захист прав людини стане прозорішим. 

Варто зазначити, що це лише перший пакет змін, який пропонується службою з етнополітики в межах виконання європейських зобов'язань та реалізації дорожньої карти з питань верховенства права, що є необхідною умовою для нашого вступу до Європейського Союзу.

У 2027 році буде підготовлено додатковий пакет змін, який уже встановлюватиме конкретну відповідальність за мову ворожнечі, множинну дискримінацію та дискримінацію за асоціацією. Зокрема, у 2027 році планується запровадити кваліфікацію за публічні заклики до насильства через мову ворожнечі. 

Також будуть внесені зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, які дозволять секретаріату Уповноваженого з прав людини складати протоколи за подібні висловлювання, зокрема у публічному просторі.

— Поясніть, будь ласка, що таке "множинна дискримінація" і "дискримінація за асоціацією”. Як людина може розпізнати, що щодо неї застосовують такі утиски і вона вже має право звертатися до відповідних органів?

Дискримінація за асоціацією — це коли людину утискають не через її особисті ознаки, а через її зв'язок із певною групою осіб.

Наприклад, у Лондоні був відомий юридичний прецедент “Коулман проти Аттридж Лоу” (Coleman v Attridge Law), який розглядався в Європейському суді. Жінка працювала в юридичній компанії секретарем і потребувала гнучкого графіка роботи, оскільки її дитина мала інвалідність.

Компанія такого графіка їй не надала, тож вона звернулася до суду, і через інвалідність її дитини суд визнав дії роботодавця неправомірними. Жінка виграла справу, а суд створив прецедент захисту людини, яка має зв'язок з особою з інвалідністю.

Інший приклад: вас можуть утискати через те, що ви перебуваєте у шлюбі з представником національної меншини чи спільноти. Або ви волонтер, який допомагає маргіналізованим групам населення, і через це зазнаєте тиску. Це все і є дискримінацією за асоціацією. 

Після внесення цього терміна в законодавство ми матимемо чітке визначення і подальшу кваліфікацію, яка дозволить притягувати до відповідальності за такі утиски.

Щодо множинної дискримінації. У житті ми маємо багато соціальних ролей: професійний статус, стан здоров'я, вік, стать чи інвалідність. Множинна дискримінація — це коли утиски відбуваються за кількома ознаками одночасно. 

Припустимо, жінка ромської національності хоче влаштуватися на роботу — скажімо, на військову службу. І її не беруть, утискаючи водночас і за етнічною ознакою через приналежність до ромської меншини, і за ознакою статі, проявляючи сексизм. Тобто тут одночасно спрацьовують дві захищені ознаки.

— Нещодавно соцмережі сколихнула хвиля хейту на адресу 24-річної дівчини, яка обійняла важливу державну посаду. Чимало користувачів критикували її саме через вік та сумнівалися у кваліфікації. А як довести, що до тебе застосували саме дискримінацію, а не просто відмовили в роботі?

Наразі ви цього не доведете, оскільки в нашому законодавстві просто немає такої форми, як множинна дискримінація. Ви можете звернутися до суду чи секретаріату Уповноваженого, але ця форма утисків не буде виокремлена, бо правове поле її зараз “не бачить”.

Коли ж цей термін з'явиться у законі, під ним розумітимуть утиск за кількома ознаками одночасно, і тоді людина зможе написати скаргу. 

Щодо згаданого хейту в соцмережах навколо дівчини, яку призначили керівницею патронатної служби Міністерства охорони здоров'я. По-перше, ніхто не може оцінити належно її професійні якості, але її судять за молодий вік і стать. Це поєднання сексизму та ейджизму — класична множинна дискримінація. 

За нового законодавства вона мала б право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, щоб захиститися. Але оскільки зараз закон сліпий до таких правопорушень, вона не може отримати належного захисту. 

Навіть якщо справа дійде до суду, навряд чи це отримає належну юридичну оцінку, бо наше право наразі не має інструментів для її аналізу. Саме тому Державна служба з етнополітики й пропонує ці ключові первинні зміни, за якими згодом з'явиться пакет документів про відповідальність.

— А чи існують конкретні європейські кейси, де закон про мову ворожнечі реально когось захистив?

Так, у практиці Європейського суду з прав людини є дуже багато справ, де суд оцінював певні висловлювання саме як мову ворожнечі. Насправді таке пряме визначення є у законодавстві далеко не всіх європейських країн — це радше одиниці. 

Наприклад, у Польщі, яка також є членом ЄС, такого терміна в законі немає. Коли вони вступали до Євросоюзу, напевно, такої гострої потреби у фіксації цього визначення не було. Проте на рівні загальноєвропейського права прецеденти, коли висловлювання кваліфікувалися як мова ворожнечі, є регулярними.

— А що саме є мовою ворожнечі? Наприклад, журналіст пише гостру колонку з критикою, блогер коментує події на свій розсуд, а користувач заходить в Instagram і залишає незадоволений коментар. Де пролягає межа між конструктивною критикою та мовою ворожнечі? Які її чіткі критерії?

Ситуація, коли людина незадоволена чиїмись діями і пише негативний пост, не є мовою ворожнечі, але все залежить від контексту. Якщо відбувається приниження людської гідності та критика за захищеною ознакою — як-от національність — то це вже мова ворожнечі. 

Якщо ви зачіпаєте національність, інвалідність, вік, стать, утискаєте чи критикуєте людину саме через ці характеристики — це мова ворожнечі. У запропонованому законопроєкті це визначення доволі широке і охоплює всі форми вираження почуттів, навіть непублічні. Тобто будь-який прояв подібного хейту на вулиці за законом уже вважатиметься мовою ворожнечі.

Проте ми маємо пам'ятати, що в Україні існує свобода слова. Ми зобов'язані дотримуватися балансу між свободою вираження поглядів, можливістю критикувати дії державних службовців чи політиків, і захистом прав особи. 

Критика влади не може бути заборонена, адже суспільство має впливати на державу та висловлювати свою думку — це основа демократії.

Водночас, якщо критика переходить у приниження гідності та утиски людини через її стан здоров'я чи походження — це стає мовою ворожнечі. Умовно, якщо ображають людей індійської національності, які приїхали сюди працювати й розвивати нашу економіку, фразами на кшталт “понаїхали” — частково таку ситуацію можна кваліфікувати як мову ворожнечі.

— Інколи можна почути фрази на зразок "Всі переселенці — нахлібники". Часто вони звучать у соцмережах, де за анонімними профілями без фотографій неможливо відстежити автора й притягнути до відповідальності. Як бути в таких випадках?

Визначення дискримінації, яке ми зараз пропонуємо, дійсно дуже широке, але повністю відповідає стандартам Ради Європи, зокрема рекомендації №15 щодо запобігання мові ворожнечі. Ми навмисно не вносили у дефініцію обов'язкову ознаку публічності. 

І так, ситуація з образами на адресу переселенців — це теж мова ворожнечі.

Щоб притягнути автора до відповідальності, потрібно буде аналізувати охоплення аудиторії та характер поширення інформації. Коли розроблятимуться зміни безпосередньо до Кодексу про адміністративні правопорушення, туди включать і публічні заклики, і підбурювання до приниження певних груп у мережі. За такі дії складатимуть протоколи та каратимуть.

Якщо ж говорити про кримінальні правопорушення, то це публічні заклики до насильства, які, наприклад, призводять до геноциду або тяжких злочинів проти людяності. 

Сьогодні проти України щодня вчиняються злочини агресії. Вони безпосередньо пов'язані з геноцидом та намаганням винищити нашу націю, і ці процеси активно підтримуються через ворожу пресу, де проти українського народу системно застосовується мова ворожнечі. Ми стикаємося з цим щодня.

Саме тому такі законодавчі зміни є новаторськими й необхідними для нас. Наразі Державна служба з етнополітики та свободи совісті запрошує експертів, правозахисників та активістів долучитися до напрацювання цієї дефініції. 

Проєкт закону вже оприлюднено для громадського обговорення. Будь ласка, долучайтеся та надавайте свої коментарі, щоб зробити цей термін більш гнучким та ефективним для практичного застосування.

Читайте також: Строки звернення до суду: що потрібно знати про позовну давність в Україні