Тріумф на Блекпульському фестивалі: про здобуття "Оскара" бальних танців говоримо з чемпіонами Наталією Колядою та Станіславом Портаненком

Українська танцювальна пара — Наталія Коляда та Станіслав Портаненко — здобула історичну перемогу на Блекпульському танцювальному фестивалі у Великій Британії. Цьогоріч, у 100-й ювілей турніру, вони вперше тріумфували в категорії "Професіонали", підкоривши найпрестижніший паркет світу. Що стоїть за цією перемогою і як змінюється життя після такого тріумфу, вони розповіли в ефірі "Ранку Вдома”.

Ведучі — Дарія Кудімова та Денис Мінін. 

— Щонайперше, хочемо привітати з перемогою й подякувати за ці неймовірні емоції. Що ви відчули в ту секунду, коли зрозуміли: вершину досягнуто?

Станіслав Портаненко: Це був надзвичайно хвилюючий момент. Передусім я відчув величезну гордість за свою країну, адже ми стали першими українськими танцюристами, яким підкорилася ця вершина — перемога в категорії "Професіонали" у стандартній програмі.

Наталія Коляда: На відео видно наші емоції. Найнапруженішим був момент безпосередньо перед оголошенням результатів. 

Під час виступу ми повністю зосереджуємося на танці, а на цьому турнірі у нас було біля шести раундів. Коли ж настає час оголошення результатів, від нас вже нічого не залежить — усе вже було зроблено. У той момент здавалося, що час завмер. 

І коли назвали наш номер, ми відчули радість і щастя від усвідомлення того, що нам це вдалося. А те, що це був сотий фестиваль, робить перемогу ще більш незвичайною.

@kanal.dim 💃Вперше на легендарному Blackpool Dance Festival, який святкує 100-річчя, перемогла пара з України 🇺🇦 ✨ Станіслав Портаненко та Наталія Коляда стали чемпіонами у категорії Professional Ballroom. Blackpool – це світова вершина бальних танців, і цього року на ній вперше звучить українська перемога. 📸 Threads / kolyada_advice #телеканалдім #танці #новини #blackpool ♬ оригінальний аудіозапис - Телеканал Дім

— Окрім того, що фестиваль був ювілейним, Блекпул часто називають "Оскаром" бальних танців. Чим він принципово відрізняється від інших світових турнірів? Як ви відчули його атмосферу, паркет, публіку?

Станіслав Портаненко: Передусім вражає саме місце проведення — історичний Winter Gardens. Це один із найстаріших палаців і місце проведення перших турнірів зі спортивних бальних танців. 

Це дуже красиве історичне місце, і коли ти виступаєш там, неможливо не відчути атмосферу бальних танців, які зародились в Англії. 

По-друге, тут дуже незвичний порядок танців. Першими йдуть повільний вальс і фокстрот — вони менш інтенсивні та є своєрідним "обличчям" програми. Натомість наступні три танці — віденський вальс, танго та квікстеп — більш інтенсивні. 

Це теж робить його дуже специфічним, тому до нього треба готуватися і технічно, і фізично. До фіналу в нашій категорії потрібно станцювати шість-сім раундів. 

Наталія Коляда: Зазвичай на змаганнях порядок інший: вальс, танго, віденський вальс, фокстрот та квікстеп — і це насправді трохи легше. А тут, оскільки це найважливіші змагання у світі, історично змінили черговість. Тому треба бути готовим не лише морально, а й фізично. 

Станіслав Портаненко: Хочу додати про суддівську колегію. На цьому фестивалі оцінюють виключно колишні фіналісти, чемпіони та найавторитетніші фахівці у світі танцю. Це додає хвилювання перед виходом на паркет, адже кожен прагне продемонструвати максимально якісний танець.

— Глядачі бачать бездоганну легкість на паркеті: витончені сукні, красиві усмішки. А що насправді ховається за цією картинкою? Скільки годин щоденної праці, поту, сліз і внутрішніх конфліктів передували цій історичній перемозі?

Наталія Коляда: Ми обоє танцюємо вже близько 30 років, а в парі — 18. І це щоденна праця. 

Ми готуємося цілий рік, у нас фактично немає вихідних, а вільного часу практично не залишається через щільний графік. 

Безпосередньо перед цим фестивалем ми півтора місяця тренувалися в Англії. Щодня проводили на тренуваннях близько восьми годин. Це не лише танці, а й фізичні навантаження, розтяжка та додаткові вправи для підтримки форми.

Також ми дотримується жорстких дієт. Бальні танці — це складне поєднання спорту та мистецтва. Тіло має не лише естетично виглядати, а й бути сильним, щоб витримувати значні навантаження та швидко відновлюватися між раундами. Тому наше харчування спрямоване не тільки на схуднення, а на підтримку витривалості.

Крім того, це емоційно непроста робота. Нас у команді двоє, а також є тренери. На паркеті ми усміхаємося, адже транслюємо радість і любов до своєї справи. Але за лаштунками бувають фрустрація та емоційний тиск. 

Ми зі Стасом усе життя разом, ми друзі, однак складні моменти теж трапляються. Без них ми не були б там, де є зараз.

— Складно навіть уявити, як це — 18 років танцювати разом у парі. Це колосальна робота двох сильних особистостей, кожна з яких має свій внутрішній світ і характер. Як ви долаєте розбіжності? Чи є у вас спільні ритуали? І чи вдається залишати образи за паркетом, виходячи до публіки абсолютно органічними?

Станіслав Портаненко: За ці роки ми усвідомили, що танцювальна пара — це насамперед важка командна й цілеспрямована робота. 

Усі успішні танцюристи — сильні особистості. У нашій парі теж зійшлися два дуже сильні, але абсолютно різні характери. 

Те, що ми стільки років разом, означає, що ми навчилися глибоко розуміти одне одного. Це допомагає знаходити компроміси в будь-яких питаннях, які виникають під час тренувань чи змагань. За 18 років ми пережили чимало випробувань і непростих періодів, але розуміння одне одного завжди рухає нас уперед до спільної мети.

Наталія Коляда: Ми справді дуже різні за характером і по-різному реагуємо на ситуації. Але головне, що нас тримає разом, — це спільна велика мета, до якої ми йшли та продовжуємо йти, а також глибока взаємоповага. Без поваги й усвідомлення цілі ми б не змогли дійти до тієї точки, у якій ми перебуваємо сьогодні.

— Ви підкорили танцювальний "Оскар". Які вершини та амбіції попереду? Чи зможете тепер судити Блекпульський фестиваль?

Наталія Коляда: Коли ми закінчимо кар’єру, матимемо можливість у перспективі стати суддями цього турніру. Це дуже престижно і відкриває багато дверей.

Цього року на нас чекає наступна велика вершина — Чемпіонат світу, який відбудеться в Кореї. А восени — ще два турніри в Англії, які за рівнем не поступаються світовій першості. У жовтні це International Championship, що проходить у самому серці Лондона — Royal Albert Hall, а згодом — UK Championship у місті Борнмут. 

Читайте також: Встановила світовий рекорд та взяла друге поспіль "золото" на Кубку світу: розмова з веслувальницею Людмилою Лузан