Містичний Львів, таємні історії та древні релігійні культи: про залаштунки трилеру "Еґреґор" говоримо із подружжям Лавренюків

В український прокат виходить містичний трилер "Еґреґор", що переносить глядача у таємничий Львів та розкриває секрети давніх релігійних культів у той час, як головні герої рятують світ від катастрофи.

Як знімали фільм, чому сперечалися зі сценаристами та відмовились від каскадерів, та як повномасштабне вторгнення змінило сприйняття стрічки. Про це і не тільки у програмі "Ранок Вдома" розповіли виконавиця головної ролі — акторка Олена Лавренюк і генеральний продюсер стрічки "Еґреґор" Сергій Лавренюк.

Ведучі — Лілія Ребрик та Ірина Хоменко.

— Розкажіть про що фільм "Еґреґор"?

Сергій Лавренюк: Це історія про те, як американський детектив, приїздить до Львова та разом з українською дівчиною рятує світ від невеликої катастрофи. Це містичний трилер з елементами нуару. Гадаю, що поціновувачам цього жанру дуже сподобається.

Олена Лавренюк: До речі, Україна там є центром Всесвіту. В принципі як зараз.

— Що в контексті стрічки означає слово "еґреґор"?

Сергій Лавренюк: Еґреґор — це такий метафізичний термін, який означає згусток енергії, яка може бути направлена як на добрі справи, так і на погані. В нашому випадку це людська енергія. Головні герої, воюють зі спробою створити еґреґор з негативним знаком. Це приблизно як термоядерні реакції. Можуть бути зброєю, а можуть стати джерелом енергії.

— Ми знаємо, що фільм знімали ще до лютого 2022 року. Як, на вашу думку, повномасштабне вторгнення змінило сприйняття стрічки в цілому?

Сергій Лавренюк: Олена вже почала буквально пару слів розказала про те, що змінилося ставлення світу до України. Зараз все, як і в нашому фільмі, змістилося.

Центр прийняття, скажімо так, важливих рішень відбувається саме в серці Європи — в Україні. У нашому фільмі так само, по сюжету все відбувалося у Львові.

Всі вирішальні моменти для світу відбувалися в Україні. Зараз Україна є бар'єром між добром і злом.

— Олена, розкажіть про свою героїню. Як ця роль змінила вас у професійному плані?

Олена Лавренюк: Після монтажу, я довго не бачила стрічки. Коли побачила кіно на великих екранах, то зрозуміла, що моя героїня, як кожна українка зараз, не розуміла, які труднощі звалюється на її плечі. Вона взяла все у свої руки й почала діяти.

Кожна роль змінює актора. Розумієш над чим тобі треба працювати. Для мене це був новий жанр. Були виклики з мовою, бо сценарій написаний англійською. Ще радію, що маю досвід співпраці з іноземними акторами.

— До речі, розкажіть про іноземних акторів. Складно з ними працювати чи навпаки?

Олена Лавренюк: Іноземець чи українець — це не важливо. Важливо те, чи любиш ти свою професію. На початку знімання в мене були конфлікти з головним героєм, він же автор сценарію. Сценарій англомовний. Інколи фрази українською трактувалися трохи не так, як воно є насправді. Через це були суперечки, але все ж ми дійшли згоди.

Це складно, коли сценарист написав щось, а актриса хоче це змінити. Цей контроль постійно був на майданчику. Я навіть не могла переставити місцями англомовні слова, але зрештою я піддалася сценаристу. Тому все склалося.

До речі, класно було працювати з польським актором. Це Анджей Зелінський. Він професіонал.

— Дуже багато часу та уваги приділяли фільмуванню екшн-сцен. В чому була їх складність та важливість? Якими каскадерськими навичками володієте?

Олена Лавренюк: Усі екшн-сцени були в іншої актриси — Валерії Караман. Після їх фільмування Омрі Роуз — виконавець головної ролі, завжди приходив з синцями. Вони тренувалися і самі знімалися там. 

До речі, вони дуже круто виглядають у фільмі. Головного героя навіть доводилося в лікарню возити під час зйомок, адже була серйозна травма.

Сергій Лавренюк: Режисер хотів, щоб всі основні актори виконували трюки. Щоб менше було каскадерів, тому тренування були напружені.

— Це дуже круто. Олено, як ти сприйняла свою роботу і кіно в цілому?

Олена Лавренюк: Я доволі самокритична, маю зауваження до своєї роботи. Відверто кажучи кіно мені сподобалось. Я вважаю, що це класний рівень для України. І такого кіно має бути багато. Воно має бути різне, його мають хвалити або критикувати. Це означатиме, що ми ростемо, як індустрія.

Сергій Лавренюк: Це взагалі значить, що українська індустрія живе.

— Це більше українське кіно чи все ж таки міжнародне?

Сергій Лавренюк: В нього українська душа. Безумовно, всі атрибути, є міжнародними. Ми ж  частиною міжнародної спільноти. Ми відносимося до її кращої частини. Тому скажемо так: душа українська, а картинка міжнародна.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Японський фонд Yoshiki Foundation America підтримає українські музичні ініціативи: про грантову програму говоримо із представниками МОМ в Україні
• єРобота: про грантовий фонд для ветеранів розповіла заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна