"Мама хотіла, щоб я став головою колгоспу": Анатолій Гнатюк поділився спогадами про початок творчої кар'єри

Народний артист України Анатолій Гнатюк присвятив Національному драматичному театру ім. Івана Франка більшу частину свого життя. Ще з дитинства він мріяв стати артистом. Їздив за 30 км від рідного села до обласного центру, Хмельницького, щоби відвідувати музичну школу. А розпочав свій творчий шлях у 1980-му, у Київському Палаці дітей та юнацтва. Про це Анатолій Гнатюк розповів у програмі "Точка опори" на телеканалі "Дім".

Палац дітей та юнацтва, драматична студія, — знакове місце для актора. Сюди він потрапив у 10 класі, переїхавши до столиці. 

“Історія ось яка: 1980 рік ,Олімпіада. Я закінчую дев'ятий клас у селі і в десятий клас уже мене мій рідний брат Микола (відомий український співак, народний артист Української РСР, — ред.) забрав до Києва. І перше, що я зробив, став шукати театральну студію, бо дуже хотів бути артистом”, — поділився гість програми. 

Він розповів, що його надихав приклад батьків. Батько Анатолія був сільським музикантом, грав на трубі. Мати прекрасно співала, знала багато українських автентичних пісень.

“Мама, як вчителька, часто організовувала концерти для дітей. Та вона хотіла, щоб я був головою колгоспу. Старший брат на той час вже був дуже відомим співаком. Однак і я хотів бути артистом. Актором, співаком, музикантом. Я їздив за 30 кілометрів з села в місто Хмельницький, двічі на тиждень, щоб тільки займатися в музичній школі. І тому, коли приїхав до Києва, то перше, що зробив, почав шукати театральну студію і ноги мене привели до тодішнього Палацу піонерів, який нині має назву Київський палац дітей та юнацтва. Драматичною студією тоді керувала Людмила Гончаренко. Я прийшов до неї і розповів, що хочу бути актором. Вона послухала, як я співаю, читаю вірші і сказала: “Гаразд, я тебе вітаю, ти прийнятий до студії”, — розповів Анатолій Гнатюк.  

Вихованці драматичної студії грали дитячі казки, етюди, читали вірші, займалися пластикою, співом, танцями.

“Мої батьки були люди мудрі. Вони розуміли, що діти мають займатися тим, що їм подобається. Тому батьки мене підтримували в моїх мріях. І тато, і мама”, — додав актор. 

На четвертому курсі навчання в університеті імені Карпенка-Карого Анатолія Гнатюка прийняли до трупи театру імені Івана Франка у Києві, де він працює з 1985 року дотепер. 

“Це прекрасний театр, прекрасний колектив. Прийняв на роботу мене Сергій Володимирович Данченко. Мені дуже пощастило, що я працював з таким великим українським режисером. Це була неймовірно талановита людина. Його постановки були настільки яскраві, витончені. Просто геніальні”, — поділився артист. 

Свій перший вихід на сцену театру Франка Анатолій Гнатюк пам’ятає дуже добре. Це була вистава за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”. 

“У цій виставі були персонажі — два куми. Одного кума грав Богдан Бенюк. І саме тоді, дякую йому, Богдан поїхав на зйомки. Мені зателефонували і кажуть, що треба негайно долучитися до вистави. Я з великою радістю, з неймовірним хвилюванням отримав цю роль. Вдома не спав, не їв, вчив. І швидко вивчив. Буквально перед виставою була така легка репетиція, я дуже хвилювався, тому що треба було заспівати нову арію. І Володимир Іванович Гданський, головний диригент нашого театру, каже, мовляв, Толя, не хвилюйся, головне, щоб ти вчасно вступив. Далі все піде як по маслу. А я тобі махну. Я кажу: “Ви ж не забудьте, будь ласка. І, як зараз пам'ятаю, цю мить. Сказав короткий монолог, підійшов до пісні і з такою надією чекав… А він на мене подивився, легенька пауза. І він мені дав знак”. 

Читайте також:

• "Хлопцям не потрібен зайвий пафос": співак Анатолій Гнатюк розповів про свої виступи для військових
• "Вистава не для кожного": акторка Дар'я Легейда розповіла про постановку "Прометей закутий" у Театрі Франка
• Концерт, про який написали 250 світових медіа: диригент Нацопери Макаренко розповів про акцію "Вільне небо" на Майдані
• Розмовляти українською — це зараз питання життя і смерті, — акторка Лариса Руснак