"Культура" на Євробаченні: говоримо з FIЇNKA про створення пісні, поєднання традицій із сучасним звучанням та конкуренцію

Сьогодні до студії "Ранку Вдома" завітала FIЇNKA — одна з фіналісток Нацвідбору-2025. Поговоримо з нею про пісню "Культура" та її незвичне поєднання гуцульських мотивів із сучасним звучанням.

Найколоритніша виконавиця розкаже більше про себе та свою сім’ю, поділиться думками про конкурентів на Євробаченні та заспіває, можливо, майбутній переможний хіт.

Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.

— Вітаємо тебе з перемогою в глядацькому голосуванні та виходом у фінал Нацвідбору. Чи очікувала ти такої підтримки від українців?

— Я сподівалась. Як кажуть у нас на Гуцульщині, всі свічки висвітила і всі молитви прочитала. Але, я не знала, чи то так спрацює. Спрацювало! Світіть стрітенську свічку, то помагає. 

Це було сюрпризом. Думала, буду робити все, що можу. Буду всіх просити, заохочувати голосувати, але я й не очікувала на такий відрив.

Файно вийшло, я дуже тішусь.

— Всі гуцули, мабуть, встановили “Дію”? 

— Давайте так, у мене родина велика. Кожен у родині пішов до сусідів, побігав туди-сюди, і от вам і відрив. Не треба недооцінювати народне голосування. 

— “Культура” поєднує гуцульську музику з сучасним звучанням. Це був свідомий вибір чи щось спонукало тебе повернутися до коренів?

— Знаєте, ви зачепили досить трепетну тему. Мій тато був теменним гуцулом з гір, що туди навіть машиною виїхати нема як дотепер, і мало людей живе вже в таких поселеннях.

Тата не стало сім років назад. І я, напевно, людина, яка вирішила зайняти його місце в нашій сім'ї. Коли тобі дуже банно, як кажуть по-гуцульськи, за цим діалектом в хаті, і за тим всім… Я спочатку несвідомо почала це робити, а потім зрозуміла, що, напевно, це все-таки він спонукав. 

А чому із сучасним звучанням? Бо ми сучасні люди. 

Гуцули не якісь музейні експонати. Ми живемо життя, слухаємо сучасну музику, у всіх є гаджети. Напевно, я стала тою, що розвіює стереотипи. На мене вже впала ця місія, але хай буде

— Які уроки ти винесла з минулорічного Нацвідбору, щоб спробувати перемогти у 2025 році?

— Найперше, я тепер маю бек-вокал. Тому що, дійсно, вокальне підсилення потрібне завжди.

Ми тоді, знаєте, зелененькі поприходили: веселі та радісні, що, в принципі, попали на Нацвідбір. Нам сказали танцювати, то ми й танцювали з усіх сил. На моїх концертах ми скачемо, як дикі, і то є норма, — інше ж, коли це телевізор, де кожен твій подих, зітхання, будь-який звук чути.

Тому, звичайно, з цього ми зробили уроки. Тепер технічно знаємо, що робити з тим і наскільки сильною має бути хореографія на таких конкурсах. 

— Як ти створювала “Культуру”? Чому саме вона має представляти Україну на Євробаченні? 

— Я сама пишу слова і музику. Не знаю, хто та коли почне писати на діалекті, може, колись запропонують мені якусь пісню. 

Що мене надихнуло? Я знайшла у гостях в горах ліжник — це тканий з овечої шерсті килим. 

Ліжник має сакральне значення для гуцулів. Він присутній і на дні народження, і на весіллі, і на похороні. Має обрядове значення. У кожного гуцула в хаті є ліжник: чим більше, тим краще. 

Я знайшла ліжник і на ньому була етикетка з написом “Гуцульщина”. Я погуглила виробництво і виявилося, що воно з'явилося під час польської окупації Галичини, коли гуцули об'єднувалися під гаслом “Свій до свого по своє!” заради того, аби не зникла їхня культура.

Мало того, вони робили то настільки круто, що поляки причіпляли до своїх виробів напис “Гуцульщина”, і це означало якість.

Якби не такі речі, якби люди не об'єднувалися, то і сьогодні, я не знаю, чи співала б по-гуцульськи, чи існувала б ця культура. 

Мене надихнула ця історія.

Тепер я хочу донести глядачам, слухачам Євробачення, дай Боже виграю, і звідти буду кричати, що як ми не будемо об'єднуватися до купи, свій до свого по своє, кожен куточок України, культури тої не буде.

Я хочу нагадати про це, співаю від імені Гуцульщини, але про всю Україну.

— Ти одружена, у тебе є чоловік і синочок. Яка ти вдома, не на сцені? Що створює твій затишок?

— Ой, то так завжди складно себе описати. Треба поруч садити чоловіка та й питати. По-чесному, я аж так сильно не відрізняюсь: що в житті, що на сцені. 

Єдине, що у хаті не виспівую, бо малий каже: "Мама, буде! Не можу то слухати вже!”. 

Не знаю, я добра до дитини. Мало його зараз бачу, а хочу з ним побільше набутися. Навіть стараюсь про це не думати, бо ми приїхали до Києва і вже майже тиждень тут, і ще треба пробути досить багато часу. Тож зідзвонюємося по відео.

Словом, скучаю. 

— Чоловік підтримує тебе? 

— Не то слово! Чоловік моя найбільша підтримка. Він єдина людина, яка спочатку слухає мої пісні, якому я довіряю, який може сказати, що щось не добре. 

До речі, частину співанки “єк впало та й зерно з неба та й в долину, ізробила культура з людини та й людину”, це мій Юрко написав. 

— То чоловік бере активну участь у твоїй справі? 

— Так, бере. Це я вперше у вас ексклюзивно про це кажу. Але всі права на мені, Юрчику! От що значить шлюб!

Я коли писала пісню, кажу йому: "Так хочеться щось таке…”. І він мені видає те, що треба. Ми на одній хвилі. Я йому дозволяю на цю хвилю заскочити (сміється). 

— Що для тебе найскладніше та найприємніше у процесі підготовки до Нацвідбору?

— Найскладніше, це відстані у вашому Києві. Від одної точки до другої переїхати, — я вже всі таксі знаю та усіх водіїв. Рано треба вставати, постійно треба спішити. У нас такого нема. 

У нас ніхто не пилується, не спішиться: гонорово убираєшся та йдеш на шпацер, а тут нема коли.

Найприємніше, що більше людей дізнається про то, що я хочу сказати. Розумію, що роблю те, що маю робити. Люди дякують, багато пишуть, надихають, і для своїх я вже перемогла, якби хто питав. 

— А кого вважаєш конкурентом на Нацвідборі Євробачення? 

— Я якось з малого звикла, що ми всі максимально різні. На скрипку колись ходила і моя вчителька казала: "Нікого не слухай, бо всі різні".

Ми всі різні: ніхто не заспіває так, як FIЇNKA, а я не заспіваю, як хтось другий. 

Можу сказати, кого я додала в плейлист. 

Мені дуже сподобався Ziferblat. Сподобались MOLODI, тому що в них також є меседж про своє рідне. Воно мені відгукується, але ми, мабуть, не конкуренти один одному. Най переможе найсильніший.

Читайте також: Ziferblat готується до Євробачення: про сенс пісні, джерела натхнення та амбіції розповіли Даниїл та Валентин Лещинські