Книга "Хочу на Марс": редакторки видавництва "Ранок" розкрили секрети співпраці зі штучним інтелектом

Зліва направо: Мар'яна Горянська та Ганна Булгакова. Скриншот: kanaldom.tv

"Хочу на Марс" — дитяча книга, яку створили за допомогою штучного інтелекту. Питання нейромережі від імені п'ятирічної дитини ставила редакторка "Ранку" Мар'яна Горянська, а потім редагувала відповіді. Хто ще працював над книгою, коли вона надійде у продаж та чи може замінити людину штучний інтелект? Про це у "Ранку Вдома" розповіли Мар'яна Горянська та головна редакторка департаменту дитячої літератури видавництва "Ранок" Ганна Булгакова.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

Як з'явилася ідея співпраці зі штучним інтелектом? Невже перевелися люди-письменники, люди-художники? Невже скоро митці стануть зайвими? 

Булгакова: Я б точно не переймалася з цього приводу. Хочу вас заспокоїти. Насправді в Україні величезна кількість талановитих митців і художників, і авторів, з якими ми співпрацюємо і плануємо надалі активно співпрацювати. Тобто без них наша видавнича справа не розвиватиметься. 

Горянська: Я взагалі сподіваюсь, що на найближчі декілька років — це єдиний випадок у своєму роді.

Булгакова: Ця книжка була створена радше як експеримент. Тобто нам хотілося дізнатися, як це — працювати з штучним інтелектом. Це тема, яка літає в повітрі. Тобто нейромережа рано чи пізно прийде у життя кожного з нас. Чим раніше ми почнемо з нею комунікувати, тим швидше зможемо її зрозуміти.

Книга написана з допомогою штучного інтелекту "Хочу на Марс". Фото: ranok.com.ua

— У чому полягала співпраця штучного інтелекту з людиною у процесі створення книги "Хочу на Марс"? Хто і за що відповідав?

Горянська: Перш за все, книжка це три людини: авторка, ілюстратор та дизайнер. Дизайнер — це людина. У його роботі немає нічого від штучного інтелекту.

Ілюстрації — це виключно фантазії штучного інтелекту на космічну тематику, вони дуже красиві й складні, проте зовсім не відповідають дійсності. Навчати дитину за цими ілюстраціями неможливо, але вони приваблюють, заохочують мріяти. Гадаю, буде цікаво подивитись на уявлення нейромережі про сонячну систему, наприклад.

Текст — те місце, де людини було найбільше. Мені здається, що штучний інтелект не скоро почне писати тексти, особливо художню літературу для дітей. Я, до речі, просила нейромережу написати казку. Те, що вийшло — це жах!

Чому жах?

Горянська: Я попросила написати казку про тигра та його маму. Інтелект написав таке: "Був собі тигр, на ім'я Тимофій. Була в нього мама. Тигр виріс, а мама зникла. Тимофій пішов її шукати. Він її довго шукав і зустрів вовка, який знав, де мама. Вовк сказав, що його мама у пастці. Пішов тигр у пастку і звільнив маму. І зрозумів, що родина це найважливіше".

Коли я запросила перетворити казку, то інтелект написав два речення і завис. Якщо нам хтось запропонує такі тексти, то ми не будемо їх розглядати.

Це приємно чути. Хочеться вірити, що ніщо не замінить людський розум та душу.

Горянська: Дійсно інтелект, він не вміє співчувати, він не має емоцій, почуттів. Тому й казки в нього такі.

— З якими ще труднощами стикалися під час роботи з нейромережею?

Горянська: Нейромережу потрібно контролювати. Там були помилки, які ми виправляли. Взагалі то, ми мало втручалися і навіть у книзі залишили зноски про те, що мав на увазі інтелект. Інтелект, наприклад, не розуміє з ким говорить, не розрізняє вік співрозмовника.  

Я спеціально поставила питання від п'ятирічної дитини. Штучний інтелект починав відповідь так: "Як чудово, що ти там в такому юному віці цікавишся такими проблемами…". Далі був текст для дорослої людини. При чому з канцеляризмами, термінами й навіть складною побудовою речень. Тобто те, що зовсім не цікаво і не зрозуміло малюку.

Булгакова: Тобто зі стилістикою штучному інтелекту треба працювати. Використовувати ці тексти ми не можемо. Обов'язково треба редактура.

Горянська: До речі, треба мати концепцію, план, бо дати завдання: "Написати книгу!" — не правильно. Інтелект не напише. Людина має запропонувати сюжетну лінію, ідею.

— Хтось з дітей читав цю книжку?

Булгакова: Книжка у нас зараз стоїть на сайті на передпродажі. Зараз ви бачите ексклюзивні примірники. Наступної середи почнуть розсилати передзамовлення.

Але з цією книжкою вже познайомилися діти видавців. Цікаво вийшло. У нас є співробітниця, в якої величезна бібліотека дитячих книжок, вона фанатіє від них, і до неї прийшов племінник, який серед усього потягнувся саме до цієї книги. Це була дитина семи років. Тобто він не знав про те, що книга написана з допомогою штучного інтелекту. Можливо його зацікавила тема.

Яким чином це працює? Не знаємо точно. Можливо, дітям дійсно цікаві штуки про сучасність, про майбутнє.

Як відреагували на історію батьки?

Горянська: Зовсім по-різному. Хтось каже, що не треба це ані читати, ані купувати. Категорично. Інші навпаки кажуть: "Чудово, що ви почали це робити!".

Як вважаєте, скільки ще має пройти років, щоб штучний інтелект зміг замінити письменників, копірайтерів, журналістів?

Булгакова: Якщо говорити про, наприклад, копірайтинг якихось прикладних текстів, то, можливо, це станеться вже найближчим часом. Якщо ж про письменництво, про ілюстраторів, про мистецтво, то тут о не буде місця штучному інтелекту. Ніколи.

Від мистецтва ми очікуємо саме людини, її життєвого досвіду, розуміння ситуації, її переживання. Штучний інтелект не може цього дати, тому саме як мистецтво навряд чи це зможе бути цінним.

Тобто штучний інтелект будуть використовувати як інструмент для досягнення певних цілей, але він не замінить людину. Хоча фантасти припускали, що штучний інтелект збунтується проти людства.

Горянська: Поки ми усвідомили цінність людини. Аби робити щось цікаве, штучний інтелект має стати особистістю. Митців нейромережа точно не замінить.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір