"Це не порівняти з колишнім життям": своїми буднями у лавах ЗСУ поділився лідер рок-гурту "Фіолет"

Лідер рок-гурту "Фіолет", письменник Сергій Мартинюк з початком повномасштабної війни займався волонтерством, а 29 травня 2024 року приєднався до Збройних сил України. Обрав позивний "Колос", під яким він відомий у музичному середовищі. Про свої військові реалії музикант розповів у проєкті "Міста" на телеканалі "Дім".

"У 2024-му я зрозумів, що час настав. І у травні буде два роки, як я мобілізувався", — сказав він.

У межах служби Мартинюк очолює одну з мобільних груп "Культурного десанту" — військово-культурної ініціативи, яка є частиною ЗСУ. "Культурний десант" складають митці-військовослужбовці, які забезпечують морально-психологічну підтримку бійців на передовій, у госпіталях та реабілітаційних центрах.

"Ми займаємося тим, що в армії ще недавно називалося морально-психологічним забезпеченням. Тепер це називається більш сучасно — психологічна підтримка персоналу (ППП). Культурні сили об’єднують людей, які до війни були музикантами, артистами, режисерами... Крім концертних виступів, ми спілкуємося з хлопцями у повсякденному режимі, надаємо психологічну підтримку. Наші хлопці з передової не завжди готові говорити про свої проблеми. А коли до тебе приходить якийсь артист, це краще спрацьовує, хлопці відкриваються. Іноді не так цінні творчі заходи, як неформальне спілкування після них", — пояснив музикант.

До виступів мобільних груп "Культурного десанту" запрошують і цивільних артистів. Наприклад, у них часто беруть участь Христина Соловій, alyona alyona та багато інших музикантів.

"Я радий, що маю можливість зі своїм організаційним досвідом, дещо музичним, бути залученим до цих процесів. Звичайно, це не можна порівняти з колишнім цивільним життям, з можливістю постійно їздити в тури. Тепер я їжджу в тури лише під час своїх відпусток, які бувають двічі на рік", — зазначив Мартинюк.

Служба вплинула на творчість Сергія — як музичну, так і літературну. Зараз він у віршах та прозі максимально намагається абстрагуватися від війни.

"У перші роки повномасштабного вторгнення, що б я не починав писати, все одно виходило про війну. Наприклад, вирішив написати пісню про Одесу, про літо, про Чорне море, таку щемливу, під фортепіано. І перший рядок, який я пишу: "На Чорному морі чужі кораблі". Я ж хотів написати пісню без війни як такої, але все одно між рядками проступають окремі образи. А в останній рік у всьому, що писав, я максимально намагався абстрагуватися від війни. І в моєму останньому романі події фактично закінчуються 24 лютого 2022 року. Я намагаюся абстрагуватися від війни, бо служба й так забирає весь цей ресурс, а у творчості я намагаюся сказати про щось вічне", — поділився він.

Сергій негативно ставиться до музикантів, артистів, які під час війни втекли з України й відсиджуються за кордоном.

"Чому хтось жертвує кар'єрою, часом і родиною, а інші… Ти міг би загалом не воювати, не служити, але залишитися в країні і працювати на оборону, як артист. Коли хтось обирає кращий варіант життя, з одного боку, мені не хочеться осуджувати, бо в людини одне життя. Але з іншого — у тебе залишається питання совісті. І я б не хотів, щоб ці люди потім, після закінчення війни, ставали частиною нашого шоу-бізнесу. Суспільство має їх просто ігнорувати. І це має бути здоровою реакцією", — резюмував Сергій Мартинюк.

Ще з випуску проєкту "Міста", присвяченого Волині:

• "Немає відпустки і хворіти не маю права": міський кликун Луцька поділився особливостями своєї роботи
• Зграя хлопців з ірокезами, на хайрах: лідер рок-гурту "Фіолет" розповів про луцький період своєї творчості