Дисципліна важливіша за мотивацію: гімнастка Марія Височанська розкрила секрети спорту великих досягнень

Спорт високого рівня вимагає від атлетів не лише бездоганної фізичної форми, але й колосальної психологічної стабільності. Про виснажливий тренувальний графік, подолання кризових моментів та специфіку капітанства в ефірі програми “Ранок вдома” розповіла Марія Височанська — дворазова чемпіонка Європи, бронзова призерка Чемпіонату світу, фіналістка Олімпійських ігор у Токіо та Парижі та капітан олімпійської збірної України з художньої гімнастики.

Важливість дисципліни

Звичайний день професійної гімнастки — це шість-сім днів тренувань на тиждень, кожне з яких триває з 9:00 ранку до 19:00 чи 21:00 вечора залежно від завдань тренера. Лише розминка та підготовка суглобів можуть займати до двох годин. Проте, як наголошує титулована гімнастка, на головних стартах чотириріччя вирішальним стає зовсім інший фактор.

“Мотивація — це щось короткочасне і недовготривале. А от про дисципліну можна багато поговорити. Художня гімнастика і загалом спорт великих досягнень — це не тільки про фізичну підготовленість до Олімпійських ігор чи важливих змагань, бо всі спортсмени приїжджають туди готові. Тут важливо попрацювати ще з головою, бо там йде боротьба саме з собою. Чи ти впораєшся зі своїми хвилюваннями, з емоціями, напругою чи ні”, — ділиться Марія Височанська.

Міфи про “залізних” спортсменів та роль амбіцій

Спортсменка розвінчала популярний міф про те, що професійні атлети, які тренуються з раннього дитинства, ніколи не думають про завершення кар'єри. За її словами, переломні моменти та бажання все кинути бувають у кожного, особливо після важких травм чи невдач на змаганнях.

“Мене завжди мотивував шлях, який я пройшла. Було шкода залишити це все, бо здавалося, що ось-ось зараз буде щось хороше, ще трошечки треба потерпіти. Я буду жаліти, якщо все ж таки це все кину”, — каже дівчина.

Роль капітана

Окремим викликом для Марії Височанської стало капітанство в олімпійській збірній. Цей статус вимагав не лише концентрації на власних результатах, а й постійної емоційної та організаційної роботи з іншими дівчатами.

“У капітана більша відповідальність, адже тренер із ним контактує найбільше. Це така собі сполучна ланка між командою та тренером. Потрібно вміти згуртувати дівчат: якщо хтось прийшов у поганому настрої (а нас п'ять у команді, всі ми різні), — когось треба підтримати, змотивувати. Потім, коли ми працюємо на змаганнях, я могла дати завдання, підказати, що варто повторити, налаштувати команду. Тобто я працювала не лише над собою, а й з командою та тренерами, щоб донести їм наше бачення”, — резюмувала екскапітан збірної.

Читайте також: Здолала легенду світового спорту: як Ольга Сопіт виборола історичне для України "золото" на ЧЄ з фехтування