Доходи українських театрів зросли: як розподіляються кошти, пояснили експерти

2023 року всі національні театри України, окрім Одеського оперного, заробили більше, ніж 2021-го — тобто ще до початку повномасштабного вторгнення РФ. 8 найбільших театрів отримують пряме фінансування з державного бюджету. Переважно ці кошти йдуть на покриття зарплат. Про це розповіли експерти у проєкті "Трансформація" телеканалу "Дім".

Торік найбільше доходів серед національних театрів згенерував Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка — понад 53 млн гривень. Майже 46 млн гривень чистого доходу отримав Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, а ще 31,5 млн гривень — Львівський національний академічний театр опери та балету.

Загалом в Україні близько 200 театрів. 8 найбільших театрів отримують пряме фінансування з державного бюджету. Так, торік держава виділила їм понад 1 млрд 300 млн гривень. Частина йде на оплату комунальних послуг, кілька відсотків — на нове обладнання та оновлення декорацій.

Але більшість зароблених і отриманих від держави коштів театри спрямовують на заробітну плату співробітників і сплату податків. До слова, за даними платформи з пошуку роботи Work.ua, середня зарплата українського актора нині становить 17 500 гривень.

Наприклад, через високий дохід Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка держава зараз покриває лише зарплатну частину, до того ж — на 63%.

"Наш театр є державним, у нас працює близько 600 осіб. Держава покриває 63% зарплатних витрат. Іншу частину по зарплатах — а це щомісяця понад 2 млн гривень — ми маємо закрити самі. Зарплати людей — це базове питання", — повідомив Євген Нищук, керівник театру ім. Івана Франка.

Театр сам оплачує всі комунальні послуги.

"Ми велике підприємство, три майнових комплекси. Всі комунальні оплати становлять понад 3,5 — 4 млн гривень на місяць", — уточнив Нищук.

Крім того, театр самостійно інвестує у свої нові постановки. Іноді допомагають спонсори.

"Раніше були поодинокі випадки [спонсорської допомоги] на деякі вистави. Я не знаю відсотків, бо не мав тоді доступу до бухгалтерії. Але прецедент конкретної фінансової роботи з реновації всієї інфраструктури театру, всіх інклюзивних процесів, які зараз є, змін усередині — це все розпочалося тільки зараз із партнерами, які з'явилися", — зазначив Євген Нищук.

Головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Тамара Трунова акцентувала, що якщо говорити про гроші, то держава не заробляє на театрах.

"Держава може бути супер зацікавлена і заробляти від театру, якщо вона визнає в театрі серйозного гравця. А зараз театр в Україні — це маргінес. Ми пишаємося тим, що в нас немає цензури. Але цензури в нас немає тільки тому, що ми нецікаві, нас не визнають як гравця з голосом. Фактично, у нас немає ні рупора, ні навіть мікрофона. Якщо говорити про фінанси, то фінанси — це наслідок. А треба говорити про причини", — наголосила вона.

Театральний режисер Станіслав Мойсеєв уточнив, що коли говорять про 53 млн, 46 млн, 31 млн гривень — то це не прибуток театрів, це їхній дохід.

"Прибуток — це те, що залишається після того, як усе сплачено з доходу — зарплати, податки, комунальні тощо. Скажімо, залишилося 5 тисяч із 46 мільйонів. Ось ці 5 тисяч — це прибуток", — деталізував він.

Режисер зауважив, що репертуарний театр у всьому світі перебуває на дотації в держави.

"Він не може реально приносити прибуток і таким чином щось давати ще державі. Через те, що держава не в повному обсязі фінансує діяльність театру, ми можемо сказати, що та частина, яку заробляє театр, є інвестицією в державу або в недорогі квитки. Ми таким чином створюємо прецедент соціальної інвестиції. Тобто інвестуємо в глядача, який не повинен платити, умовно кажучи, 30 євро за квиток до театру, а заплатить 200, 400 чи 500 гривень", — пояснив Станіслав Мойсеєв.

Повна версія випуску: Ціни на квитки, рівень зарплат і бронювання акторів: трансформацію українського театру під час війни дослідили експерти

Як повідомлялося раніше, кадрове питання — одне з найгостріших для українського театру. Багато співробітників театрів (як творчих, так і технічних напрямків) сьогодні захищають Україну на фронті. Забронювати від мобілізації всіх неможливо. У регіонах уже є випадки закриття театрів у зв'язку з нестачею кадрів.