"Бронювання — дуже чуттєве питання": про кадрову проблему в українських театрах розповіли експерти

Кадрове питання — одне з найгостріших для українського театру. Багато співробітників театрів (як творчих, так і технічних напрямків) сьогодні захищають Україну на фронті. Забронювати від мобілізації всіх неможливо. У регіонах уже є випадки закриття театрів у зв'язку з нестачею кадрів. Про це у прем'єрному випуску проєкту "Трансформація" телеканалу "Дім" розповіли експерти.

Керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Євген Нищук повідомив, що жоден театр в Україні не має прецеденту зі 100% бронюванням. Квота на бронювання в театрах не може перевищувати 50% від загальної кількості співробітників, тобто як на всіх стратегічних підприємствах.

"50% — це критерій здорового глузду. Це дуже чутливе питання, про яке ми маємо правдиво говорити. Є два виміри: є ті, хто в окопах, і є ті, хто працюють для фронту. Все, що ми робимо театром, це також є робота для фронту, для тих, хто приїздить на реабілітацію, на ротацію, для їхніх родин, для збору коштів. Наприклад, наш театр ім. Івана Франка за ці пів року на потреби ЗСУ передав понад 6 млн гривень з доходів, що ми зібрали. Через фонд "Повернись живим" ми працюємо з конкретними військовими бригадами. Тобто ми розуміємо свою відповідальність, що ми працюємо заради нашої сили опору", — сказав Нищук.

Штат театру ім. Івана Франка налічує близько 600 осіб, до лав ЗСУ пішов 21 співробітник. І сам Євген Нищук воював два роки та повернувся з фронту наприкінці березня. Також після служби повернувся в театр народний артист України Олександр Печериця. На жаль, на фронті загинув Віктор Красін, який у театрі очолював столярно-механічний цех.

Загальний штат Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра — близько 180 осіб. 15 із них пішли захищати Україну.

"14 людей пішли одразу на початку повномасштабного вторгнення, серед них одна жінка. Один із цих людей, на жаль, загинув. Одна людина ще приєдналася до лав ЗСУ. Тобто наразі 14 людей від нашого театру воюють і досі", — розповіла головна режисерка театру Тамара Трунова.

Вона вважає, що кадровий голод не пов'язаний безпосередньо з війною, він пов'язаний з тим, як вибудувані процеси в театрах України.

"Хто потрапляє в театр, якою дорогою потрапляє в театр, чому в театрах так разюче відрізняються зарплати? У нас зона абсолютної несправедливості в багатьох сенсах. Тому кадровий голод я відчувала й до війни. Мені здається, що якраз ця несправедливість, зумовлена ментальною корупцією, на жаль, і формує загальне обличчя українського театру", — зазначила Трунова.

Під час війни деякі театри припинили існування. І, як зауважив театральний режисер Станіслав Мойсеєв, попри нинішнє питання кадрового голоду, може так статися, що в перспективі ми говоритимемо про безробіття в театральній сфері.

"Бо у мене останнім часом складається враження, що ми зараз готуємо майбутніх безробітних. Наприклад, зараз у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого чотири акторських курси, кожен курс — приблизно 35 осіб. Так у нас же не один виш. Є ще Харків, є ще коледж у Дніпрі, є ще кафедри у Львові, у Запоріжжі, інші. І всі ці інституції готують акторів. Незрозуміло, де та кількість театрів і вакансій, де ці актори будуть працювати", — звернув увагу він.

Наразі спостерігається проблема з працевлаштуванням саме актрис.

"Я, наприклад, розмовляю з Богданом Бенюком: "Богдане, дивись, у мене є дві-три хороші акторки, візьми їх". Він каже: "Ні, не візьму, бо нема куди. Дівчат повно, хлопців дай". Тому що багато хлопців пішли на фронт, мобілізовані", — додав Станіслав Моїсеєв.

Станіслав Мойсеєв керує акторським курсом у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. І нещодавно два випускники курсу Мойсеєва пройшли конкурс до театру ім. Івана Франка.

"Але теж хлопці, бачите? І жодної дівчини", — акцентував режисер.

Звичайно, і до війни випускників театральних вишів було набагато більше, ніж запропонованих вакансій. Але зараз ця проблема загострюється. І навіть якщо з'являються якісь вакансії, то на цю зарплату молодим людям важко прожити. Так, зарплата молодих акторів у національних театрах становить 17 000 гривень, в інших — набагато менше.

"Коли я починала працювати, то фактично 10 років мала одночасно по чотири проєкти, бо інакше неможливо було вижити просто фізично. Так само і зараз, я не виживу за ту зарплатню, яку наразі отримую у театрі. Навіть будучи керівницею, головною режисеркою театру", — резюмувала Тамара Трунова.

Повна версія випуску: Ціни на квитки, рівень зарплат і бронювання акторів: трансформацію українського театру під час війни дослідили експерти

Як повідомлялося раніше, проєкт "Трансформація" — це ток-шоу про те, як в Україні за час повномасштабного вторгнення змінилися певні галузі чи явища, які сфери опинилися на межі зникнення, а які переживають бурхливий розвиток. У кожному випуску нового ток-шоу телеканалу "Дім" гості студії разом із ведучим Мішелем Сайкалі говоритимуть про одну з тих галузей, які сьогодні трансформуються особливо швидко. Тема першого випуску — український театр.