Велика війна кардинально змінила її життя — історія далекобійниці Мар'яни

Після початку повномасштабної війни Мар'яна кардинально змінила своє життя та здійснила давню мрію — стала далекобійницею. Вона працює у логістичній компанії, що не лише забезпечує навчання, але й дає жінкам змогу опанувати нову професію. Тепер Мар'яна долає тисячі кілометрів за кермом вантажівки та доводить: для сміливих немає нічого неможливого!

Детальніше про її життя та професійний шлях — у сюжеті "Ранку Вдома".

“Я водійка "Сканії". Наші називають її просто "Пешка" — це модель П250. 15-тонник, напівавтомат. Не механіка, не автомат, а напівавтомат. Тобто, коли починаєш рухатися, незалежно від того, вперед чи назад, треба так само як на механіці, натискати на щеплення”, — пояснює далекобійниця.

Мар'яна реалізує себе у галузі, яка ще донедавна була здебільшого чоловічою: працює в українській логістичній компанії, яка вже понад 10 років займається перевезеннями по Україні та Європі.

“Наразі у нас працюють майже 300 водіїв, а решта — це СТО та офісний персонал. Ми стикаємося з тими самими викликами, що й вся Україна. На початку повномасштабної війни ми зустрілися тут, в офісі, і до нас не долетіло лише 1,5 км. Ворожі цілі літали над нами з усіх боків, а 28 наших транспортних засобів було пошкоджено”, — розповідає директор ТОВ “Транс-Логістик” Андрій Єпішов.

Керівництво та працівники компанії не опустили рук, попри всі виклики великої війни. Спершу розвозили гуманітарну допомогу в найгарячіші точки, підтримуючи армію та людей в тилу. 

“Ми здійснили понад 200 рейсів тільки для Броварської громади. Ми дуже багато перевозили в межах гуманітарних проєктів Євросоюзу, зокрема по Україні”, — додає директор логістичної компанії.

Коли російські війська відійшли від столиці, колеги повернулися до роботи, але волонтерську діяльність не припинили. Нині перевозять важливі вантажі для оборонців та ремонтують їхні машини на власній СТО. 

“До нас часто звертаються за різною допомогою, а насамперед стосовно ремонту. Ми надаємо послуги, пов'язані з ремонтом транспортних засобів, і навіть, якщо не можемо, скажімо, піти на якісь дуже великі витрати, то принаймні вся наша робота безоплатна”, — ділиться він.

Ідея підтримати жінок в опануванні непростої професії далекобійника виникла вже давно, розповідає директор Андрій Вікторович. 

“Життя нас підштовхнуло до цього. Першим нашим кроком було оприлюднення інформації  у Facebook: ми розповіли про наші проєкти”, — зазначає Єпішов.

Під час навчання жінки отримують від компанії стипендію 15 000 гривень і їх направляють на спеціальні курси для отримання водійських категорій. Своєю чергою практичні навички вони здобувають у компанії під наглядом досвідченого інструктора Максима Бондаренка. 

“У нас все починається в кабінеті з теорії: розповідаємо та дивимось, що це за людина, з яким вона досвідом. На основі цього будуємо індивідуальне навчання, адже комусь треба детальніше розповісти теорію, комусь більше практики, а хтось приходить до нас вже з досвідом. По-різному буває”, — пояснює інструктор.

Далекобійниця Мар’яна народилася на Закарпатті, але вже більше ніж 13 років живе у Кропивницькому Кіровоградської області. Жінка має двох дорослих доньок та четверо онуків. 

До початку повномасштабної війни вона працювала в різних галузях. 

“Спочатку я працювала медсестрою, потім диспетчеркою у таксі, а ще пізніше — шість років таксисткою у рідному місті. Також півроку працювала в піцерії, пекла піцу — в мене все виходить. Окрім того, я працювала продавчинею в магазині та 11 років охоронницею в гіпермаркеті "Епіцентр": всі хлопці, а я одна дівчина”, — розповідає жінка.

Однак водіння — єдине, що приносило Мар'яні справжнє задоволення. 

До початку великої війни жінка склала іспит і отримала водійські посвідчення категорії С, яке дозволяє керувати невеликими вантажними автомобілями, але на роботу влаштуватися не вдалося. 

“Я пішла влаштуватися на роботу, але мене не взяли через те, що я жінка. Ні, все ж таки мене взяли "торговим" за руль, але не на вантажівку. Там були маленькі 5-тонники, здається”, — пригадує вона.

Шлях до професії мрії виявився непростим.

Початок великої війни все змінив: натрапивши на пост у Facebook, Мар'яна пройшла короткий теоретичний курс в компанії “Транс-Логістик”, а вже за кілька тижнів сіла за кермо 15-тонника і поїхала в Одесу. 

“Дуже страшно було, та і тепер буває: шукати точки, навігація не працює, тривоги, документи — все нове. Було важко, а потім пройшло місяці два, і стало спокійніше. Я познайомилася з багатьма людьми, і мені не соромно підійти та спитати про щось водіїв, чи подзвонити та спитати. Скажімо так, я втягнулася”, — ділиться Мар'яна

Тепер жінка долає тисячі кілометрів на вантажівці і доводить, що для сміливих немає нічого неможливого, а справжньою підтримкою для Мар'яни став чоловік та дружній колектив.

Іноді на дорозі зустрічалися колеги, які з упередженням ставляться до жінок-далекобійниць. 

“Були такі винятки, коли казали: "Куди ти лізеш? Та де тобі? Іди додому шукай собі іншу роботу. Ти не потягнеш. Що будеш робити, якщо колесо спустить?" А я їм відказувала: "Буду робити те, що і ви. Якщо ви можете проїхати 800 кілометрів, чому ж я не можу?", — розповідає вона. 

Попри труднощі, Мар'яна обожнює свою роботу. Нещодавно жінка склала іспит і отримала права категорії CE. Тепер вона зможе керувати вантажівками 20 тонн і більше. 

“Нещодавно я отримала категорію CE. Сама! Не купила, не платила, а сама склала іспити, і пишаюся цим. Правда, я хочу ще на цій категорії набратися досвіду, тому що я вважаю, що півроку — це малий період, потрібно все ж більше досвіду. Вантажівки 15-тонники, звісно, теж великі, але ж ті ще більші”, — акцентує далекобійниця.

Історія Мар'яни надихає багатьох жінок, які мріють про кар'єру у стереотипно чоловічих професіях. Вона доводить, що зусилля і рішучість можуть подолати будь-які бар'єри. Попри всі виклики, жінка впевнено керує своєю вантажівкою, мріє про міжнародні рейси і про перемогу України.

Читайте також: Parashar Industries: як українська компанія досягла світового рівня у виробництві протезів